1.Біологічні особливості

Рід бегоній налічує до ІООО видів. Розстуть в тропічних лісах, в горах на висоті 3000 - 4000 м над рівнем моря, рідше в субтропічних районах.

Бегонія клубнева родом з Перу. По біологічних особливостях відноситься до групи красивоквітучих. Широко застосовується для квіткового оформлення і як рослина горщика. Перші гібриди булі виведені в Англії в 1870 році.

Бегонія клубневава - багаторічна трав'яниста рослина, не зимує у відкритому грунті. Надземна частина щорічно відмирає, залишаються підземні бульби з ростовими нирками. Стебла крихкі, прямостоячі, заввишки 15-20 см. Квітки прості, напівмахрові і махрові, різного забарвлення - білі, жовті, рожеві, червоні.

2. Ґрунти

Бегонія бульбова добре зростає і розвивається на відкритих, захищених від вітру місцях, що аеруються, багатих гумусом і злегка кислих грунтах. В грядки перед посадкою додають на I м² грунти листяний перегній (10-15 кг), добре перепрівший навоз (5-7 кг), і нітрофоску (0,05-0,06 кг).

Дня посіву і пікіровки складають субстрат з сумішю листяного перегною, просіяного торфу і піску (2:1:1). Для вирощування квітучої бегонії в горщиках складають субстрат з I ч, піску і I ч« торф'яної землі.

Розмноження.Бегонія клуьнева розмножується насінням, живцями, діленням клубнів і бульбами.

Найбільш эффективний спосіб размноження – насінням.Насіння дуже дрібне 40-45 тыс. шт. у I г. Вихід сіянців - 6000 шт. Насіння зберігає схожість до 3-х років. Висівають їх в кінці грудня-на початку січня місяця в пікірувальні ящики тонким шаром, землею не присипають. Обприскують з розпилювачів слабким розчином марганцево кислого калія, покривають плівкою.

Сходи з'являється на 10-14-й день. Після проростання насіння плівку підводять, а через 2-3 дні прибирають зовсім. Сіянці дуже дрібні. Першу пікіровку проводять в ящики на відстані 2x2 см, у фазі сім'ядолей через три тижні після появи сходів з допомогою пікірувальної вилочки. Повторно рослини пікіруємо через 4 тижні в ящики на відстані 4x5 або 5x5 см. В кінці квітня, початку травня -третя пікіровка в парники 10x10 см ( для озеленення) чи 11-13 см горшки по I рослину (для вирощування як культура горщика).

При размножені живцями, бульбами, призначені для получення живців, на початку січня розкладують для пророщування в торф. Через місяць зрізають перших живців. Другі - на початку березня. Місця зрізу присипають вугіллям. Черенкуют в перлит або торфо-пісчану суміш (1:1), на відстані 3-4 см. Укоріняються живці за 18-22 дня, після чого їх висаджують в пікірувальні ящики. Жівцеві рослини за літо не встигають утворити бульби, тому їх культивують, як однорічники. Цінні сорти вирощують в горщиках в теплиці з кінця серпня до листопада. Клубни на зиму залишають в горщиках.

При розмноженні діленням клубнів їх заздалегідь пророщуют і ділять так, щоб кожна частина мала 1-2 паростки. Ділянки укладають в чистий пісок або субстрат (той же, що і для пікіровки) на відстані 3хЗ см, на таку глибину, щоб прикрити підставу нирки і містять так до посадки в грунт.

При розмноженні окремими клубнамими, останні висаджують в березні- на початку квітня в розводочні ящики на відстані 3x4, 4х4, 5x5 см, в залежності від їх розміру.

Вирощування бегонії із клубнів

Для вирощування беруть молоді бульби (діаметр 5-6 см), очищають їх від землі, обрізають сухе коріння і замочують протягом години в слабкому розчині марганцевокислого калія. Потім їх розкладають в пікірувальні ящики, наполовину заповнені субстратом, на відстані 5-8см один від одного.

