2.1.Підготовка ґрунтової суміші і висадка троянд

Троянди – багаторічні рослини. Корені троянд проникають дуже глибоко в грунт. Тому основну її обробку потрібно поводити ретельно. На великій території площу обробляють плантажним плугом на глибину 50-60 см. Дозу внесених добрив розраховують за результатами аналізу грунтів. Однак орієнтовно вносять перегній або торфокомпост по 10-20 кг/м².

Посадкові ями готують мотобуром або вручну на глибину 40-50 см. Перед висадкою в кожну посадкову яму вносять 4-5 кг перегною або компосту, перемішуючи їх з землею.

Трояни висаджують у вигляді колекцій, розаріїв, на зріз, а також для квіткового оформлення. Колекція троянд представляє собою можливо повністю зібрані види і сорти троянд, котрі представлені обмеженою кількістю екземплярів, для порівняльного вивчення і виділення найбільш декоративних і пристосованих до місцевих умов. Розарій розглядається як експозиція декоративних видів і сортів, виділених з колекційних насаджень при інтродукційному вивченні, оформлена у відповідності з вимогами садово-паркового будівництва. Для масового розмноження троянд організовують виробничі розсадники.

Перед висадкою саджанці обрізають. На кущах вибирають тир-чотири сильні пагони і вкорочують приблизно на 10-15см, залишаючи по дві-чотири бруньки. Корені також підрізають, залишаючи маленькі корінчики.

Троянди саджають рядами. Це вподальшому полегшить виконувати роботи по догляду і накритті рослин на зиму. Відстані між рослинами залишають в основному від висоти і габітусу троянд, а також призначення насаджень. Відстань при посадці чайно-гібридних троянд 40-50см в ряду і 60-70 см між рядами для троянд флорібнда і паліантових – 25-30см в ряду і 50-60 см між рядами, для ремонтантних – 40-50 см в ряду і 70-80 см між рядами, для паркових і плетистих – 50-100 см в ряду і 150-200 см між рядами для штамбових - 150-200 см. При посадці корені саджанців слід рівномірно розмістити в ямці. Глибина посадки привитих троянд повинна бути такою, щоб після поливу і осадки місце прививки знаходилось на 3 см нижче рівня грунту. Після поливу висаджені троянди окучують рихлою землею для затримання вологи. Окучування поступово прибирають, коли бруньки починають рости.

Штамбові троянди на відміну від кущових висаджуються на таку ж глибину, на якій вони ростуть в розсаднику, тобто посадка їх проводиться без заглиблення. При посадці штамбових троянд в яму заздалегідь забивають колочок не нижче висоти штамбу. Крону обрізають і для збереження її від висихання обкладають зволоженим мохом або обгортають пергаментним папером.

Горщичкові троянди з оранжереї чи кімнати висаджують, коли немає ймовірності весняних заморозків. Перед посадкою саджанці на декілька днів виставляють у відкритий грунт в контейнерах, притіняючи в сонячну погоду. Перед посадкою проводиться обрізання. Рослини саджають, не порушуючи кому, на 2-4 см глибше, ніж вони сиділи в горшках. Для посадки застосовують кондиційний матеріал.

Ідеальними для троянд вважаються грунти від слабокислих до нейтральних (рН6,5-7,0). Ґрунтова суміш повинна бути родючою, водо- і повітрепрониклою, а при посадці – злегка вологою, але сипучою. Кращою являється структурний переважно суглинистий грунт, на третину збагачений гноєм. Корисно додати садовий компост різану солому при необхідності пісок і небагато торфу. Не слід готувати суміші на основі торфу. При посадці не слід додавати мінеральні добрива, краще додати 1 стакан посіяної золи із розрахунку на 1 кущ.

