Тема 1.2. Джерела трудового права. Самостійна робота № 2

Питання:

1. Підзаконні акти, що регулюють трудові відносини.

2. Локальні акти трудового права.

3. Міжнародні правові акти про працю.

Завдання для самостійного вивчення

1. Ознайомитися з методичними рекомендаціями та законспектувати їх.

2. Визначити види підзаконних та локальних актів, які є джерелами трудового права.

3. Визначити місце міжнародних правових актів про працю в системі законодавства України.

Література:

1. Основна:

1.1 Бойко М.Д. Трудове право України. – К. – 2007. – с. 29-33, 38-40;

1.2 Прокопенко В.І. Трудове право України. – Х. – 2002. – с. 91-94, 104-109;

1.3 Трудове право України /за ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. – К. – 2001. – с. 61-78.

2. Додаткова:

2.1 Процевський О.І. Яким бути новому Кодексу про працю України? //Право Ураїни. – 1995. - № 9-10.

Методичні рекомендації

1. Одним із джерел трудового права є підзаконні нормативно-правові акти.

До підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють працю працівників відносять укази і розпорядження Президента України нормативного характеру, які видаються з різних питань регулювання суспільних відносин у сфері праці на виконання Конституції і законів України. Вони обов’язкові для виконання на території всієї держави і не повинні суперечити Конституції і законам України. Наприклад, укази „Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керівниками підприємств, установ, організацій”, „Про впровадження на території України регіональних графіків початку робочого дня”, „Положення про Національну службу посередництва і примирення”.

Постанови і розпорядження КМУ також видаються з різних питань регулювання трудових відносин. Наприклад, постанови „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон”, „Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників”, „Положення про розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах, організаціях”.

До числа підзаконних актів відносяться акти Міністерства праці та соціальної політики України, а також нормативно-правові акти міністерств, відомств, державних комітетів (вони носять, як правило, галузевий характер). Міністерство праці і соціальної політики України в межах своїх повноважень на основі і на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Акти місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування відносяться до джерел трудового права в тих випадках, коли торкаються сфери застосування праці. Так, Місцеві державні адміністрації забезпечують реалізацію державних гарантій у сфері праці, в тому числі й на право своєчасного одержання винагороди за працю; розробляє та організовує виконання перспективних і поточних територіальних програм зайнятості та заходи щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття; забезпечує проведення згідно з законом оплачуваних громадських робіт для осіб, зареєстрованих як безробітні; бере участь у ведені колективних переговорів та укладанні територіальних тарифних угод, вирішенні колективних трудових спорів. Джерелами трудового права є розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, які є обов’язковими до виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

До відання місцевих рад відноситься встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування, що відносяться до комунальної власності відповідних територіальних громад; встановлення за узгодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ і організацій сфери обслуговування незалежно від форми власності. Місцеві ради також вирішують інші питання в сфері праці. Віднесені до їх компетенції в межах відповідної території.

Джерелами трудового права є також акти соціального партнерства – колективні договори та колективні угоди, що укладаються на державному, галузевому, регіональному рівнях та локальні нормативно-правові акти. Соціально-партнерські угоди посідають проміжне становище між централізованими і локальними нормативно-правовими актами.

2. Серед джерел трудового права важлива роль належить локальним нормативно-правовим актам – колективному договору, правилам внутрішнього трудового розпорядку, положенню про преміювання, положенню про порядок винагороди за підсумками роботи за рік і т.д. Ці акти чинні тільки в межах конкретного підприємства, установи, організації. Вони приймаються частіше за все на певний строк. Локальні нормативно-правові акти повинні пристосовувати загальні норми до умов конкретного виробництва, характеру і профілю підприємства з урахуванням їхнього економічного становища. Вони не повинні погіршувати становище працівників порівняно із законами, а також іншими підзаконними нормативно-правовими актами. Як правило, локальні нормативно-правові акти приймаються для розв’язання тих або інших питань регулювання суспільних відносин у сфері праці, якщо в законодавстві не передбачено прямого регулювання. Багато локальних актів приймаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Переважно локальні акти містяться в додатках до колективного договору (положення про преміювання, список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий час і тривалість додаткової відпустки за ненормований робочий день).

Що стосується індивідуального трудового договору, то в Україні він не визнається джерелом трудового права, оскільки його положення не є загальнообов’язковими і звернені до конкретних осіб (визначають їх права й обов’язки).

3. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, є частиною національного законодавства України. До джерел трудового права належать ті з них, що містять норми трудового права.

Джерелами трудового права є Пакти про права людини 1966 р., а також Конвенції і Рекомендації МОП, ратифіковані Україною. На даний час Україною ратифіковано приблизно 51 Конвенцію МОП.

