Тема 1.5. Суб’єкти трудового права. Самостійна робота № 5

Питання:

1. Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа-роботодавець як суб^’єкти трудового права, їх правосуб^’єктність.

2. Державні органи, які виступають суб^’єктами трудового права.

Завдання для самостійного вивчення

1. Ознайомитися з методичними рекомендаціями та законспектувати їх.

2. Визначити поняття трудової правосуб’єктності та вказати її особливості кожного з перерахованих суб’єктів.

3. Визначити правовий статус державних органів в сфері трудових відносин.

Література:

1. Основна:

1.1 Бойко М.Д. Трудове право України. – К. – 2007. – с. 45-47, 59-61;

1.2 Прокопенко В.І. Трудове право України. – Х. – 2002. – с. 120-125, 140-145;

1.3 Трудове право України /за ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. – К. – 2001. – с. 100-104.

2. Додаткова:

2.1 Прокопенко В. Власник і уповноважений ним орган як суб^’єкти трудового права //Право України. – 1994. - № 10. – с. 22.

Методичні рекомендації

1. Однією із сторін трудового правовідношення виступає роботодавець. Відповідно до діючого законодавства України під роботодавцем розуміють власника підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, які відповідно до законодавства використовують найману працю. Але з аналізу статей КЗпП випливає, що ця сторона представлена двома суб’єктами – власником (або уповноваженим ним органом), а також підприємством, установою, організацією. В даному питанні нас цікавить саме власник підприємства установи організації або уповноважений ним орган. В першу чергу слід з’ясувати, що слід розуміти під поняттям власник або уповноважений ним орган. У розумінні цього терміна в трудовому можливі такі варіанти.

На невеликому приватному підприємстві власник (тобто його засновник) може повністю взяти на себе всі функції управління підприємством. У цьому випадку власник чітко персоніфікований. На дещо більшому приватному підприємстві власник (засновник) змушений не лише запроваджувати спеціальні посади, необхідні для здійснення функцій організації, а й призначати на ці посади найманих працівників. Призначений таким чином керівник (директор) підприємства буде виконувати роль уповноваженого власником органу. Відносно працівників підприємства він буде виконувати функції власника, а відносно цього керівника функції власника буде виконувати сам засновник (власник) підприємства. З урахуванням величини підприємства, його організаційної структури, чисельності працівників одна особа, як правило, об’єктивно не здатна виконувати всі функції власника. Тому ці функції можуть розподілятися між посадовими особами підприємства. Ці посадові особи відображаються поняттям „адміністрація” – це коло посадових осіб, наділених владно-розпорядчими повноваженнями і які здійснюють оперативне управління процесом праці на підприємстві. Адміністрація також виконує функції уповноваженого власником органу. Стосовно підприємств типу ВАТ, ЗАТ, то власником тут виступають акціонери, а вищим органом – збори акціонерів (членів). Уповноваженим власником органом в даному випадку слід вважати Правління (Раду) такого підприємства та Голову правління. На державних і комунальних підприємствах функції власника, головним чином, виконують керівники підприємств.

Саме керівник підприємства найчастіше являється тією особою, яку КЗпП та інші законодавчі акти про працю називають власником або уповноваженим ним органом. (Правда, є відмінності між керівником з однієї сторони і власником (уповноваженим ним органом) – з іншої. Керівник – це завжди фізична особа, а власник (уповноважена ним особа), у розумінні КЗпП, може бути на лише фізичною особою, а й особою юридичною).

Як видно з викладеного вище власник здійснює управління виробництвом як безпосередньо, так і за допомогою уповноваженого ним на управління органу. Це може бути одноособовий орган (посадова особа) або колегіальний орган (правління, комітет). Структуру органів управління визначає сам власник (засновник). Уповноважений власником орган виступає суб’єктом трудового права, будучи стороною у відносинах з трудовим колективом і уповноваженими на представництво трудовим колективом органами по встановленню умов праці, застосуванню чинного законодавства про працю.