Догляд за трояндами

Протягом літа за трояндами необхідно ретельно доглядати: рихлення грунту, полив, підживлення, обрізка, знищення бур’янів і захист від шкідників і хвороб. Агротехнічні прийоми і строки їх проведення залежать від природніх умов, в яких троянди вирощуються. Число поливів залежить від тривалості вегетаційного періоду, кількості атмосферних опадів, залягання ґрунтових вод, температурних умов, структури грунту (настільки вона здатна затримувати і зберігати вологу). Поливати троянди потрібно, починаючи з весни, приблизно один раз в тиждень. Осінню полив припеняють. Полив дощуванням не рекомендується, оскільки він підсилює ураження хворобами.

В перший рік після посадки троянди (при внесені в грунт добрив) необхідність в підживлені не виникає. В наступні роки троянди потребують постійного підживлення. Мінеральні добрива, в першу чергу азот в вигляді аміачної силітри, вносять ранньою весною після зняття прикриття і обрізки. Після внесення добрив грунт перекопується на глибину 10 см. В подальшому підкормки вносяться в залежності від фази росту і розвитку рослин – початок цвітіння, новий ріст пагонів. Приблизна норма добрив на 1 м²: аміачної силітри 20 г, суперфосфату 30г, калійної солі 10 г. В літній період ефективним є рідкі підкормки коров’яком. Підживлення азотними добривами закінчують в кінці липня. В серпні для кращого дозрівання пагонів вносять калій і фосфор. З цією ж метою зменшують пилив.

Обрізка – одне з найважливіших агротехнічних заходів по догляду за трояндами. Садові троянди обрізують щорічно. При обрізці необхідно враховувати інтенсивність росту і розвитку троянд даної групи, інколи навіть окремих сортів, і їх призначення. Приймають до уваги також біологічні особливості : зимостійкість, характер гілкування, фаза формування бруньок, швидкість росту квітконосів.

Мета обрізки – забезпечити інтенсивний ріст пагонів і наступне масове цвітіння, а також постійну заміну старих гілок молодими, більш життєздатними. За часом проведення розрізняють весняну, літню і осінню обрізку. Весняна обрізка являється основною і виконується з метою з метою формування куща, забезпечення потужного цвітіння, отримання весняних квітів, добре розвинених молодих пагонів. Літньою обрізкою регулюють цвітіння. Літом зрізають всі відцвівши квіти і зав’язь плодів, так як на їх утворення і дозрівання витрачається багато поживних речовин, які необхідні для росту і повторного цвітіння. Винятком являються троянди, котрі вирощуються для збору насіння, і ті плоди яких надають кущу декоративного вигляду в осінній період. Осінню обрізку проводять перед укриттям. Весною після попереднього видалення всіх відмерлих частин до першої непошкодженої бруньки приступають до основної обрізки.

На кущах вибирають три-пять найбільш сильних, молодих, рівномірно розташованих пагонів, решту – слабкі, старі, ростучі в середину куща, загущені – вирізають. Решту пагонів вкорочують. Якщо квіткові пагони формуються лише з бруньок в верхній частині пагона, то троянди обрізають слабо. Так обрізка паркових троянд полягає в видаленні старих, слабких і пошкоджених гілок. Залишені пагони злегка вкорочують. У витких трояндах залишиються 5-6 сильних однорічних пагонів. Якщо їх мало, зберігають частину і дволітніх, вкорочуючи при цьому бокові прирости. Пагони ремонтантних троянд вкорочують на половину їх довжини, залишаючи 6-10 бруньок. У чайно-гібридних, флорібунда і поліантових троянд квітконоси розвиваються з будь-якої бруньки, тому їх пагони вкорочують сильні, залишаючи три-чотири нижні добре розвинені бруньки. Сильнорослі сорти обрізають не так коротко, слабкі, погано перезимовуванні рослини обрізають сильніше. У мініатюрних троянд для утворення маси маленьких квітконосів видаляють лише відмерлі пошкоджені частини і відцвівши суцвіття з одним-двома листками.

Штамбові троянди обрізають так сильно, як і відповідні сорти кущових.

Обрізку виконують гострим і добре підігнаним секатором. Зріз роблять над розвиненою брунькою не ближче 0,5 см щоб не пошкодити її. Товсті сучки випилюють пилкою.

