67 Математика пояснювальна записка
Програма з математики складена з урахуванням психофізичних особливостей і пізнавальних можливостей розумово відсталих дітей. Загальна спрямованість роботи за даною програмою характеризується, перш за все, намаганням повною мірою використати пізнавальні можливості всіх учнів допоміжної школи та сприяти корекції та розвитку в процесі навчання. З огляду на це на кожному році навчання програма висуває такі завдання, які є для дітей доступними і в той же час вимагають від них напруження розумових сил.
Основними принципами навчання математики в допоміжній школі є такі: органічне поєднання корекційного навчання і виховання, засвоєння знань і розвиток пізнавальних можливостей учнів, відповідність вимог, що ставляться до них, їх навчальним можливостям.
Відомо, що математика містить великі можливості щодо розвитку й корекції мислення, мовлення, пам‘яті, уваги, спостережливості розумово відсталих учнів. Вона вимагає дотримання певної послідовності міркувань, дає реальні можливості для розвитку логічного мислення.
Важливо навчити дітей обґрунтовувати арифметичні дії при розв'язуванні прикладів, задач, пояснювати спосіб виконання завдань. Не менш важливим є формування розуміння різних видів інструкцій (ілюстративні картки, схеми, записи, словесна інструкція, робота з підручником тощо), умінь користуватися ними. Ці корекційно-розвивальні завдання мають бути використані вчителем в процесі навчання учнів.
Програма подається за новою структурою у вигляді таблиці, що містить три колонки. У першій колонці наводиться зміст навчального матеріалу. Відповідно до дібраного змісту математики, у другій колонці, наводяться навчальні досягнення учнів, тобто ті знання і уміння, якими вони мають оволодіти в результаті засвоєння навчального матеріалу. У третій колонці, відповідно до змісту навчання та очікуваних результатів учнів, визначається спрямованість корекційно-розвивальної роботи на занятті, тобто виділяться вміння, розвиток яких уможливлюється конкретним змістом навчання.
ЗМІСТ НАВЧАННЯ
У програмі наводиться розподіл матеріалу по класах з визначенням примірної кількості годин на вивчення кожної теми, подається перелік вимог до знань і умінь учнів підготовчого, 1-го, 2-го, 3-го, 4-го років навчання.
Розділ "Десяток". Вивчення десятка триває протягом двох років (підготовчий і перший клас).
Робота над першим десятком розподіляється на чотири етапи: 1)пропедевтичний період; 2) вивчення нумерації; 3) додавання і віднімання в межах 10; 4) таблиці додавання та віднімання.
Змістом пропедевтичного етапу в підготовчому класі є формування у дітей міцних дочислових уявлень, які є основою для засвоєння натуральних чисел. Такими дочисловими уявленнями є уявлення про величину, масу, кількість, простір і час, які формуються в різноманітних діях з множинами, тобто з предметними групами. Саме в процесі порівняння предметів за кількістю, масою, величиною в учнів формуються різноманітні уявлення, які базуються на узагальненні предметно-кількісних відношень предметів, їх груп (множин).
Аналіз і порівняння предметних груп містять великі можливості для розвитку гнучкості мислення, що необхідно для подальшого навчання математики. В процесі формування доматематичних уявлень, яке продовжується у першому класі, необхідно показати розумове відсталим дітям суперечність та різнобічність предметних величин та поступово привчати їх до виділення та абстрагування визначених ознак.
У період вивчення нумерації, який починається у підготовчому класі, відбувається ознайомлення учнів та уточнення їх знань про кожне число натурального ряду. Вивчення кожного числа включає такі основні питання: як число називається і як воно записується; співвіднесення числа і кількості предметів; як одержується число (розглядаються випадки одержання числа) шляхом додавання одиниці до попереднього числа; яке місце число займає в числовому ряду (діти повинні відповісти на запитання про те, після якого числа воно стоїть в ряду, перед яким числом, між якими числами, які числа йдуть перед ним, після нього); які кількісні відношення між даним числом і сусідніми з ним числами (на скільки воно більше попереднього числа, менше наступного).