Через 2-3 тижні з побігів, що з'явилися, на клубнах залишають по 2-5 шт ( у великоквіткових 2-3, у дрібноквіткових 3-5), видаляй слабкі.

Посадка Розсаду рослин, вирощену з живців, клубні висаджують в горщики по I рослині або ж на квітники і балкони на відстані 20-25 см один від одного. Глібіна посадки 1,5-2 см.

Температурний режим Висіяне насіння до появи сходів витримує при температурі +22°С. Після появи сходів температуру поступово знижують до +20°С, після пікіровки - +18°С, а за 1-2 тижні до висадки в грунт або реалізації - до +16°С. Жівців укорінюють при температурі +20°С, після вкорінення вирощують при таких же температурах, як і при пікіровці.

Бульби пророщують при температурі +18⁰ С….+20⁰ С, а при появі побігів температуру знижують поступово до +16°С.

Цинерарія гібридна – Cineraria L. hybrida hort. Родина Айстрові.

Походження – Канарські острова.

Цинерарія гібридна – дворічна рослина, культивується в оранжереях, як однорічник. Рослина з шорстким листям, з великими прорізами на краях. Центральний швидкоростучий пагін закінчується суцвіттям. Зацвітають, також, всі верхні суцвіття, розміщені в пазухах головного пагона.

Суцвіття – кошики, об’єднані в складне щитоподібне суцвіття. Форма і розмір цього складного суцвіття і виявляють декоративність цинерарії. В корзині зовнішні квітки язичкові, жіночі; внутрішні – трубчасті, двостатеві. Вони мають п’ять зрощених пильовиків і приймочки з дволопатевим рильцем.

Віночки трубчастих квітів – правильні, з п’ятьма зрощеними пелюстками. Вони, зазвичай, дуже подібні за кольором, більш-менш однотонні.

Декоративність суцвіття визначають язичкові квітки, які мають різноманітну форму і забарвлення – біле, рожеве, червоне, блакитне, синє, фіолетове всіх тонів і відтінків, однотонне і пістряве.

При направленому відборі можна отримати лінії з кремово-жовтим суцвіттям. Плід – сім’янка. В квітникарських господарствах цинерарію вирощують у вигляді популяцій з однорідним забарвленням квітів. Дуже гарні популяції з двох- , трьохкольоровим забарвленням пелюсток – різноманітні за формою облямівки, вічка і ін. Є високо- , середньо- і низькорослі групи. Дуже цінні сорти популяцій з компактною формою куща і широким округлим суцвіттям у вигляді зонтика.

Наявний сортовий матеріал, в основному імпортний. Всі ці сорти, як правило низькорослі, компактні – Купферрот, Пегас, Матадор, Троль, Кармінніхт, Поллукс, Дельфін та ін.

Розмножують насінням. Із одного граму насіння можна отримати, в середньому,2 – 2,5 тисячі повноцінних сіянців. Гарна схожість насіння (1 клас) зберігається досить довго – до 3-4 років.

До кінця четвертого року схожість знижується до кондиції. До кінця сьомого року насіння при звичайних кімнатних умовах зберігання стає практично некондиційним (схожість – 28-33%, енергія проростання – 7-17%).

Насіння висівають в пікірувальні ящики з червня до жовтня, в залежності від необхідних термінів цвітіння – з грудня по квітень. Земля для висіву, як і для подальшого вирощування, повинна бути легкою, з гарними фізичними властивостями, досить родючою. Зазвичай використовують універсальну земляну суміш, з додаванням верховинного торфу і перліту або в якості компонентів використовують перегнійну, листову землю, верховинний і низинний торф, пісок, перліт, попередньо компостовані.

