§ 7. Передача російських власних назв українською мовою

7.1. Передача українською мовою російської літери е

1. Російська літера е на початку слова та після голосного передається українською літерою є: Єгоров, Єфимов, Буєраков, Гуляєв, Достоєвський та ін.

2. У корені після приголосного російська літера е звичайно передається українською літерою е: Первоуральськ, Державін, Петров, Александров, Лермонтов та ін.

УВАГА! У корені після приголосного на місці російського е пишеться є лише тоді, коли російська власна назва має українські спільнокореневі слова з і відповідно до російського е: Свєтлов (бо світлий), Столєтов (бо літо), Насєдкін (бо сідати), Хлєбников (бо хліб), Рєпін (бо ріпа), Орєхово-Зуєво (бо горіх), Бєлорєцьк (бо білий, ріка) та ін.

3. Відповідно до російських суфіксів -ев, -еев після приголосних (крім ж, ч, ш, щ, р, ц) вживано українські суфікси -єв, -єєв: Медведєв, Алексєєв, Гордєєв та ін. У випадку роздільної вимови перед суфіксами -єв, -єєв пишеться апостроф (після р та губних б, п, в, м, в) або знак м’якшення (після д, т, з, с, л, н): Григор’єв, Аляб’єв, Євгеньєв, Афанасьєв та ін.

УВАГА! Після ж, ч, ш, щ, ц та р пишуться суфікси -ев, -еєв: Писарев, Андреєв, Плащеєв, Бестужев, Муромцев та ін.

7.2. Передача українською мовою російської літери и

1. Російська літера и передається українською літерою и в таких випадках:

а) після ж, ч, ш, щ, ц: Чита, Тушино, Щипачов, Чичиков, Гущин, Гаршин, Цецилін та ін.;

б) у суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Новиков-Прибой, Куликов, Голицин, Гнєдич, Радищев та ін.;

в) у префіксі при-: Прикумськ, Привалов, Примаков, Пришвін;

г) якщо російська власна назва має українські спільнокореневі слова з и відповідно до російського и: Кисловодськ (бо кислий), Зимовники (бо зима), Глинка (бо глина), Одинцов (бо один), Виноградов (бо виноград), Данилов (бо Данило) та ін.

УВАГА! Указане правило не поширюється на російські прізвища Нікітін, Ніколаєв, Філіппов.

2. Після голосного та при роздільній вимові після приголосного (тобто після апострофа чи знака м’якшення) російська літера и передається українською літерою ї: Ільїнка, Троїцьк, Воїнов, Троїцин, Мар’їн, Ільїн та ін.

3. В інших випадках російська літера и передається українською і: Колпіно, Білібіно, Ігнатов, Мічурін, Багіров, Пушкін та ін.

7.3. Передача українською мовою російської літери ё

Російська літера ё передається:

а) через о під наголосом після ч, щ: Сичовка, Грачов, Лихачов, Горбачов та ін.;

б) через йо на початку слова, після голосного, а також після губних б, п, в, м, ф у випадку роздільної вимови: Йолкін, Бугайов, Воробйов, Соловйов та ін.;

в) через ьо після приголосних, коли нема роздільної вимови: Найдьонов, Алфьоров, Верьовкін, Корольов, Семьоркін та ін.

УВАГА! Якщо російська власна назва має українське спільнокореневе слово з е відповідно до російського ё, то в такому випадку російська літера ё передається через е: Орел, Березки, Артемов, Семенов, Федоров та ін.

7.4. Апостроф та знак м’якшення в російських власних назвах

1. Апостроф пишеться після б, п, в, м, ф, г, к, х, р перед я, ю, є, ї: Нев’янськ, Юр’євець, Аляб’єв, Григор’єв, В’яльцев, Луб’янцев, Лук’янов, Прокоф’єв, Мар’їн та ін.

УВАГА! У випадку збігу кореневих приголосних апостроф не пишеться: Звягінцев, Свєтлов, Звєрев та ін.

2. Знак м’якшення пишеться після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, а також перед приголосним і в кінці слова: Третьяков, Дьяконов, Ульянов, Ананьєв, Вольнов, Соболь.