Літня обрізка проводиться після першого цвітіння. На пагоні, який залишився має бути не менше двох і не більше п’яти життєздатних бруньок. При вирощуванні троянд на зріз, квіти зрізають, залишаючи на панні дві-три розвинені бруньки. Завдяки цьому стимулюється розвиток пагонів з решти бруньок і подальше цвітіння. Якщо відцвівши квітине видаляти, то розвиток пазушних пагонів затримується на два-три тижні. Відцвівші квіти не слід видаляти лише восени, щоб не викликати ріст бруньок, розташованих в верхній частині пагона.

У молодих рослин нижче місця прививки часто з’являються пагони дикорослої порослі, яка швидко розвивається, послабляю прививку і може призвести до повної її загибелі. Тому дику поросль потрібни вирізати з сомого початку її появи. Потрібно відгребти землю навколо кореневої шийки куща і вирізати поросль біля основи. Після нього кореневу шийку потрібно знову прикрити землею.

У штамбових троянд дикі пагони зявилися і на стовбурах за рахунок розвитку сплячих бруньок, їх також потрібно видалити.

Лекція 4. Квіткові та декоративно-листяні рослини для оздоблення штучних водойм та боліт.

Лекція 5. Біологічні та екологічні особливості розвитку лілей. Класифікація сортів. (2 години)

Лекція 6. Біологічні та екологічні особливості росту та розвитку півників (2 години)

Лекція 7. Асортимент квітково-декоративних рослин однорічних та дворічних культур для сезонних квітників.( 2 години )

Лекція 8. Особливості вирощування кореневищних багаторічників в залежності від типу їх росту

План лекції:

1. Розмноження дворічників генеративним способом

2. Розмноження дворічників вегетативним способом

3. Розмноження багаторічників генеративним способом

4. Розмноження багаторічників вегетативним способом.

Література:

Література основна:

1.Кисельов Цветоводство, Москва 1964р.

3.Пушкар В.В. Квітникарство відкритого грунту. Київ, ДАКККіМ, 2006, 171ст.

Додаткова:

1.Бунін.Квітникарство, Львів 1999

2.Черевченко Т.М.Довідник квітникаря.Київ,Колос,2006

Розмноження дворічників генеративним способом

Особливістю цих культур є те, що вони проходять повний розвиток за два роки, в перший рік – формують прикореневу розетку, а на другий рік зацвітають та дають насіння. До дворічників належать: маргаритка, віола незабудка, дзвоники середні, гвоздика турецька, дигіталіс – це найбільш поширені в озелененні дворічники.

Особливості їх вирощування в тому, що висів насіння проводять у відкритому грунті в розсадниках на завчасно підготовлених грядках у першій декаді липня. Грядки шириною 60-70см перекопують, при необхідності полегшують грунт за рахунок внесення листової землі. Насіння висівають у продовжні борідки. Можна проводити однострічну схему висіву на відстані 40 см одна від другої, або двострічну за схемою: відстань між рядкамі 10см, а між стрічками 40см. Насіння сходить за 5-7днів, а через 10-15 днів проводять пересадку сіянців на підготовлені грядки по схемі посадці: в рядку відстань між рослинами 10см, між рядками 35см. У цих грядках рослини ростуть і розвиваються до кінця вегетаційного періоду. За цей час вони формують добре розвинуту розетку із коріння та потужну мичкувату кореневу систему.

На постійне місце дворічники висаджують у два періоди – восени, або ж рано на весні. Кращим терміном вважається осінь.(вересень-середина жовтня).

Розмноження дворічників вегетативним способом.

При розмножені фіалки відсадками прикопують довгі стебла наприкінці періоду цвітіння. Через тиждень утворюються розетки, їх

викопують разом Із материнською рослиною і відділяють від неї (рис. 112 а). Потім їх висаджують у холодні парники для дорощування за схемою 5x5 см .

