Лекція 4
СУДОВО-ВЕТЕРИНАРНА ЕКСПЕРТИЗА У РАЗІ ЗАХВОРЮВАНЬ, СПРИЧИНЕНИХ ПОРУШЕННЯМ ГОДІВЛІ ТВАРИН
При проведенні такої експертизи експерт повинен зробити висновок в зв'язку з виникненням питань в органів юриспруденції про наявність причинного зв'язку між загибеллю тварин і умовами, які для них були створені, встановити, що є провідним.
Причинами хвороби і загибелі тварин можуть бути порушення режиму годівлі, нестача або неповноцінність кормів, погана їх підготовка до годівлі, забрудненість тощо.
Перед експертом можуть бути поставлені такі питання:
згодовування якого корму могло спричинити захворювання або загибель тварин?
які порушення приготування корму або режиму годування спричинили захворювання або загибель тварин?
чи правильно було призначено раціон, режим годівлі?
чи було вчасно надано необхідну допомогу, і якщо так, то чи можливо було врятувати тварину?
У випадках, коли експертиза стосується спеціальних зоотехнічних питань, лікар має право просити про залучення спеціаліста – зооінженера, наприклад, у випадку зниження надоїв, приросту живої ваги, при недостатній відгодівлі.
Експертиза при голодуванні тварин. Внаслідок нестачі кормів, їх неповноцінності розвивається аліментарна дистрофія – первинне голодування; при різних захворюваннях, які супроводжуються втратою апетиту, засвоюваності кормів – вторинне голодування.
Патологічний стан (синдром), який виникає внаслідок недостатнього надходження в організм поживних речовин називають виснаженням (кахексія).
Клінічно розрізняють три ступеня голодування:
тварини виснажені, але можуть пересуватися і виконувати навіть невелику роботу. При цьому відбувається мобілізація жиру з жирових депо;
тварини піднімаються, тримаються на ногах, відбувається атрофія м'язів, тварини непрацездатні;
тварини не піднімаються або піднімаються з великими зусиллями і відразу лягають, температура тіла в них знижена, розвиваються дистрофічні й атрофічні зміни в органах і тканинах.
При проведенні експертизи звертають увагу на характерні патологоанатомічні зміни: трупи виснажені (маса тварин може знижуватись на 15–40%); очі запалі; шкіра суха й жорстка, шерсть скуйовджена; на виступаючих частинах тіла часто утворюються пролежні; скелетні м’язи атрофовані (їх втрата становить до 45%), внаслідок чого кістки, особливо ребра й маклоки, добре контуровані під шкірою; видимі слизові оболонки бліді; реєструється зменшення чи повне зникнення жиру з жирових депо (до 90%), що може супроводжуватись серозною атрофією жиру або його слизовою дистрофією; шлунок зменшений в об’ємі, як правило порожній; при значному виснаженні виявляють дистрофічні зміни й буру атрофію печінки й міокарду.
Атрофія різних органів і тканин відбувається нерівномірно. Спочатку атрофується підшкірна клітковина, потім – клітковина в інших ділянках тіла. Пізніше – скелетні м’язи, печінка, селезінка, серце, а за ними – інші органи й тканини.
У випадку аліментарної кахексії слід враховувати, що коні й коти без корму залишаються живими біля 4 тиж., собаки – до 36 діб, щури – 3–9 діб.
Експерту слід враховувати, що в більшості випадків аліментарне виснаження може ускладнюватися іншими захворюваннями, такими як пневмонія, катаральний гастроентерит тощо. Кахексія може бути пов'язана зі старістю, пухлинним процесом, порушенням функції залоз внутрішньої секреції, хронічним захворюванням, надмірною експлуатацією. У висновку експертизи завжди необхідно вказувати, чим викликане виснаження – голодуванням або хронічним захворюванням: якщо це не вказано, то висновок вважається складеним невірно.
При одночасному водному голодуванні знаходять загущення крові й зневоднення (дегідратація, ексикоз) органів і тканин, особливо слизових і серозних оболонок. Втрата організмом 10% води супроводжується тяжкими розладами, втрата 20% – смертю. У процесі водного обміну тварина втрачає за добу близько 2% води, яка повинна поповнюватися.
Експериментально встановлені приблизні строки водного голодування. Наприклад, при температурі +20° С коні живуть до 18 днів, кролі, кури - до 3 тижнів.
При визначенні діагнозу на водне голодування цінними є клініко-патологоанатомічні дослідження. Захворювання клінічно характеризується відмовою тварин від кормів, спрагою, схудненням, сухістю видимих слизових оболонок, серцевою недостатністю, перед смертю – підвищенням температури.
При розтині виявляють зневоднення шлунка, сухість слизових оболонок, серозних покривів, різкий запах сечі, жирову дистрофію паренхіматозних органів, виснаження.
Експертиза при перегодовуванні. Надмірне згодовування кормів може спричинити захворювання. Отруєння цукром (отруєння цукровим буряком) – хвороба, що характеризується геморагічним ентеритом. Реєструється, головним чином, у ВРХ і собак.
У ВРХ отруєння виникає при надмірній годівлі (більше 12–15 кг/голову) цукровим буряком, в якому міститься сапонін, щавлевокислі солі, часто – нітрати, від яких в тварин можливі інтоксикація, гіпотонія, тимпанія, переповнення рубця, в собак – при вільному доступі до цукру або солодощів.