При висіві в ящики верхній шар землі дрібно просіюють через сито., розрівнюють, поливають і насіння висівають о розкид. Зверху його присипають такою ж дрібно просіяною землею, дуже тонким шаром. Ящики можна прикрити склом чи папером для підтримання рівномірної вологи. Оптимальна температура для проростання насіння - +20-22°С. Проростають протягом тижня. Пікірують цинерарію в фазі сім’ядольних листків чи трохи пізніше по 600-800 шт/м² в ящики чи грунт стелажу. Грунт для пікіровки повинен бути таким, як і для подальшого вирощування. Після укорінення сіянців температуру повітря необхідно знизити. В літній період потрібне затінення, регулярне обприскування, провітрювання. Розсада росте швидко і коли рослини починають тіснити одна одну, їх розсаджують по горщикам. Можна провести і другу пікіровку на більшу відстань чи висадити рослини в горщик, діаметром 9-10 см з подальшою пересадкою.

В теперішній час багато квітникарських господарств перейшли на без пересадний метод вирощування рослин – посадка рослин ведеться в горщики безпосередньо того розміру, в яких вони будуть реалізовуватись. Зазвичай висаджують в горщики діаметром 13-14 см.

Цинерарія – рослина прохолодних оранжерей. Після укорінення і розростання розсади для закладки квіткових бруньок їм необхідна температура 8-10°С. Для прискорення зацвітання рослин з моменту появи бутонів температуру підвищують до 15-16°С.

Цинерарія досить пластична, вона може цвісти і при більш високій температурі, але рослини при цьому будуть слабі, кущі витягнуті, цвітіння нерівномірне. При високих температурах цинерарія дуже пошкоджується попелицею.

Верхівковий пагін, як правило не прищипують, але слабкі, витягнуті рослини можна прищипувати для прискорення росту бокових репродуктивних пагонів.

Цинерарія вибаглива до живлення. При вирощуванні рослин в горщиках, оптимальний вміст елементів живлення, мг/л : N – 120-200, P₂O₅ - 350-450, K₂O – 250-350, Ca – 300-400, Mg – 30-60, pH ґрунту – від 5,6 до 6,8.

Для підтримання рівня поживних речовин в ґрунті необхідні регулярні мінеральні підживлення. Зазвичай їх проводять з моменту нормального розвитку рослин один раз в 7-15 днів поживним розчином 0,25-0,3% концентрації, в відповідності з результатами агрохімічного аналізу. Мікродобрива в розчин рекомендується додавати один раз в місяць. Необхідно постійно слідкувати за загальним станом рослин.

Для прискорення цвітіння цинерарії в зимово-весняний період в квітникових господарствах застосовують додаткове освітлення лампами ДРЛФ-400 із розрахунку 100-150 Вт/м², подовжуючи день до 14-16 годин. Цими лампами можна обладнати невелику ділянку і помістити там рослину, з нормально розвиненими бутонами до їх розпускання і реалізації. Це дасть можливість ранньою зимою дати якісну продукцію, прискорити обіг рослин і вихід з 1 м².

Для насінників відбирають найкращі здорові рослини з типовими ознаками сорту чи популяції. Потрібно звертати увагу на вирівненість рослин по висоті – відбирати більш низькі, компактні кущі.

Дуже важлива форма складного суцвіття – шапки. Вона повинна бути щільною, зонтикоподібною чи просто достатньо вирівняною. Від якості насінників, буде залежати якість рослин в поколінні. Багаторічним відбором можна підтримати високу типовість цинерарії в популяції. Цинерарія – перехресно-запилювальна ентомофільна рослина. Навіть при штучному запиленні дає мало насіння. В промисловому насінництві цинерарії використовують бджіл – на період запилення (березень-квітень) в оранжереях ставлять пасіки з бджолами. Це в декілька разів збільшує врожай насіння. Без використання комах промислове насінництво цинерарії вести не можливо, не рентабельно. В ранньовесняний період цвітіння, коли у відкритому ґрунті ще немає інших квітів, при відкритих вікнах оранжереї, цинерарія може запилюватись випадковими бджолами, котрі в цей період залітають в теплицю.