Рис. 112. Розмноження фіалок живцями: а - пагін очищений від листя; б - висаджування пагонів

Розмноження багаторічників генеративним способом

Висів насіння багаторічників в грунт, як і дворічників проводять влітку, в липні місяці в підготовлені грядки на розсаднику за тією ж схемою посіву. Пересадку з метою формування стандартних сіянців проводять на підготовлені площі в рядки з відстань між рослинами в рядку 15-20см між рядками 50-70см.

Різниця в тому, що дворічники використовують для клумб в перший рік вирощування розсади, а багаторічники можуть рости на розсаднику декілька років, формуючи крупно мірний садивний матеріал.

Безумовно, кращим терміном посадки багаторічників є серпень-вересень місяці.

Біологічні особливості розвитку багаторічників в тому, що саме в цей період іде інтенсивне формування кореневої системи, закладка квіткових бруньок та накопичення поживних речовин, що і забезпечує їх інтенсивне цвітіння в наступному сезоні.

Таким способом вирощують ромашку багаторічну, айстру багаторічну, аквілегію, люпин, дельфіній, примулу, шавлію багаторічну, Моннарду, лігуларію, фізостегію пенстемон, дзвоники пірамідальний, д.стрікта, латіфолія, алісум гірський.

Розмноження багаторічників вегетативним способом

Розмноження кореневищних багаторічників.

До кореневищних багаторічників належать айстра багаторічна, астильба, функція, або хоста, півники, гімерокаліс, монарда, півонія, анемона дзвоники, дельфіній, солідаго, конвалії, флокс садовий та ін. Вони добре переносять пересадку. Поділ рослин проводять після цвітіння краще всього в серпні місяці, або ж рано навесні, коли бруньки лише проклюнулись із землі.

При поділі кущів анемони рослину обкопують лопатою і вилами, виймають із грунту. Потім легенько обтрушують коріння від грудочок і розбирають рослину на кущики за розмірами

Рис. 107. Поділ кущів анемони: а - загальний вигляд; б - розділений кущ

Кущ геленіуму у вересні - жовтнн гострим ножем. Центральний пагін із кореневою системою для розмноження не використовують.

При поділі кущів дельфінію гібридного: коріння виймають з грунту і ножем розділяють на частини з корінням і не менше як з двома бруньками кожна

Рис. 108. Поділ куща дельфінію: а - загальний вигляд кореневища; б - поділ куща; в - розділений кущ

Хосту, гімерокаліс обкопують лопатою обтрушують від землі не пошкоджуючи коріння, відмивають у воді та розбирають рослину на кущики за розмірами ( по одній, дві, чи декілька рослинок).

Кущі маку східного ділять в жовтні або березні місяці. Дво-трирічний кущ обережно викопують, обтрушують від грунту, при цьому оголюється велика кількість ростових пагонів, які відрізують гострим ножем разом з корінням.

Рис. 109. Поділ куща маку східного: а - викопаний кущ; б - відрізані пагони

Кущі півоній найкраще ділити у другій половині серпня та у вересні. Викопані кущі відмивають від грунту і ділять на частини з 4-5 бруньками відновлення. М'ясисті корені обрізують, залишивши біля бруньок поновленні корені довжиною 10-15 см. Усі порізи під час поділу засипають порошком деревного вугілля. Обрізані корені можна висадити у борозни на глибину 10-15 см, стебла відростають протягом 2-5 років (3, 12).

Кореневища канн на початку березня заносять в оранжереї зі сховищ або виймають з-під стелажів, де вони зимували, обчищають від землі, оглядають, вирізають пошкоджені місця і розділяють на частини ( живці ), де є досить розвинені здорові бруньки. Після цього їх висаджують по одному в горщик і вирощують до стадії утворення 3-го листка. Після чого проводять закалювання рослин та висаджують на квітники, або розсадник.

