1. До прав профспілок щодо встановлення на виробничому, регіональному, галузевому, державному рівнях колективних умов праці належать:

1) укладення та контроль за виконанням колективного договору;

2) представництво інтересів працівників за їх дорученням під час розгляду індивідуальних трудових спорів та у колективному трудовому спорі, сприяння його вирішенню;

3) здійснення контролю за підготовкою та поданням роботодавцем документів, необхідних для призначення пенсій працівникам і членам їх сімей;

4) представництво інтересів працівників підприємства-боржника в ході процедури банкрутства.

2. До прав профспілок в галузі застосування чинного законодавства про працю належать:

1) участь у розробленні правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації;

2) укладення та контроль за виконанням колективного договору;

3) здійснення контролю за житлово-побутовим обслуговуванням працівників;

4) надання згоди або відмова в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом професійної спілки, у випадках передбачених законом.

3. До прав профспілок щодо контролю за додержанням трудового законодавства належать:

1) вирішення питання про запровадження, перегляд та зміну норм праці;

2) участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, у роботі комісії з питань охорони праці;

3) громадський контроль за виконанням роботодавцем законодавства про працю та про охорону праці;

4) участь у вирішенні соціально-економічних питань, визначенні та затвердженні переліку і порядку надання працівникам соціальних пільг.

4. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства з ініціативи роботодавця:

1) допускається на загальних підставах;

2) не допускається взагалі;

3) допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу, цієї професійної спілки;

4) допускається не раніше ніж через рік після закінчення їх повноважень за наявності згоди профспілки.

Тема 1.8. Колективні договори та угоди. Самостійна робота № 8

Питання:

1. Поняття колективних угод, їх види.

2. Порядок укладення колективної угоди.

3. Контроль за виконанням колективного договору.

4. Відповідальність за невиконання зобов^’язань колективного договору, її види.

Завдання для самостійного вивчення

1. Ознайомитися з методичними рекомендаціями та законспектувати їх.

2. Визначити поняття та види колективних угод.

3. Вказати на підстави та види відповідальності за невиконання колективного договору.

Література:

1. Нормативна:

1.1 Закон України «Про колективні договори і угоди»;

1.2 Кодекс законів про працю України;

2. Основна:

2.1 Бойко М.Д. Трудове право України. – К. – 2007. – с. 72-78, 83-85;

2.2 Прокопенко В.І. Трудове право України. – Х. – 2002. – с. 160-165, 175-178;

2.3 Трудове право України /за ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. – К. – 2001. – с. 498-505.

3. Додаткова:

3.1 Лосиця І. Колективний договір в нових умовах господарювання //Право України. – 1997. - № 5. – с. 73-76.

Методичні рекомендації

1. ЗУ «Про колективні договори і угоди» вперше у вітчизняному законодавстві передбачив укладення на галузевому, регіональному та національному рівнях угод між відповідними об’єднаннями профспілок і власників з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних або соціально-трудових відносин.

Угода – це правовий акт, що укладається між соціальними партнерами і містить їхні зобов’язання щодо встановлення умов праці, зайнятості та соціальні гарантії для працівників держави, галузі, регіону. Угоди також є правовою формою соціального партнерства і регулюють соціально-партнерські відносини на більш високому рівні ніж колективні договори.

На всіх рівнях укладення угод відбувається на двосторонній основі, у зв’язку з чим для ведення колективних переговорів і укладення угод і профспілки і власники мають об’єднуватися. Сторони угод визначено в ст. 3 ЗУ «Про колективні договори і угоди».

Так, сторонами Генеральної угоди виступають: професійні спілки, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладення Генеральної угоди; власники або уповноважені ним органи, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладення Генеральної угоди, на підприємствах яких зайнято більшість найманих працівників держави (наприклад, Генеральна угода на 1997-1998 роки була укладена між КМУ, що здійснює управління об’єктами державної власності, і Українським союзом промисловців і підприємців, що об’єдналися для ведення колективних переговорів, з одного боку, і профспілковими об’єднаннями України, з іншого боку. А Генеральну угоду на 1999-2000 роки було підписано КМУ і Конфедерацією роботодавців України та профспілковими об’єднаннями України).

Сторонами угод на галузевому рівні є власники, об’єднання власників чи уповноважені ним органи і профспілки або об’єднання профспілок або інших представницьких організацій, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди і реалізації її норм на більшості підприємств, що входять до сфери їх дії. На практиці сторонами угод на галузевому рівні виступають міністерства, відомства, державні комітети, а при їх відсутності – інші об’єднання власників за галузевим принципом (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни), і галузеві профспілки або об’єднання профспілок чи інших представницьких організацій трудящих, котрі мають відповідні повноваження.

