11.2. Відмінювання іменників іі відміни

11.2.1. Відмінювання іменників іі відміни в однині

Іменники ІІ відміни твердої групи в однині відмінюються за такими зразками:

Відмінок	Тверда група
Н.	батько	двір	сито
Р.	батька	двора, -у	сита
Д.	батькові, -у	двору, -ові	ситу
З.	батька	двір	сито
О.	батьком	двором	ситом
М.	на батькові, -у	у дворі	у ситі
Кл.	батьку	дворе	сито

Іменники ІІ відміни м’якої групи в однині відмінюються за такими зразками:

Відмінок	М’яка група
Н.	край	писар	море
Р.	краю	писаря	моря
Д.	краю, -єві	писареві, -ю	морю
З.	край	писаря	море
О.	краєм	писарем	морем
М.	у краї, -ю	на писареві, -ю	на морі
Кл.	краю	писарю	море

Іменники ІІ відміни мішаної групи в однині відмінюються за такими зразками:

Відмінок	Мішана група
Н.	дощ	школяр	плече
Р.	дощу	школяра	плеча
Д.	дощу, -еві	школяреві, -у	плечу
З.	дощ	школяра	плече
О.	дощем	школярем	плечем
М.	на дощі, -у	на школяреві, -у	на плечі
Кл.	дощу	школяре	плече

Зауваження до правопису деяких відмінкових форм однини іменників іі відміни

Р. в.

1. В іменниках чол. р. вживання закінчень -а, -я та -у, -ю пов’язане з лексичним значенням слів, а саме:

а) закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі) мають:

• назви конкретних предметів: троса, гвинта, футляра, документа, паспорта, малюнка, столá (і стóлу) та ін.;

• назви машин, деталей, механізмів: поршня, конвеєра, трамвая, пароплава, дизеля, монітора, електровоза та ін.;

• назви істот: велетня, доповідача, школяра, столяра, писаря, вівчаря, пухиря, касира, бригадира та ін.;

• назви дерев: клена, дуба, ясеня та ін.;

• назви мір довжини, ваги, об’єму тощо: гектара, метра, літра, дюйма та ін.;

• назви геометричних фігур та їх частин: конуса, ромба, трикутника, сегмента та ін.;

• назви грошових знаків: долара, червінця, карбованця, фунта стерлінгів та ін.;

• більшість іншомовних термінів: ямба, епітета, атома, периметра, синуса та ін.

УВАГА! Багато іншомовних літературознавчих термінів мають закінчення -у, -ю: сюжету, епосу, жанру, памфлету, альманаху, журналу, міфу, роману, фейлетону, реалізму та ін., пор. також синтаксису, абзацу, тексту та ін.;

• українські суфіксальні терміни: відмінка, іменника, числівника, знаменника, чисельника, додатка та ін.;

• назви днів тижня та місяців: вівторка, січня, листопада (але листопаду – назва процесу);

• назви населених пунктів: Донецька, Парижа, Берліна, Миргорода, Херсона, Нью-Йорка та ін.

УВАГА! Виняток становлять ті складені власні на­зви, в яких друга частина однозвучна із загальною назвою, що має закінчення -у: Кривого Рогу, Красного Ли­ману, Кам’яного Броду, Часового Яру;

б) закінчення -у (у твердій та мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають:

• назви загальних та абстрактних понять: ідеалу, ажіотажу, успіху, конфлікту, міражу, винятку, паритету, ліміту, дисонансу, догмату, моменту, пріоритету та ін.;

• назви процесів та станів: аналізу, синтезу, гідролізу, бігу, кашлю, запису, стогону, опіку, але ривка, стусана, стрибка та ін.;

• назви збірних понять: ансамблю, колективу, метражу, кодексу, каравану, реманенту, інвентарю та ін.;

• назви матеріалів та речовин: ситцю, шовку, водню, асфальту, мармуру, гіпсу, меду, воску, бензину та ін.;

• назви явищ природи: туману, тайфуну, дощу, урагану та ін.;

• назви трав та кущів: барвінку, щавлю, буркуну, звіробою, ячменю, очерету, бузку та ін., але овес – вівса;

• назви установ та організацій: парламенту, вокзалу, інституту, комісаріату, штабу, комітету, департаменту та ін.;

• назви будівель та їх частин: будинку, зáмку, ґанку, даху, палацу, коридору, поверху, шинку та ін., але гаража, шалаша, бліндажа, хліва, млина, куреня, пор. також у назвах архітектурних деталей карниза, портика, еркера; кілька іменників мають паралельні форми: мóсту і мостá, паркáну і парканá, плóту і плотá;

• назви спортивних ігор: боксу, футболу, тенісу, хокею та ін.;

• назви танців: вальсу, фокстроту, краков’яку та ін., але гопака;

• більшість складних безсуфіксних іменників, крім назв машин та істот: рукопису, водогону, водопроводу, манускрипту та ін., але пароплава, верхолаза;

• слова із просторовим значенням: лісу, майдану, стадіону, яру, краю, рову, світу, двóру (і дворá) та ін., але горба, хутора.