У темі "Нумерація" розглядаються спочатку числа першого п‘ятка. Учні повинні засвоїти склад цих чисел. При цьому важливим є не лише вміння дітей розкладати числа на два доданки, а й уміти складати число з двох доданків. При вивченні на цьому етапі чисел більших п‘яти, склад їх не розглядається так, як перших п‘яти, а засвоюється в процесі розв'язання прикладів в межах 10.
На уроках вивчення нумерації чисел перед очима дітей повинен знаходитись ряд чисел від 1 до того числа, яке вивчається в даний момент. Кожне число корисно ілюструвати відповідною кількістю предметів.
Вивчення числа і цифри повинно проходити одночасно. Для кращого запам‘ятовування цифр корисно давати вправи на складання цифр з окремих їх елементів, обводити шаблони цифр, виліплювати їх, викладати з дрібних предметів тощо. В окремих випадках, доцільно рекомендувати учням у процесі написання і обвідки цифр, називати її пошепки.
Додавання і віднімання вивчається за такою послідовністю: розглядаються випадки, в основі яких лежать знання властивостей натурального ряду чисел (додавання і віднімання одиниці);
додавання і віднімання проводиться в межах одного числа на всі випадки;
додавання і віднімання з одним невідомим; додавання і віднімання з нулем; віднімання від десяти.
З переставною властивістю додавання учнів ознайомлюють у процесі вивчення дій в межах кожного числа починаючи з дій в межах 5. Ознайомлення з переставною властивістю розпочинається на основі дій з предметами. Учні повинні усвідомити, що загальна кількість предметів залишається однаковою, незалежно від того, як здійснювалось об'єднання множин предметів - приєднувати першу до другої, чи другу до першої.
Для дітей другого відділення допускається на кінець навчального року лічба на конкретному матеріалі. Однак на кожному уроці дітей необхідно тренувати в абстрактній лічбі.
Розділ "ДРУГИЙ ДЕСЯТОК".
У процесі вивчення усної нумерації слід звернути увагу на засвоєння учнями назв чисел, їх десятковий склад. Учні мають засвоїти, що кожне наступне число утворюється шляхом додавання одиниці до даного числа і що воно на одиницю більше за дане число, а кожне попереднє - на одиницю менше від даного числа і утворюється шляхом віднімання одиниці від цього числа. Вивчення усної і письмової нумерації відбувається одночасно.
Додавання і віднімання вивчається за такою послідовністю:
• на основі використання знань натурального ряду чисел 12+1;
• на основі десяткового складу чисел: 10 + 3; 15-5;
• додавання однозначного числа до двозначного і віднімання однозначного від двозначного: 14 + 3, 18-5;
• додавання двозначного до однозначного, коли в сумі буде 20;
• додавання і віднімання від 20;
• віднімання від двозначного числа двозначного;
• додавання і віднімання з переходом через розряд. Вивчаючи додавання і віднімання, увесь час слід звертати увагу на переставні властивості додавання.
Розділ "СОТНЯ".
Під час вивчення нумерації особливу увагу необхідно звернути на засвоєння учнями назв чисел, їх десяткового складу та на порядок слідування чисел в натуральному ряду.
Важливим є розуміння учнями принципу помісцевого значення цифр: одиниці пишуться на першому місці, десятки - на другому (лічать справа наліво). У зв'язку з цим потрібно познайомити учнів з однозначними та двозначними числами, одноцифровими та двоцифровими.
Під час додавання і віднімання в межах 100 учні розв'язують приклади з круглими дужками, знайомляться зі сполучним законом додавання суми до
числа, віднімання числа від суми, віднімання суми від числа.