Для вирощування сортів чи популяцій за забарвленням квітів необхідна гарна ізоляція – кожний сорт потрібно вирощувати в окремій ізольованій теплиці.

Для цинерарії характерна протандрія. Після розкриття трубчастої квітки, з неї виходять ще недозрівші пиляки у вигляді закритої трубки. Майже одразу після виходу, вони розтріскуються і між ними з’являється маточка з дволопатевим рильцем.

Якщо застосовують штучне запилення, то квіти запилюють два рази на тиждень дуже м’яким акварельним пензликом, переносячи ним полок з одного суцвіття на інше. В’янення трубчастих квіток при здійсненні запліднення, спостерігається через 8-10 днів після запилення. А через 10-12 днів – в’януть язичкові квіти.

З моменту запилення до дозрівання насіння проходить 19-22 дні. Насіння на рослині дозріває дуже нерівномірно і швидко опадає. Тому в період дозрівання їх необхідно збирати декілька разів на день. Вони мають пухнасті літучки, і появлення цього пушку свідчить про дозрівання насіння і необхідності швидкого його збору. Зазвичай масовий збір випадає на травень.

По мірі дозрівання, насіння вибірково збирають, добре просушують весь отриманий сирець, а потім перетирають цю пухнасту масу через великі сита з крупними отворами – 3-4 мм. При розтиранні, суха маса сирцю стає дуже летуча, в повітря піднімаються дуже дрібні частинки пуху, і тому цю операцію потрібно проводити в респіратора, чи щільно закриваючи нижню частину лиця марлевою пов’язкою.

Насіння відокремлюється від пуху і проходить через отвори сита. Просів насіння на ситах з діаметром 2 мм дає можливість відділити майже весь пух. Для остаточної очистки, насіння перебирають руками.

З однієї рослини можна отримати 0,2-1 гр насіння. В 1 гр їх міститься 4000-4300 штук.

Шкідники і хвороби.

Із шкідників, цинерарія найбільш уражається попелицею. Це, зазвичай буває при високій температурі повітря, особливо в весняний період.

Лекція 11. Вирощування хризантеми та примули в умовах закритого грунту.

1. Хризантему розмножують:

а) генеративним способом;

б) вегетативним способом;

в) тільки насінням;

г) живцями;

2. Для утворення суцвіть на хризантемі , створюють :

а) штучний довгий день;

б) тропічні кліматичні умови;

в) світловий день не менше 14 год;

г) штучний короткий день;

3. При порушенні температурного режиму у хризантеми :

а) не розвивається вегетативна маса, зникає махровість квітки;

б) жовтіють листочки, не розвиваються суцвіття;

в) інтенсивно розвиваються хвороби ;

г) не розвиваються суцвіття, змінюється забарвлення квітки;

4. На початку росту хризантема потребує великої кількості :

а) фосфору і азоту;

б) азоту і калію;

в) магнію і фосфору ;

г) NPK;

5. Ґрунтову суміш для хризантеми готують з:

а) піску, глини, торфу(2:2:1);

б) дерну,перегною, піску (4:4:1) ;

в) перегною, дерну, торфу(3:3:2) ;

г) дерну, торфу,перегною(3:2:2);

Лекція 12. Особливості вирощування калли ефіопської

Калла

Біологічні особливості

1.Калла-багаторічна,кореневищна рослина з сімейства Ароїдні. Має стріловидне,блискуче,зелене листя на довгих черешках та квіткову стрілку.Квіти-дрібні.

В промисловому квітникарстві культивується один вид-Калла ефіопська,яка має біле покривало. В промисловості зустрічається декілька сортів:Літл Джем,Перл Фон Цвейхбрюхен,Перл Фон Штутгарт.

Калли на зріс вирощують в грунті оранжерей,на стелажах,в вазонах та на гідропоніці.