Угоди на регіональному рівні укладаються між місцевими органами державної влади або регіональними об’єднаннями підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і об’єднаннями профспілок або іншими уповноваженими трудовими колективами органами.

Змістом колективних угод є взаємні зобов’язання сторін. Згідно зі ст. 8 ЗУ «Про колективні договори і угоди», в Генеральній угоді повинні передбачатися основні принципи та норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема, з питань:

- гарантій праці і забезпечення продуктивної зайнятості;

- мінімальних соціальних гарантій в області оплати праці і доходів всіх груп і верств населення, що забезпечують достатній рівень життя;

- розміру прожиткового мінімуму;

- соціального страхування;

- трудових відносин, режиму роботи і відпочинку;

- умов охорони праці і довкілля;

- задоволення духовних потреб населення.

До галузевої угоди включаються умови з таких питань:

- нормування й оплати праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі тарифної сітки за мінімальною межею та мінімальним розміром доплат і надбавок з урахуванням специфіки умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі);

- встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг в області праці і зайнятості;

- трудових відносин;

- житлово-побутового, медичного, культурного обслуговування, оздоровлення і відпочинку працівників.

В регіональних угодах мають встановлюватися норми соціального захисту найманих працівників, а також включатися вищі порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації, пільги.

Угоди поширюють свою чинність на всі підприємства, що входять до сфери повноважень сторін, які їх підписали. На підприємства, які при підписанні угод не були представлені зі сторони власника і сторони профспілки (об’єднання профспілок, іншого уповноваженого працюючими органу), угоди поширюватися не можуть. Вони не можуть поширюватися і на ті підприємства, які при підписанні угоди були представлені лише однією стороною (хоча, звичайно. Закон не забороняє тій стороні колективної угоди, яка її підписала, виконувати обов’язки, які покладаються на неї угодою).

Законодавство, угоди та колективні договори перебувають у субординаційній залежності. Угоди і колективні договори не повинні протистояти законодавству. (З правила про заборону погіршувати становище працівників порівняно з законодавством практика зробила висновок про можливість поліпшення становища працівників порівняно з законодавством). Встановлені законодавством і генеральною угодою умови є обов’язковими для сторін, що підписують галузеві і регіональні угоди, якщо сторони останніх були представлені при підписанні генеральної угоди. При цьому і умовами галузевих і регіональних угод положення працівників може лише поліпшуватися, а не навпаки. Умови галузевої чи регіональної угоди є обов’язковими для сторін колективного договору, які були представлені при підписанні зазначених угод.

Якщо під час колективних переговорів при укладенні угод виникають розбіжності між сторонами, то такі розбіжності вирішуються в порядку передбаченому для вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).

Підписані сторонами угоди підлягають повідомній реєстрації у Міністерстві праці та соціальної політики України.

2. Укладенню колективної угоди передують колективні переговори. Вони можуть розпочатися за пропозицією будь-якої з двох сторін не раніше ніж за 3 місяці до закінчення терміну дії колективної угоди. Інша сторона протягом 7 днів зобов’язана розпочати переговори. Початком переговорів слід вважати погодження сторонами порядку ведення колективних переговорів (опрацювання колективної угоди, внесення змін і доповнень і ін.). Таке погодження оформляється протоколом.

Для підготовки проекту колективної угоди створюється робоча комісія з представників сторін, її склад визначається сторонами. В ході переговорів допускається перерва, але лише з метою проведення консультацій, експертиз, одержання необхідних даних для опрацювання відповідних рішень і пошуку компромісів. Сторони колективних переговорів повинні надавати робочій комісії всю необхідну інформацію щодо колективного договору. Робоча комісія готує проект колективної угоди з урахуванням пропозицій, що надійшли від громадських організацій, і приймає рішення, яке оформляється відповідним протоколом. Оскільки робоча комісія створюється з представників сторін, то її рішення має прийматися на паритетних началах шляхом досягнення консенсусу. В процесі ведення колективних переговорів можуть виникати певні розбіжності. Вирішення цих розбіжностей має відбуватися за нормами ЗУ «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», а не ст. 11 ЗУ «Про колективні договори і угоди».

Угода (Генеральна, галузева, регіональна) підписується уповноваженими представниками сторін не пізніше ніж через 10 днів після завершення колективних переговорів.