При проведенні експертизи звертають увагу на характерні патологоанатомічні зміни: геморагічне запалення кишечнику, гіперемія мозкової речовини нирок, уроцистит. У собак часто – запалення підшлункової залози.
Експертиза при згодовуванні кормів, які утворюють гази. До таких захворювань відносяться: тимпанія великої рогатої худоби, кольки в коней (гостре розширення шлунка, метеоризм кишечника). Слід враховувати ботанічний склад корму, аналіз вмісту шлунка і кишечника.
Розвиток гострої тимпанії необхідно диференціювати від отруєнь рослинними отрутами. Слід мати на увазі вторинний розвиток тимпанії, наприклад, при хворобах стравоходу, лейкозах тощо. При кольках в коней, які супроводжують гостре розширення шлунку, хімостази, висновок експерта повинен ґрунтуватися на висновках всіх матеріалів справи, особливо тих, які стосуються характеру і порядку годівлі. У випадку загибелі тварини також необхідно диференціювати ознаки здуття (тимпанії) рубця, розширення шлунку, метеоризму кишечника від посмертного здуття, яке виникає при гнитті й обумовлене утворенням трупних газів, які роздувають передшлунки, шлунок і кишечник, а при сильному гнитті – пронизують всі органи й тканини у вигляді більш або менш великих пухирців (трупна емфізема – є однією з трьох ознак трупного розкладу: 1) трупний (гнилісний) запах; 2) трупна зелень; 3) трупна емфізема). Прижиттєве здуття супроводжується перерозподілом крові в органах. При цьому печінка знекровлена (анемічна), а легені, навпаки, гіперемійовані.
Експертиза захворювань, спричинених згодовуванням кормів, уражених грибами і їх токсинами. Всі мікроскопічні гриби, що викликають хвороби в тварин, поділяють на патогенні й токсиногенні (окремі з них мають обидві ці властивості).
Патогенні гриби ростуть і розмножуються в організмі тварин, викликаючи відповідні захворювання.
Токсиногенні гриби ростуть і розмножуються не в організмі тварин, а на різних рослинах, що використовуються як корм або забруднюють корма. На час заготівлі кормів гриби, як правило, знаходяться в усіх частинах рослин. Джерелом отруєння можуть бути всі рослинні корми (грубі, концентровані, силос, тощо), уражені токсичними грибами. Хвороба виникає внаслідок надходження в організм токсичних продуктів метаболізму таких грибів (мікотоксинів). На час виникнення хвороби гриб, який продукував мікотоксин, в кормах може бути відсутнім (внаслідок дії згубних для нього факторів).
Таким чином, аліментарні отруєння тварин, що виникають при поїданні кормів, які містять мікотоксини називають – мікотоксикози. Найбільш чутливі – коні, свині, вівці, птиця, менше ВРХ й інші тварини.
Діагностика мікотоксикозів (особливо підгострих і хронічних) складна, оскільки не всі мікотоксини можна ідентифікувати лабораторними методами. Для встановлення діагнозу необхідно враховувати дані анамнезу (особливо погодні умови в період вегетації і збирання кормів й умови їх зберігання – в першу чергу високу вологість і значну кількість опадів), епізоотологічну ситуацію, клінічні ознаки, результати патоморфологічних і комплексних лабораторних досліджень (органолептичне, мікроскопічне, токсикологічне і мікологічне дослідження кормів, дослідження кормів на наявність в них отрут іншої природи з урахуванням результатів бактеріологічних, вірусологічних й інших досліджень для виключення збудників інфекційних хвороб.
Необхідно звертати увагу на такі особливості: 1) мікотоксикози найчастіше виникають після введення в раціон нової партії корму, що містить мікотоксини; 2) для гострих мікотоксикозів характерні раптове виникнення і масовість захворювання тварин, що знаходяться на одному раціоні незалежно від статі й віку; 3) при виділенні мікотоксинів з молоком реєструється загибель сисунів; 4) мікотоксикози часто діагностуються восени після збирання урожаю і навесні, внаслідок ураження рослин і кормів грибами. Деякі з хвороб мають сезонність: клавіцепстоксикоз виникає в серпні-вересні, стахіботріотоксикоз – в зимово-весняний період. Найбільш поширеними мікозами й мікотоксикозами, які можуть бути об'єктами судово-ветеринарної експертизи є: актиномікоз, аспергільоз, аспергілотоксикоз, стахіботріотоксикоз, фузаріотоксикоз та інші.
Експертиза при захворюванні, загибелі тварин, що викликані сторонніми предметами. Захворювання частіше спостерігається у великої рогатої худоби при заковтуванні сторонніх предметів, які можуть викликати закупорку, особливо стравоходу. У ряді випадків гострі предмети викликають прокол стінки порожнинних органів, наприклад, серця, іноді легень, перитоніт, перикардит. Однак предмети, які вільно лежать, можуть тривалий час знаходитись в сітці і не викликати змін, доки не буде її травмування.
Особливо тонкі, гострі предмети (голки, шматочки дроту) буває важко і навіть неможливо виявити у випадку розвитку хронічного запалення. Експерту необхідно в подібних випадках встановити, як були організовані профілактичні заходи проти попадання сторонніх предметів і засмічення фуражу.