8.1.3. Правопис прислівників, утворених від числівників

1. Прислівники, утворені злиттям прийменника з числівником, пишуться разом: вдвоє, втроє, вперше, вдруге, надвоє, натроє, удвох, утрьох, водно, заодно, поодинці, спершу.

УВАГА! Прислівники, утворені від числівників, треба відрізняти від сполучень прийменників із числівником: подались удвох і у двох кімнатах, розділив начетверо і на четверо хлопців.

2. Виняток із-поміж цих прислівників становлять ті, які починаються на по. Вони пишуться:

а) разом: поодинці, подвічі, потричі;

б) через дефіс: по-перше, по-друге і т. д.;

в) окремо: по одному, по двоє, по троє і т. д.

8.1.4. Правопис прислівників, утворених від займенників

Прислівники, утворені шляхом поєднання прийменника з займенником, пишуться разом: внічию, втім, навіщо, нащо, передусім, почім, почому.

УВАГА! Займенник, який виконує роль додатка, пишеться окремо від прийменника: до чого, за що.

8.1.5. Правопис прислівників, утворених від прислівників

Прислівники, утворені шляхом поєднання прийменника з прислівником, звичайно пишуться разом: відколи, відтепер, віднині, відтоді, забагато, занадто, назавжди, післязавтра, позавчора, позаторік, звідусюди, повсюди.

УВАГА! Окремо пишуться прислівники на коли, на потім, на завтра (у значенні ‘на завтрашній день’), до завтра, на відмінно, у стократ.

8.1.6. Правопис складних і складених прислівників

1. Прислівники, утворені від словосполучень, де є головне і залежне слово, пишуться разом: в різні боки > врізнобіч, обома руками > обіруч, на швид­ку руку > нашвидкуруч, на самий перед > насамперед, мимо хотіння > мимохіть, в один час > вод­ночас, босими ногами > босоніж, при всіх людях > привселюдно, а також водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, натщесерце, обабіч, повсякчас, праворуч, самохіть, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз.

УВАГА! Окремо пишуться прислівникові сполучення тим часом (хоча спо­лучник тимчасом як), все одно, все рівно.

2. Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінюваних слів, пишуться через дефіс: ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давним-давно, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-нишком, геть-чисто, більш-менш, видимо-невидимо.

3. Прислівникові сполучення, утворені повторенням того самого змінюваного слова в різних відмінках, пишуться окремо: кінець кінцем, один одинцем, одним одно, раз у раз, день у день, нога в ногу, час від часу, один в один, сам на сам, сама самотою, з роду в рід, з дня на день, з кінця в кінець.

4. Через два дефіси пишуться прислівники пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, хоч-не-хоч, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли.

5. Службове слово пишеться окремо, а два наступні – через дефіс у прислівниках не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен (але з усіх усюд).

6. Через дефіс пишуться неозначені прислівники, утворені від прислівників за допомогою часток -то, будь- (-будь), -небудь, казна-, хтозна-, бозна-: так-то, будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, десь-то, казна-де, казна-коли, коли-будь, коли-небудь, куди-будь, куди-небудь, так-то, хтозна-як.

7. Разом пишуться складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, де-, -сь, ні-, ані-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абикуди, абияк, дедалі, деінде, деколи, декуди, колись, якось, ніколи, нікуди, анітрохи, аніяк, чимало, щовечора, щогодини, щодалі, щоденно, щодня, щодуху, щомісяця, щомога, щонайбільше, щонайдовше, щонайдужче, щоночі, щоправда, щораз, щоразу, щороку, щосили, щохвилини, якомога, якнайбільше, якнайдужче.