УВАГА! Зменшено-пестливі варіанти назв із просторовим значенням мають закінчення -а: ліска, майданчика, стадіончика, ярка та ін.;

• географічні назви, крім назв населених пунктів: Донбасу, Криму, Кавказу, Сахаліну, Китаю, Байкалу, Нілу та ін.;

УВАГА! Закінчення -а, а не -у, мають назви річок із наголосом у Р. в. на кінцевому складі: Дністра, Дінця, Іртиша, Псла.

2. У деяких іменниках чол. р. зміна закінчення впливає на зміну значення слова: магазину (заклад торгівлі) – магазина (деталь автомата), апарату (установа) – апарата (пристрій), акту (дія) – акта (документ), вала (деталь машини) – валу (земляний насип), титану (хімічний елемент) – титана (міфічний велетень) – титана (великий кип’ятильник), Світязю (озеро) – Світязя (село), Вашингтону (штат у США) – Вашингтона (місто у США), борщу (страва) – Борща (прізвище), галасу (крик) – Галаса (прізвище) та ін.

Д. в.

1. Закінчення -ові, -еві (-єві) чи -у, -ю використовують відповідно до таких закономірностей:

а) закінченням -ові, -еві (-єві) над паралельними -у, -ю варто надавати перевагу в іменниках чол. р.-назвах істот: синові, сусідові, велетневі, журавлеві, товаришеві, школяреві, добродієві, а також в іменниках серед. р. із суфіксом -к- на позначення малих за віком істот: теляткові, дитяткові;

б) у назвах неістот варто надавати перевагу закінченням -у, -ю: відмінку, будинку, нахилу, хоча паралельно можна вживати форми відмінкові, будинкові, нахилові;

в) іменники серед. р. мають переважно закінчення -у, -ю: лиху, місту, селу, серцю, сонцю, роздоріжжю, хоч у деяких словах можливі паралельні форми на -ові, -еві (-єві): лихові, серцеві та ін.

2. У випадках збігу кількох іменників чол. р. перший із них варто вживати з закінченням -ові, -еві (-єві), а наступний – з -у, -ю: панові полковнику, добродієві командиру.

З. в.

Назви істот чол. р. мають форму, однакову з формою Р. в.: (бачу) велетня, хлопця, будівельника, коня; решта іменників чол. р. та всі іменники серед. р. мають форму, однакову з формою Н. в.: (бачу) будинок, колектив, стиль, місто, море, коріння.

УВАГА! Деякі іменники чол. р. (переважно назви предметів побуту) мають паралельні форми: (бачу) лист і листа, ніж і ножа, олівець і олівця, плуг і плуга, плащ і плаща.

О. в.

Іменники твердої групи мають закінчення -ом: столом, батьком, столяром, касиром, панциром та ін.; м’якої та мішаної груп – -ем, -єм: конем, писарем, вівчарем, газетярем, плечем, плащем, краєм та ін.; іменники серед. р. з закінченням -я – -ям: насінням, зіллям та ін.

Кл. в.

1. Закінчення -ю, -у, -е використовують відповідно до таких закономірностей:

а) закінчення -ю мають іменники м’якої групи: вчителю, писарю, орендарю, добродію, краю, місяцю та ін.;

б) закінчення -у мають іменники твердої групи з суфіксами -к-, -ок, -ик: батьку, синку, братику та ін.; іменники мішаної групи з основою на шиплячий, крім ж: товаришу, слухачу, читачу; а також іменники діду, сину, тату;

в) закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи: голубе, друже, козаче та ін.; іменники м’якої групи з суфіксом -ець: хлопче, женче, кравче (але бійцю, знавцю, мудрецю); іменники мішаної групи з основою на ж, р: стороже, школяре.

2. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму Кл. в. повинні мати обидва іменники: добродію командире, пане лейтенанте, хоча другий із них може мати форму й Н. в.: добродію командир, пане лейтенант; але тільки пане продавець.

У звертаннях, що складаються з загальної назви та імені, форму Кл. в. набувають обидва іменники: друже Грицю, колего Степане.

У звертаннях, що складаються з загальної назви та прізвища, форму Кл. в. набуває тільки загальна назва: друже Петренко, колего Левчук, добродійко Сорока.