Рис. 103. Розмноження канн поділом кореневища

Іриси розмножують вегетативно, поділом старих кущів. Кущ викопують вилами, кореневище розрізають на посадкові частини – живці. Вони можуть складатися з одного або двох зрослих річних ланок. Їх обов'язково обеззаражують занурюючи на 1-2 години в 0,2-0,3% розчині калію перманганату після чого підсушують на сонці. Листи й корінь вкорочують до 8-10 см.. Старі ланки, що залишилися без живих корінців і листів висаджують на окрему грядку, для пророщування сплячих бруньок.

Кращий термін для поділу кореневища ірисів через 2 неділі після цвітіння, хоча можна це робити й навесні, а пересадку із грудкою землі іриси переносять в будь-який період.

З метою отримання нових сортів проводять висів свіжо зібраного насіння ірисів, яке добре проростає і за один рік формується повноцінний сіянець.

Схеми посадки бородатих ірисів

(см)

бордюрна

Щільна (для підростання)

на грядах

Рис. 2. Правила поділу кореневища та схема посадки ірисів

Розмноження кореневими на кореневищними живцями. Рослини, на коренях яких є сплячі бруньки, розмножуються діленням багаторічних трав'янистих рослин (бадан, півонія та ін.). Рослини бадана товстолистого, наприклад, восени або навесні витягують із грунту, обтрушують від грудочок і гострим ножем розрізують кореневище на частини довжиною 5-8 см (рис. 121). Місця розрізів припудрюють товченим деревним вугіллям, підсушують. Частини кореневищ висаджують у борозни, дно яких присипане піском шаром 4-6 см. Живці

засипають піском шаром 0,5 см і землею шаром 2 см, злегка ущільнюють і поливають. Грудки регулярно зволожують.

Рис. 121. Розмноження бадану кореневищними живцями

Кореневими живцями розмножують також сорти півонії лікарської, а також сорти із групи гібридних півоній.

Розмноження бульбових рослин.

Розмноження жоржин можна проводити поділом бульб за наявністю здорових бруньок,

Рис. 102. Розмноження жоржин поділом бульб:

а - загальний вигляд бульб; б - відділена бульба з пророслими бруньками ;

в - посадкові одиниці

А можна заставити бульби утворювати все нові і нові пагони із сплячих бруньок. Для цього їх заносять в теплиці в березні місяці, очищують від землі та поміщають в ящики з вологим субстратом, можна використати тирсу. Під дією тепла і вологи сплячі бруньки проростають, утворюючи пагони. Коли на них з’являється 3-й листок їх відламують від бульби і висаджують в листовий субстрат в ящики.. Вони легко вкорінюються, після чого їх можна висадити в окремі горщики.

На бульбі, після вилучення з неї пагонів, просипаються інші бруньки поновлення і знову формується пагін з листками. Так можна отримати 3-4 хвилі живців.

Розмноження цибулинних вегетативним способом

Особливість розмноження цих рослин в тому що за вегетаційний період вони формують маленькі цибулинки (дітки) їх кількість буває різною в залежності від біологічних особливостей сортів (від3-5 до 10-15) біля кожної материнської цибулини. Якщо цибулину довго не викопувати то проходить заміщення основної цибулини молодими, коли вони досягають достатнього розвитку.

За особливостями проходження стадій формування квіток всі види цибулинних рослин поділяють на 5 груп: 1 - квітки закладаються весною або на початку літа в рік, передуючий цвітінню, до викопування цибулин з грунту (нарциси, проліски, білоцвітник). 2 - квітки закладаються не після завершення періоду росту та розвитку в грунті, тобто восени, а в уже викопаних цибулинах в період їх зберігання до посадки в грунт (тюльпани, гіацинти). 3 - квітки закладаються восени, після посадки в грунт, або ранньою весною (лілеї) 4 - квітки закладаються більш ніж за рік до цвітіння (нерине).

5 - квітки закладаються в різний час разом з формуванням листків протягом всього періоду зростання (гіпеаструм, амариліс).

Лекція 9. Вигонка дворічників в закритому ґрунті. Вирощування гвоздики ремонтантної.