Крім цього роботодавцем може виступати і фізична особа. Таких роботодавців можна поділити на дві групи:

1) фізичні особи, які можуть реалізувати своє право на найману роботу. Однак використання праці інших осіб не передбачає одержання доходів (громадяни, які використовують найманих працівників для особистого обслуговування: для роботи в домашньому господарстві, для догляду за малими дітьми, хворими членами сім’ї і т.д.);

2) фізичні особи – роботодавці, вид занять яких потребує використання найманої праці і здебільшого діяльність таких роботодавців пов’язана з одержанням доходу (суб’єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи).

Зазначені роботодавці зобов’язані вести трудові книжки на працівників, котрі працюють у них за трудовим договором. Крім цього в даному випадку обов’язковою є письмова форма трудового договору, який також підлягає реєстрації в державній службі зайнятості за місцем проживання роботодавця.

Власник зобов’язаний забезпечити громадянинові, праця якого використовується, соціальні, економічні гарантії і права, передбачені законом.

2. Гарантіями щодо виконання власником зазначених вище обов’язків є здійснення нагляду і контролю за додержанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю і нормативно-правових актів про охорону праці. Такий нагляд і контроль здійснюють спеціально уповноважені на те державні органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства про працю здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Центральні органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні.

Крім цього для здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та нормативно-правових актів про охорону праці державою створено ряд органів. Такими органами є:

- Державний комітет України по нагляду за охороною праці. Цей орган здійснює нагляд шляхом проведення періодичних перевірок підприємств, установ, організацій з точки зору організації роботи по охороні праці, відповідності споруд, устаткування і обладнання, технологій вимогам нормативних актів про охорону праці. Такі перевірки залежно від їх конкретних завдань, мети і тривалості поділяються на три види: оперативні, цільові, комплексні. Контроль за технічним станом підприємств, установ, організацій здійснюється експертно-технічними центрами Державного комітету України по нагляду за охороною праці;

- Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

- органи держаного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;

- органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України.

Ці органи, здійснюючи свої повноваження по нагляду за додержанням законодавчих актів по охороні праці відповідно виступають як суб’єкти трудового права.

Місцеві державні адміністрації у межах відповідної території також виступають суб’єктами трудового права, коли забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці; формують за участю профспілкових органів програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення; здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці, встановлюють квоту для прийому на роботу молоді, інвалідів.

Питання для самоперевірки

1. Що слід розуміти під поняттям «власник підприємства, установи, організації»?

2. Які особливості має трудова правосуб’єктність власника підприємства, установи, організації.

3. Як слід розуміти поняття «уповноважений власником орган»?

4. Які особливості має трудова правосуб’єктність уповноваженого власником органу?

5. Чи може бути фізична особа роботодавцем за нормами трудового законодавства?

6. Які особливості має правовий статус роботодавця-фізичної особи?

7. Які державні органи виступають суб’єктами трудового права?

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, які відповідно до законодавства використовують найману працю є:

1) найманими працівниками;

2) роботодавцями;

3) адміністрацією;

4) соціальними партнерами.

2. Виділяють такі види власників:

1) колегіальні, комунальні, приватні;

2) державні, колективні, приватні;

3) державні, відомчі, одноособові;

4) колективні, регіональні, місцеві.

3. За суб’єктивним складом уповноважені власником органи можуть бути:

1) одноособові та колегіальні;

2) єдинональні та колективні;

3) адміністрації та керівники;

4) одноособові та змішані.

4. Роботодавець фізична особа має право приймати на роботу найманого працівника для:

1) виконання разового завдання;

2) надання допомоги в підприємницькій діяльності;

3) задоволення побутових, господарських потреб;

4) здійснення ремонту квартири чи будинку.

5. Орган, що здійснює нагляд шляхом проведення періодичних перевірок підприємств, установ, організацій з точки зору організації роботи по охороні праці, відповідності споруд, устаткування і обладнання, технологій вимогам нормативних актів про охорону праці – це:

1) Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

2) Міністерство праці і соціальної політики України;

3) Генеральна прокуратура України;

4) Державний комітет з ядерної та радіаційної безпеки.