Охорона праці неповнолітніх

У сучасний період молодь займає проміжне становище між дитинством і зрілістю, починає своє трудове життя у важких умовах: відсутність роботи, а при її наявності – низька заробітна плата, немає свого життя та деякі інші негаразди. Молодь найбільше потерпає від кризових явищ в економіці України. При цьому соціальне становище молоді впливає на майбутнє суспільства. Тому проблемам молоді держава повинна приділяти значну увагу, в тому числі й засобами регулювання її правового статусу в сфері трудових відносин.

Неповнолітні, тобто особи, котрі не досягли віку 18 років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх. Нарівні з цим для них встановлено додаткові пільги і гарантії трудових прав. Це пояснюється як фізіологічними особливостями організму підлітків, який тільки формується, так і відсутністю у більшості з них відповідної професії чи спеціальності. Саме ці обставини і визначили відмінність правового регулювання праці молоді, хоч за загальним правилом на неповнолітніх повністю поширюється законодавство про працю, а їх права щодо трудового договору прирівнюються до прав повнолітніх працюючих.

На кожному підприємстві повинен вестись облік працівників, які не досягли 18 років, із зазначенням дати їх народження.

Усі особи, молодші 18 років, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові (ст. 191 КЗпП). При встановленні факту, що робота негативно впливає на здоров^’я неповнолітнього, він негайно звільняється з цієї роботи і переводиться на більш легку. Одночасно відносно не повнолітнього вживаються лікувально-профілактичні та інші заходи. При переведені неповнолітніх на підставі медичного висновку на більш легку, але нижче оплачувану роботу, за неповнолітнім протягом двох тижнів зберігається попередній заробіток (ч. 1 ст. 114 КЗпП).

Перше робоче місце працездатній молоді надається на строк не менше 2 років після закінчення або припинення навчання в навчальних закладах, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби.

В інтересах охорони здоров'я неповнолітніх забороняється застосування їх праці на:

а) важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці. Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України;

б) підземних роботах;

в) роботах, пов^’язаних з підійманням і переміщенням речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Ці норми диференційовано залежно від статі та віку неповнолітніх працівників і затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України. Перенесення і пересування важких речей неповнолітніми в межах граничних норм допускається лише у тих випадках, коли це пов^’язано з виконанням ними постійної роботи і займає не більш як 1/3 їх робочого часу;

г) нічних роботах;

ґ) надурочних роботах;

д) роботах у вихідні дні;

е) роботах, пов^’язаних з виробництвом, зберіганням і торгівлею спиртними напоями.

Норми виробітку для працівників до 18 років встановлюються, виходячи з норм виробітку для дорослих працівників, пропорційно скороченому робочому часу для осіб, що не досягли 18 років (ст. 193 КЗпП). Заробітна плата працівникам, молодшим 18 років, при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Працівникам віком до 18 років щорічні відпустки надаються у зручний для них час тривалістю 31 календарний день. Щорічні відпустки працівникам віком до 18 років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання 6-місячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Відпустка неповнолітнім має надаватись в натурі і заміна її грошовою компенсацією не допускається.

Звільнення працівників, молодших 18 років, з ініціативи роботодавця допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою відповідного комітету у справах неповнолітніх. При цьому звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування. Батьки та особи, що їх заміняють, а також державні органи, громадські організації та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, якщо продовження його дії загрожує здоров^’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

Будь-які прямі або непрямі обмеження прав і свобод молоді залежно від віку, крім передбачених законодавством, є протиправними і тягнуть за собою відповідальність, встановлену законодавством.