§ 3. Зміни приголосних при їхньому збігу

3.1. Зміни приголосних перед суфіксами -ськ-ий, -ств-о

При творенні слів за допомогою суфіксів -ськ-ий, -ств-о відбуваються такі зміни приголосних на межі твірної основи та суфікса:

а) г, ж, з + -ськ-ий, -ств-о > -зьк-ий, -зтв-о: убогий – убозтво, Прага – празький, Збараж – збаразький, Сиракузи – сиракузький;

б) к, ч, ц + -ськ-ий, -ств-о > -цьк-ий, -цтв-о: парубок – парубоцтво, ткач – ткацтво, молодець – молодецький, Кременчук – кременчуцький, Дрогобич – дрогобицький, Суец – суецький;

в) х, ш, с + -ськ-ий, -ств-о > -ськ-ий, -ств-о: птах – птаство, латиш – латиський, Калуш – калуський, Лепетиха - лепетиський.

УВАГА! Подвоєння приголосних у кінці твірної основи в похідних від іншомовних географічних назв зберігається: Ніцца – ніццький, Ясси – Ясський. У похідних від українських географічних назв подвоєння приголосних нема: Запоріжжя – запорізький, Полісся – поліський, Поділля – подільський.

УВАГА! Перед суфіксами -ськ-ий, -ств-о зберігаються кінцеві приголосні твірних основ у таких випадках: герцог – герцогський, герцогство, казах – казахський, баски – баскський, тюрки – тюркський, Саки – сакський, Мекка – меккський, Цюрих – цюрихський, Дамаск – дамаскський, Нью-Йорк – нью-йоркський.

3.2. Зміни груп приголосних ск (ськ), зк (зьк), цьк, зд, ст

1. При творенні іменників із суфіксом ‑ин-а, прикметників із суфіксом ‑ан-ий, дієслів із суфіксом ‑а-ти, а також прізвищ із суфіксами ‑енк-о, ‑ук, відбуваються зміни в таких групах приголосних:

а) ск (ськ) > щ: віск – вощина, вощаний; піски – піщина, піщаний; черкаський – Черкащина; вереск – верещати; Васько – Ващук, Ващенко; Онисько – Онищук, Онищенко.

УВАГА! При творенні присвійних прикметників від жіночих імен із групою ск (ськ) с на письмі зберігається, а к переходить у ч: Ганнуська – Ганнусьчин, Параска – Парасчин;

б) зк (зьк) > жч: збаразький – Збаражчина; брязк – бряжчати; близький – ближчати; Кузько – Кужченко;

в) цьк > чч: вояцький – вояччина; кріпацький – кріпаччина; гадяцький – Гадяччина; але: галицький – Галичина.

2. При творенні дієслів із суфіксом -а-ти відбуваються зміни у групах приголосних ст > щ та зд > ждж: оснастити – оснащати, об’їзд – об’їжджати.

3.3. Зміни приголосних у формах вищого ступеня порівняння прикметників

У формах вищого ступеня порівняння прикметників (прислівників) відбуваються такі зміни на межі кореня та суфікса:

а) г, ж, з + -ш-ий > жч-ий: важкий – важчий, тяжкий – тяжчий, близький – ближчий, низький – нижчий, вузький – вужчий, дужий – дужчий, дорогий – дорожчий, але легкий – легший, довгий – довший.

УВАГА! Буквосполучення жч зберігається й у похідних словах: ближчати, дорожчати, подорожчання;

б) с + -ш-ий > щ-ий: високий – вищий, товстий – товщий, красивий – кращий;

УВАГА! Буква щ зберігається й у похідних словах: вищати, підвищення, потовщення, покращення.

3.4. Групи приголосних чн, шн

1. Приголосні к, ц перед суфіксом -н- змінюються в ч: безпека – безпечний, рука – ручний, місяць – місячний, пшениця – пшеничний, серце – сердечний.

УВАГА! Група шн пишеться тільки у словах рушник, рушниця, соняшник, торішній, мірошник, дворушник, сердешний ‘бідолашний’.

2. Приголосний ч у кінці твірної основи зберігається: поміч – помічний, ніч – нічний.