11. Зношення та зносостійкість тканин

Зношення тканин - це поступове їх руйнування при експлуатації одягу.

Зносостійкість - це здібність текстильних матеріалів довгий час протистояти дії комплексу руйнувальних факторів в процесах носіння одягу, його прання, волого-теплового оброблення, хімічної чистки та зберігання.

Зношення одягу протікає поступово і викликає зміни структури матеріалу, погіршення його властивостей, приводить до руйнування.

Зношення матеріалів в одязі виникає від комплексної дії таких факторів:

• механічні фактори: стирання матеріалів, а також їх втомленість від багаторазових деформацій згинання, розтягу, стискування, тертя. Це викликає зменшення маси, товщини та міцності матеріалів;

• фізико-хімічні фактори: дія кисню повітря, світла, вологи, температур, поту, прання, миючих засобів, хімічної чистки викликають поступове старіння матеріалів;

• біологічні фактори: процеси гниття, які викликаються розвитком мікроорганізмів, а також пошкодження матеріалів міллю.

Зносостійкість тканин залежить також від:

• стійкості волокон, з яких виготовлена тканина, до стирання;

• величини опорної поверхні тканини (при її збільшенні стирання протікає більш повільно);

• правильного догляду за тканиною;

• конструкції виробу, якості його виготовлення.

Зносостійкість деяких вузлів та деталей одягу, які піддаються

найбільшому стиранню в процесі носіння, може бути підвищена технологічними методами обробки. Так, по низу брюк прокладають спеціальну текстильну стрічку; виготовлюють підкладку передніх половинок брюк і таке інше.

Існують такі критерії зношення матеріалів в одязі:

• появлення пілінгу на поверхні виробів;

• зменшення лінійної щільності пряжі та ниток, маси матеріалу;

• збільшення повітря- та водопроникливості тканин;

• погіршення механічних властивостей тканин: пружності, міцності, жорсткості;

• появлення лоску;

• появлення помітних пошкоджень на поверхні.

Зношення тканин вивчають двома способами:

• лабораторним зношуванням зразків матеріалів примусовим стиранням їх на спеціальних приладах; зношення характеризується кількістю циклів стирання до руйнування зразка;

дослідне носіння одягу за певною програмою.¶СОРТНІСТЬ ТКАНИН

11. ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ СОРТУ ТКАНИН

Сорт - це комплексна оцінка якості готової продукції.

Якість готових тканин визначають у відділах технічного контролю текстильних підприємств відповідно з нормативами стандартів на сортність тканин. Повторно сорт встановлюють на швейних підприємствах з метою перевірки якості сировини, що поступає. Сорт готової тканини визначають за трьома групами показників якості: за фізико-механічними показниками; за міцністю фарбування та за наявністю дефектів зовнішнього виду тканин.

Показники фізико-механічних властивостей тканин оцінюють проведенням випробувань за стандартними методиками дослідної партії зразків тканин та порівнянням результатів випробувань з нормативами стандартів на тканини даного виду. Основні фізико-механічні властивості та характеристики, які підлягають контролю, це:

• ширина тканини;

• поверхнева щільність;

• лінійна щільність ниток основи та утоку;

• кількість ниток по основі та утоку;

• міцність;

• видовження;

• усадка та інші.

Тканини першого сорту за основними фізико-механічними показниками повинні відповідати нормативам стандартів.

Для тканин другого сорту допускаються незначні відхилення від мінімальних норм, які встановлені для тканин 1 сорту. Перелік таких показників та величини відхилень, що допускаються, приведені у відповідних розділах стандартів з визначення сортності тканин.

Міцність фарбування тканин визначається її стійкістю до дії сонячного світла, води, поту, прання, тертя, прасування, хімчистки і таке інше, тобто до комплексу факторів, які можуть привести до змінювання забарвлення тканини в процесі експлуатації одягу та догляду за ним. Стійкість фарбування тканин визначають за зміною первинного кольору тканини методом порівняння зразка тканини після відповідного випробування з еталоном кольору. Для цього існує три шкали еталонів:

1. Шкала “синіх еталонів” використовується для визначення ступеня зміни первинного кольору тканини від дії світла та погоди. Стійкість фарбування тканини за даною шкалою оцінюється в 1-5 балів.

2. Шкала “сірих еталонів - 1 ” використовується для визначення ступеня зміни первинного кольору тканини від дії всіх інших факторів, крім світло-погоди. Стійкість фарбування тканини оцінюється в 1-8 балів.

3. Шкала “сірих еталонів -2” використовується для визначення ступеня зафарбування зразка білої тканини від тканини, що випробується, при їх спільних обробках: пранні, хімічній чистці і таке інше. Стійкість фарбування тканини за даною шкалою оцінюється в 1-8 балів.

Показник стійкості фарбування всіх тканин, крім вовняних, віднесений до групи фізико-механічних показників і оцінюється разом з ними.

Дефекти зовнішнього виду тканин поділяються на місцеві та поширені.

Місцеві дефекти - це дефекти, які мають невеликі розміри та розташовані локально, на обмеженій ділянці тканини.

Поширені дефекти мають великі розміри та можуть займати велику площу, бути розташованими по всій ширині тканини або займати значну частку її довжини.

Це такі дефекти, як забрудненість, різновідтінковість, смугастість, растраф та інші. Поширені дефекти віднесені до категорії грубих дефектів і не допускаються в тканинах 1 сорту.

Дефекти зовнішнього виду тканин можуть виникати при використанні дефектної пряжі або ниток, в процесах ткацтва та оздоблення тканин. Дефекти виявляються в процесі перегляду тканини на бракувальних верстатах. При цьому складаються розбраковочні відомості з кожного куска тканини, в яких вказуються дефекти, які були виявлені, та їх оцінка. Перелік дефектів, їх коротка характеристика за розмірами та відповідна штрафна оцінка представлені в таблицях додатків в стандартах з визначення сортності тканин.

11. ЗМІСТ СТАНДАРТІВ З ВИЗНАЧЕННЯ СОРТУ ТКАНИН

Стандарти з визначення сортності тканин складаються з таких розділів: