Оздоблення тканин Загальні відомості про оздоблення тканин
Оздоблення тканин - це сукупність хімічних та фізико- механічних процесів, які спрямовані на поліпшення зовнішнього вигляду та властивостей тканин.
За допомогою хімічних обробок з тканин видаляють різні непотрібні домішки, надають тканинам білизну, відповідний колір, блиск, поліпшують деякі властивості (гігроскопічність, міцність, незминання і т.д.) Для хімічних обробок використовують кислоти, луги, окисники, відновлювачі та інші речовини.
Фізико-механічні обробки надають тканинам більш високу міцність, м’якість, безусадочність, більшу щільність, змінюють стан поверхні тканин.
Загальний процес оздоблення тканин поділяється на 4 етапи:
Попереднє оздоблення.
Фарбування.
Друкування.
Заключна обробка.
Оздоблення бавовняних тканин
Бавовняні тканини, які надходять з ткацьких підприємств на оздоблювальні, (так звані суворі тканини) розбраковують і визначають їх призначення. Потім куски тканин клеймують і зшивають по декілька десятків і навіть сотень метрів в одну безперервну стрічку, яку і піддають повному оздобленню.
Попереднє оздоблення
Обпалювання - видалення за допомогою газообпалюваль- ної машини з поверхні тканин волокон, які погіршують зовнішній вигляд та сприяють утворенню дефектів при друкуванні тканин. Не обпалюють ті тканини, які при подальшому оздобленні будуть ворсуватися, а також тканини для рушників та марлю. Після обпалювання тканина проходить крізь паровий іскрогаси- тель або ванну з водою.,
Розшліхтовка - процес видалення шліхти та домішок з тканини, підготовка її до відварювання. Тканини замочують на 4-24 години (залежно від товщини та щільності тканини та складу шліхти), а потім промивають.
Відварювання - обробка тканини лужним розчином з метою повного її очищення від домішок целюлози. Відварюють тканини в герметично зачинених котлах. Після відварювання тканини промивають спочатку гарячою, а потім холодною водою. Тканина стає м’якою, пластичною, але надбає неприємного сіро-бурого кольору.
Мерсеризація - короткочасна (на протязі 30-60 секунд) обробка тканини концентрованим (18-20%) розчином їдкого натрію при температурі 16-20°С з наступним промиванням гарячою та холодною водою. В результаті мерсеризації тканина надбає блиск, шовковистість, більші гігроскопічність та міцність, кращу здібність до фарбування з меншим (на 15-20%) споживанням фарбника. Мерсеризацію тканин виконують в натягнутому стані на спеціальних мерсеризаціонних машинах з метою запобігання усадки. Мерсеризації піддають переважно тканини з гребінної пряжі (сатини, попліни, батисти, маркізети та інші).
Білення - процес надання тканині відповідного ступеня білизни завдяки хімічному руйнуванню природних фарбуючих речовин. Біленню піддають білизняні тканини, тканини, які будуть друкуватися на білому фоні, а також тканини, які будуть фарбуватися в світлі кольори. Відбілюють тканини перекисом водню Н2О2, гіпохлоритом натрію КаСЮ або кальцію Са(ОС1)г, хлоритом натрію МаСЮг. Тканина насичується відбілювачем і вилежується на протязі 2-3 годин, при цьому відбілювач розпадається з виділенням активних хімічних речовин, які руйнують речовини, які фарбують волокна, і відбілюють тканину. Після білення тканини обробляють кислотою, промивають та висушують.
Ворсування - процес утворення ворсової поверхні за допомогою ворсувальних верстатів, головним робочим органом яких є парні вали з металевими голками, частка з яких обертається за годинною стрілкою, частка - проти, завдяки чому вискубуються волокна з пряжі та ниток тканини і створюється ворсова поверхня. Ворсування надає тканинам кращі теплозахисні якості, більшу м’якість і виконується в декілька циклів: від 4 до 16. Даний ворс називають начісним. З начісним ворсом випускають бумазеї - тканини з рідким одностороннім ворсом (4 цикли ворсування); фланелі - тканини з негустим невисоким двостороннім ворсом (8 циклів); байки та сукна - тканини з густим двостороннім ворсом (16 циклів).
Фарбування тканин - процес надання тканині певного кольору завдяки поглинанню волокнами органічних речовин, які мають фарбувальні здібності, тобто фарбників. Існує велика кількість різних фарбників, які можуть використовуватися для фарбування тканин різного волокнистого складу. Для фарбування бавовняних тканин використовують прямі, кубові, сіркові, активні, азофарбники, чорний анілін, пігменти.
Процес фарбування протікає в три стадії:
Адсорбція - поглинання фарбника поверхнею волокон.
Дифузія - проникнення фарбника углиб волокон.
Фіксація - закріплення фарбника у волокні.
Друкування тканин - процес утворення візерункового розцвічення на поверхні білої або пофарбованої тканини, тобто нанесення на тканину друкувальних фарбників за заданим малюнком. Для друкування використовують такі ж самі фарбники, як і при фарбуванні тканин, але більш густі та в’язкі. Друкування виконується на друкарських верстатах, головним робочим органом яких є з’ємні металеві або гумові вали, на поверхню яких нанесений рельєфний візерунок у вигляді заглиблень. Фарбник за допомогою спеціальних пристроїв наносять у заглиблення валу, і при зіткненні валу з поверхнею тканини утворюється кольоровий візерунок. Кожний верстат має від 1 до 16 валів (рис. 9). Для нанесення багатокольорових візерунків процес повторюється зі зміною валів багаторазово. Після висушування тканини промивають та запарюють для більш міцного закріплення фарбників.
Рис.
9. Багатовальна друкувальна машина
Для друкування бавовняних тканин використовують такі способи друкування:
Пряме друкування - це друкування білої або світлої тканини.
Витравне друкування - це друкування вже пофарбованої тканини речовиною-витравником, яка руйнує фарбник за заданим малюнком. При використанні кольорових пігментів, які додають до витравника, можна отримати на темному фоні контрастні кольорові візерунки.
Резервне друкування - це друкування суворої тканини перед її фарбуванням речовинами, які перешкоджають фарбуванню окремих ділянок тканини за заданим малюнком.
Трьохкольорове друкування є різновидом прямого друкування - це спосіб відтворювання багатокольорових друкарських малюнків за допомогою фарбників трьох кольорів: яскраво- блакитного, яскраво-жовтого та яскраво-червоного завдяки їх субтрактивному або оптичному змішуванню.
Заключна обробка виконується з метою надання тканині товарного вигляду. Після білення, фарбування та друкування тканини деформовані: вони мають нерівномірну ширину, недостатню білизну, витягнуті по основі, поверхня їх має матовий вигляд, покрита складками та зморшками, на дотик тканина зайве м’яка та в’яла. Все це погіршує зовнішній вигляд тканин та ускладнює їх розкрій та пошиття виробів з них.
Головною метою заключної обробки тканин є усунення всіх цих недоліків та поліпшення властивостей тканин: еластичності, гігроскопічності, міцності, незминання, малоусадочності, водо- непроникливості та інших. В результаті, збільшується зносостійкість тканин. В процесі заключної обробки тканина надбає чіткі лінійні розміри, необхідні щільність, м’якість або жорсткість, гладку поверхню.
Основні процеси заключної обробки:
1. Апретування - нанесення спеціального складу для надання тканині щільності, жорсткості (або м’якості), блиску. Залежно від будови та призначення тканини в склад апрету можуть входити різні речовини: клейові (крохмаль, КМЦ, декстрин та інші), гігроскопічні (гліцерин, поварена сіль), антисептики (борна або саліцилова кислота, формалін), а також речовини, які роблять тканину більш м’якою (масло алізаринове, мило), або збільшують ступень її білизни (ультрамарин, білі фарбники). Апрет наносять за допомогою крохмальних плюсовок з двох або з однієї сторони тканини. Потім тканина надходить на сушильні барабани або на сушильно-ширильну машину. Апретування надає тканинам тимчасовий ефект, який зникає після декількох циклів прання. Для надання більш стійкого ефекту оздоблення все ширше використовують апрети, які не змиваються. Це такі препарати, як латекси (водні емульсії синтетичних смол) та розчинні в лугах ефіри целюлози.
Вирівнювання ширини - процес надання тканині рівномірної ширини по всій довжині куска та усунення перекосів з наступною фіксацією наданої форми. Виконується на спеціальних ланцюгових ширильних машинах. Ланцюги при роботі машини незначно віддаляються один від одного і розтягують по ширині тканину, яку вони підтримують. Перекоси усуваються в результаті збільшення або зменшення швидкості руху одного з ланцюгів.
Каландрування - процес прасування тканини за допомогою каландрів, які складаються з декількох (2-8) металевих або набірних валів, які чергуються між собою. Ступень каландрування залежить від виду та призначення тканини і від конструкції ка- ландру. Найбільше використання знаходять трьохвальні оздоблювальні каландри. Якщо тканина пропускається крізь каландр, вали якого обертаються з однаковою частотою, отримується матове оздоблення тканини, а якщо крізь каландр зі збільшеною частотою обертання металевого валу - глянцеве. Так, ситці муслінового (без апрету) та жорсткого (до 10% апрету) оздоблення випускають матовими, а ситці фулярового (1-2% апрету) та лощеного (сильно апретовані) оздоблення випускають глянце- щеного (сильно апретовані) оздоблення випускають глянцевими. Для сріблястого блиску, який нагадує блиск шовкових тканин, сатини та ластики оздоблюють на сріблястому двовальному ка- ландрі, поверхня якого покрита тонкими паралельними штрихами, розташованими під кутом до осі валу. Таке оздоблення називають СШО, воно є нестійким до прання. Однак, не всі тканини каландрують. Не піддають каландруванню костюмні тканини (коверкот, трико, вельвет-корд та інші) і більшість тканин для суконь з скрученої пряжі з рельєфною поверхнею (маркізете, поплін, тафта, епонж та інші).
В процесі заключної обробки можливе виникнення таких дефектів тканин, як нерівна ширина, нерівномірне апретування, перекіс тканини, її розрив, відірваний пруг та послаблення тканини після каландрування. Це грубі дефекти, які знижують сорт тканин.