До джерел трудового права також належать акти регіонального європейського рівня. України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основних свобод, підписану 04.11.1950 р. державами – членами Ради Європи. У даний час триває підготовчий процес до ратифікації Європейської соціальної хартії (переглянутої), підписаної державами – членами Ради Європи у Страсбурзі 03.05.1996 р. В Хартії закріплено основні соціальні права трудящих Співтовариства – такі як свобода пересування, вибір роду роботи і професії, право на справедливу винагороду і поліпшення умов життя та праці, право на соціальний захист, професійне навчання і охорону праці. Основними принципами міжнародного трудового права Хартія визнає рівне ставлення до чоловіків і жінок у сфері трудових відносин, свободу об’єднань і право соціальних партнерів вести переговори й укладати колективні договори. Вона також містить розділ про інформації, консультації і участь трудящих в управлінні виробництвом. Трудове законодавство ЄС містить директиви відносно статевої дискримінації з питань зайнятості, оплати праці, масових звільнень, прав працівників при банкрутствах та передачі компанії, договірні зобов’язання щодо отримання інформації. Зважаючи на всі ці прогресивні досягнення необхідно поступово привести національне трудове законодавство у відповідність із європейськими стандартами.

До міжнародних актів як джерел трудового права належать також двосторонні міжнародні договори: Угода між Урядом України та Урядом Словацької Республіки про взаємне працевлаштування громадян, Угода між Урядом України та Урядом Соціалістичної Республіки В’єтнам про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист і інші.

При цьому необхідно виходити з пріоритету норм міжнародного права перед нормами національного законодавства. Згідно зі ст. 8-1 КЗпП, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлені інші правила, ніж ті, що містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди. Це правило є обов’язковим і при вирішенні трудових спорів.

Питання для самоперевірки

1. Чи можна вважати міжнародний договір України джерелом трудового права?

2. Що слід розуміти під поняттям локальні нормативно-правові акти?

3. Чи є локальні нормативно-правові акти джерелами трудового права?

4. Чи відносить наука трудового права України індивідуальні трудові договори до джерел трудового права?

5. Чи можна вважати керівні постанови Пленуму Верховного Суду України джерелами трудового права?

6. Чи можуть виступати джерелами трудового права рішення Конституційного Суду України?

7. Назвіть підзаконні нормативно-правові акти, які є джерелами трудового права?

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Особливістю трудового права є те, що для нього характерне:

1) виключно законодавче регулювання трудових відносин;

2) законодавче та підзаконне регулювання трудових відносин;

3) регулювання трудових відносин виключно на основі міжнародних актів;

4) регулювання трудових відносин на основі конституції та підзаконних актів.

2. Нормативні акти Міністерства праці та соціальної політики України:

1) є джерелами трудового права;

2) не визнаються джерелами трудового права;

3) є джерелами трудового права тільки при наявності прямої вказівки про це;

4) не визнаються джерелами трудового права в чітко визначених випадках.

3. Акти місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування відносяться до джерел трудового права в тих випадках, коли:

1) торкаються сфери застосування праці;

2) належать до сфери регулювання майнових відносин;

3) торкаються сфери вирішення питань місцевого значення;

4) належать до сфери встановлення місцевих податків і зборів.

4. Джерелами трудового права є акти соціального партнерства, а саме:

1) закони і підзаконні акти;

2) постанови уряду і укази президента;

3) правила внутрішнього трудового розпорядку і трудові договори;

4) колективні договори та колективні угоди;

5. Локальними джерелами трудового права є:

1) колективні договори та колективні угоди;

2) підзаконні акти і положення про преміювання;

3) акти Міністерства праці і соціальної політики України;

4) колективні договори і правила внутрішнього трудового розпорядку.

6. Рішення Конституційного Суду України:

1) є джерелами трудового права;

2) не є джерелами трудового права;

3) є джерелами трудового права, у тих випадках коли Конституційний Суд дає офіційне тлумачення законів про працю;

4) є джерелами трудового права, якщо про це є пряма вказівка в самому рішенні.

7. Джерелами трудового права в Україні визнаються:

1) Конвенції і рекомендації ОБСЄ;

2) Конвенції і рекомендації НАТО;

3) Конвенції і рекомендації МОП;

4) Конвенції і рекомендації ЄС.

8. В Україні в сфері регулювання трудових відносин надається пріоритет:

1) нормам національного права перед нормами міжнародного права;

2) нормам міжнародного права перед нормами національного права;

3) норми міжнародного права і норми національного права визнаються рівнозначними;

4) дане питання законодавством не врегульоване.