Для того щоб учні зрозуміли роль дужок вони повинні усвідомити загальну суть термінів "сума", "різниця". Під час розв'язання прикладів з дужками дітей необхідно навчати пояснювати, яку дію вони виконують першою, яку - другою.
Паралельно з вивченням чисел відбувається ознайомлення з величинами (вартість, довжина, вага) та одиницями їх вимірювання. Одиниця вартості (І копійка) вивчається в першому класі. В процесі вивчення чисел 2, 5, 10 учні знайомляться з монетами 2к., 5к., 10к, вчаться їх розмінювати, що допомагає закріплювати знання про склад відповідних чисел. Знайомство з паперовими грошима починається з 3 класу.
Базою для оволодіння прийомами вимірювання за довжиною та вагою є ті доматематичні поняття, якими учні оволодівають у першому класі.
Подальше їх удосконалення відбувається в процесі вивчення математики в допоміжній школі.
РОЗВ'ЯЗУВАННЯ АРИФМЕТИЧНИХ ЗАДАЧ.
З 1-го класу учнів ознайомлюють з арифметичними задачами, які є важливим засобом формування багатьох математичних понять.
Перші арифметичні задачі - це задачі-дії, задачі-ігри, відповідь на запитання яких діти мають бачити, перераховуючи предмети чи їх зображення. Поступово вони навчаються розв'язувати прості текстові задачі. На їх основі вчитель ознайомлюють учнів з структурними елементами задачі: умовою, числовими даними, питанням та відповіддю. Прості задачі є складовою частиною складних задач, тому саме формування умінь розв‘язувати прості задачі готує учнів до розв‘язання складних.
Велику увагу необхідно приділяти роботі над змістом задачі, дотримуючись такої послідовності: а) тлумачення невідомих слів чи виразів, які зустрічаються в задачі; б) читання тексту задачі вчителем чи учнями;
в) запис умови задачі чи її ілюстрація; г) повторення задачі за запитаннями.
Запис розв‘язання здійснюється у різноманітних формах. На початку першого класу діти повинні записувати рішення у вигляді арифметичного виразу без найменування. Дія записується посередині, для відокремлення від запису приклада. Розв‘язання з найменуванням здійснюється по мірі вивчення букв. У другому класі учні записують розв‘язання задач з поясненням.
На розв'язання задач необхідно відводити не менш половини учбового часу, приділяючи при цьому увагу самостійній роботі.
Наочний та текстовий матеріал, який використовується при доборі арифметичних задач в допоміжній школі, має бути змістовним, цікавим, мати
практичне застосування.
ГЕОМЕТРИЧНИЙ МАТЕРІАЛ займає важливе місце при навчанні математики в допоміжній школі. Діти повинні навчитися не тільки розпізнавати геометричні фігури, а й набути навичок побудови і креслення їх.
Вивчення геометричного матеріалу повинно бути наочним та дійовим.
Необхідно використовувати моделі геометричних фігур, які відрізняються величиною, кольором; виготовлені із різноманітних матеріалів ( паперу, картону, пластмаси, дерева, тканини) ; реальні предмети тощо.
При вивченні геометричного матеріалу необхідно розв'язувати задачі
вимірювального та обчислювального характеру (знаходження довжини тощо)
УСНА ЛІЧБА
Розвиток в учнів допоміжної школи уміння лічити усно передбачається навчальною програмою на всіх роках навчання, однак основна робота проводиться в початкових класах.
Навчати розв'язувати усно потрібно не лише приклади, а й прості арифметичні задачі.
Уміння добре лічити усно виробляється поступово, в результаті систематичних тренувальних вправ. Останні мають бути різноманітними за змістом і складністю (послідовно ускладнюючи завдання).
Використання дидактичних і навчальних ігор математичного змісту є одним із ефективних засобів, який дозволяє розширити можливості вивчення усіх розділів математики, в тому числі усної лічби. Вчитель повинен добирати такі ігри і продумувати методичні прийоми роботи з ними як на уроках, так і в позаурочний час.