Колективна угода набирає чинності з дня її підписання представниками сторін або з дня, вказаного в самій угоді.

Підписані сторонами угоди підлягають повідомній реєстрації у Міністерстві праці та соціальної політики України.

3. Контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали, чи уповноваженими ними представниками. Як бачимо, сторони, що уклали колективний договір, самі контролюють його виконання. Але сторони також вправі для здійснення контролю уповноважити своїх представників. При здійсненні контролю кожна із сторін зобов’язана за вимогою іншої сторони, надавати всю необхідну інформацію.

Крім цього сторони, які підписали колективний договір, повинні щорічно в строки, передбачені самим договором, звітувати про його виконання. Такі звіти здійснюються на загальних зборах (конференціях) трудового колективу.

4. ЗУ «Про колективні договори і угоди» передбачається відповідальність сторін не тільки за невиконання чи неналежне виконання умов колективного договору, а й за ухилення від участі в колективних переговорах чи від укладення колективного договору.

Так, на осіб, які представляють сторони, і які ухиляються від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, або навмисно порушили строк початку переговорів, або не забезпечили роботу відповідної комісії, у встановлені строки, накладається штраф до 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, і крім цього вони несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

Особи, які представляють сторони колективного договору і винні в ненаданні інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод несуть дисциплінарну відповідальність або підлягають штрафу до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На осіб, які представляють сторони колективного договору і з вини яких порушено чи не виконано зобов’язання щодо колективного договору, угоди накладається штраф до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

На вимогу профспілок, іншого уповноваженого трудовим колективом органу власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вжити заходів, передбачених законодавством, до керівника, з вини якого порушуються чи не виконуються зобов’язання щодо колективного договору угоди. Наприклад в ст. 45 КЗпП України зазначено, що власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з таким керівником.

Порядок і строки накладення штрафів, що перелічені вище, регламентуються КУпАП. Справи щодо притягнення до відповідальності, передбаченої вище вирішуються судом за поданням однієї із сторін колективного договору, угоди або з ініціативи прокурора.

У разі порушення роботодавцями, їх об’єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору, угоди профспілки, їх об’єднання мають право направляти їм подання про усунення цих порушень. Таке подання має бути розглянутим в тижневий термін. У разі відмови усунути такі порушення або недосягнення згоди у встановлений термін профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду.

Питання для самоперевірки

1. Визначте поняття колективних угод та їх роль у регулюванні соціально-трудових відносин.

2. Розкрийте співвідношення законодавства про працю, колективних угод та колективного договору.

3. Назвіть сторони колективних угод.

4. Який зміст мають колективні угоди?

5. Ким та з якою метою проводиться повідомна реєстрація колективних угод?

6. Хто здійснює контроль за виконанням колективного договору?

7. Визначте в чому проявляється такий контроль.

8. Яку відповідальність несуть особи, винні у невиконанні чи неналежному виконанні колективного договору.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВРКИ

1. Правовий акт, що укладається між соціальними партнерами і містить їхні зобов’язання щодо встановлення умов праці, зайнятості та соціальні гарантії для працівників держави, галузі, регіону – це:

1) колективний договір;

2) трудовий договір;

3) колективна угода;

4) трудова угода.

2. Виділяють такі види колективних угод:

1) генеральна, місцева, локальна;

2) загальнодержавна, галузева, міжнародна;

3) республіканська, міжгалузева, регіональна;

4) генеральна, галузева, регіональна.

3. Контроль за виконанням колективного договору проводиться:

1) безпосередньо сторонами, які його уклали, чи уповноваженими ними представниками;

2) уповноваженими на те державними органами;

3) Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;

4) трудовим колективом, оскільки саме він зацікавлений в виконанні умов колективного договору.

4. Звіти про виконання колективного договору мають подаватися:

1) один раз на півроку;

2) щорічно в строки, визначені в самому договорі;

3) один раз на квартал;

4) один раз на два роки у зручний для сторін час.

Ситуаційне завдання для встановлення рівня вмінь застосування ЗУ «Про колективні договори та угоди»

На одному з приватизованих підприємств трудовий колектив (переважна більшість якого є співвласниками підприємства) поставив перед адміністрацією вимогу про укладення на підприємстві колективного договору. Адміністрація відмовила, мотивуючи тим, що більшість працівників є співвласниками підприємства і тому немає підстав для укладення колективного договору.

Як вирішити спір у даному випадку?

Який порядок укладення колективного договору?