Розмноження

Калли розмножують дітками ,які знаходяться в стані спокою або вегетативними відводками.Для маточних рослин відбирають типові,сортові,здорові ,добре розвинуті рослини.

Дітки в стані спокою заготовлюють в серпні,коли рослина знаходиться в стані спокою. Для цього материнську рослину обкопують та рясно поливають. Всі дрібні пагони та дітки в стані спокою обривають. Потім кореневище маточника присипають ґрунтом.

Для посіву діток готують добре освітлену ділянку з голубиною ґрунту не менше 20 см. Дітки висівають по 100/кв.м,не зважаючи увагу на орієнтацію верхівки та присипають рихлим ґрунтом на 3-4 см. Кращий срок посіву діток-вересень.

Посадковий матеріал можна отримати з дрібних вегетативних відводок.

Підготовка ґрунту та посадка Калли.

Найбільш підходящий,рихлий,добре дренований грунт з великим вмістом органічних добрив.Максимальга товщина окультуреного шару 35 см.,ґрунтову суміш готують з рівних частин земного грунту,компосту,свіжого торфу,піску та парникової землі.

Для посадки відбирають здорові рослини з 3-5 листками та діаметром стебла 1-2 см. Старе листя обрізають,кореневу систему обмивають водою та обрізають залишаючи 5-7 см. Та обробляють порошком ТМТД.

Посадковий матеріал сортують за розміром кореневища для того,щоб висадити рослину різного ступеню розвитку на окремі ділянки.

При посадці треба слідкувати,щоб коріння розміщувалось строго по вертикалі,а верхівка кореневища була на рівні поверхні грунту та трохи нижче(на 0,5-1 см.).Калли мають стягуюче коріння,яке з часом загублює кореневище.

Температурний режим

В восени після посадки нічна температура +6-+12 градусів,в день +12-+17 градусів. В цей період допустиме зниження температури до +1 грудуса.Збільшення температури до +27 гр. негативно впливає на ріст молодого коріння.

В зимку ,враховуючи біологічні особливості розвитку калл,необхідно притримуватись такого графіку:3 доби в місяць ніч +5-+7 гр.,день +8-+10 ; 17-20 діб –ніч +12-+15 гр.,день +16-+18 ;7-10 діб –ніч +18-+20 гр.,день +20-+25.

Зниження температури сприяє притоку поживних речовин ,що збільшує утворення додаткових генеративних бруньок. В період помірних температур відбувається розвиток суцвіть в середині несправжніх пагонів.

При високій температурі дуже швидко розкриваються нові листя та суцвіття.

Весною,в березні рослина продовжує и,цвісти та закладати нові суцвіття. В цей період температурний режим подібний до зимового режиму.

В середині травня-червня Калли перехолодять в період примусового стану спокою. Цьому сприяє підвищена температура.

В кінці літа у Калл активуються ростові та формуючі проеси.Низькі температури сприяють виходу Калл з періоду напівспокою.Нічні температури +5-+8 градусів позитивно впливають на утворення суцвіть.

Полив. Калли необхідно рясно поливати при виходу з періоду спокою.

В подальшому грунт підтримують помірно-вологому стані

В жаркій ,літній час ,в період напівспокою,щоб не допустити повного відмирання листя,Калли поливають 2-3 р. в місяць.

Підживлення

Калли відносяться до сонце витривалих рослин ,тому можуть переносити високу концентрацію водорозчинних солей в грунті.Благоприємним можна важати вміст ,неперевишуючий 3.5 гр./літр .

Підживлювати Калли починають в кінці серпня на початку вересня,в залежності з результатами агрохім. аналізу субстрату.

При необхідності в грунт вносять фосфорні добрива: азотні,калійні та мікродобрива в рідкому стані.

В середині листопада до кінця січня використовують тільки фосфорні та калійні добрива.

З збільшення довжини дня відновлюють внесення азотних добрив.Підживлення продовжують до настання періоду напівспокою.

Лекція 13. Особливості вирощування айстри.