1. Посередницьким органом, який покликаний безкоштовно сприяти працевлаштуванню громадян України, є:

1)Міністерство праці і соціальної політики України;

2) Державна служба зайнятості;

3) Міністерство внутрішніх справ України;

4) Недержавні організації, які здійснюють підприємницьку діяльність по працевлаштуванню.

2. До державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право звертатися:

1) лише громадяни України, які втратили роботу у зв’язку зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України (зміни в організації виробництва і праці);

2) лише громадяни України, які претендують отримати статус безробітного та мають право на призначення їм допомоги по безробіттю;

3) всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом або у вільний від навчання час;

4) всі особи, що проживають на території України (в тому числі біженці та особи, що отримали дипломатичний притулок), які бажають працювати.

3. Працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи, визнаються:

1) працездатними;

2) безробітними;

3) соціально незахищеними;

4) неконкурентоспроможними.

4. Громадяни, які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу:

1) не можуть бути визнані безробітними;

2) визнаються безробітними;

3) визнаються соціально незахищеними;

4) не можуть повторно звернутися до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.

5. Громадяни, які мають право на пенсію:

1) не мають права звертатися до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні;

2) визнаються безробітними;

3) визнаються соціально незахищеними;

4) не можуть бути визнані безробітними.

6. Для громадян, які втратили роботу і заробіток (трудовий доход), робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації і надається в тій же місцевості, де вони проживають вважається:

1) не підходящою;

2) підходящою;

3) підходящою за умови попередньої професійної підготовки;

4) підходящою, за умови, що вони виконували її за останнім місцем роботи не менше 6 місяців.

7. Підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та їх службові особи:

1) зобов’язані сприяти проведенню державної політики зайнятості;

2) зобов’язані сприяти державній політиці зайнятості лише при наявності матеріальних ресурсів;

3) не зобов’язані сприяти проведенню державної політики зайнятості;

4) зобов’язані працевлаштувати певну кількість працездатних громадян відповідного регіону.

8. При вивільненні працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності зобов’язані повідомити про це державну службу зайнятості у письмовій формі:

1) не пізніше як за один місяць до вивільнення працівників;

2) не пізніше як за три місяці до вивільнення працівників;

3) не пізніше як за два місяці до вивільнення працівників;

4) не пізніше як за шість місяців до вивільнення працівників.

9. Незайняті громадяни, які звернулися до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні підлягають:

1) обліку в службі зайнятості;

2) фіксуванню в службі зайнятості;

3) тестуванню на предмет їх працездатності.

4) реєстрації в службі зайнятості.

10. Зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом чи у вільний від навчання час і звернулися до державної служби зайнятості, підлягають:

1) обліку в службі зайнятості;

2) фіксуванню в службі зайнятості;

3) тестуванню на предмет їх працездатності.

4) реєстрації в службі зайнятості.

11. Реєстрація та облік громадян, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні, здійснюється державною службою зайнятості за:

1) місцем їх останньої роботи;

2) місцем постійного проживання;

3) місцем народження;

4) там де це зручно громадянам.

12. Для реєстрації громадян в державній службі зайнятості необхідно пред’явити такі документи:

1) паспорт і характеристику з попереднього місця роботи;

2) трудову книжку і довідку про стан здоров’я;

3) паспорт і трудову книжку;

4) характеристику і довідку про стан здоров’я.

13. Підходяща робота підбирається громадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятості, як такі, що шукають роботу, протягом:

1) 10 календарних днів з моменту звернення до державної служби зайнятості;

2) 7 робочих днів з моменту реєстрації в державній службі зайнятості;

3) 7 календарних днів з моменту реєстрації в державній службі зайнятості;

4) 10 робочих днів з моменту реєстрації в державній службі зайнятості.

14. Надання статусу безробітного здійснюється:

1) автоматично після закінчення встановленого строку підбору підходящої роботи;

2) за особистою письмовою заявою громадянина, яка подається наступного дня після встановленого строку підбору підходящої роботи;

3) за рішенням працівника державної служби зайнятості, яке приймається не пізніше закінчення встановленого строку підбору підходящої роботи;

4) за клопотанням підприємства, установ, організації з якого було звільненого відповідного працівника.

15. Допомога по безробіттю виплачується:

1) один раз на місяць;

2) два рази на місяць, а за згодою безробітного – один раз на місяць;

3) не рідше двох разів на місяць;

4) у строки встановлені для виплати заробітної плати.

16. Державна служба зайнятості створена для:

1) вжиття заходів стосовно роботодавців, які порушили трудове законодавство при звільнення працівників;

2) активізації громадян у самостійному пошуку роботи;

3) комплексного вирішення питань зайнятості населення та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян;

4) вжиття заходів стосовно роботодавців, які необґрунтовано відмовляють працівникам у прийнятті на роботу.

17. Працездатними вважаються громадяни:

1) незалежно від віку;

2) старші 16 років;

3) віком від 14 років до 55 років жінки та 60 років чоловіки;

4) віком від 16 років до 55 років жінки та 60 років чоловіки.

18. Безробітними можуть бути визнані:

1) громадяни віком від 16 років, які працювали і були звільнені з роботи у зв’язку із скороченням чисельності працюючих;

2) громадяни віком від 14 років, при наявності згоди батьків на їх працевлаштування;

3) особи, які вперше шукають роботу і не мають професії;

4) громадяни, які мають право на пенсію.

Ситуаційне завдання для встановлення рівня вмінь застосування ЗУ «Про зайнятість населення»

Громадянин Савчук після закінчення загальноосвітньої школи звернувся до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. Йому було запропоновано тимчасову роботу двірника, від якої він відмовився і вимагав надання йому статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю.

Чи правомірна вимога Савчука?