Тема 2.10. Нагляд та контроль за дотриманням законодавства про працю. Самостійна робота № 20
Питання:
1. Права прокурора у здійсненні нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю.
2. Громадський контроль за дотриманням законодавства про працю.
Завдання для самостійного вивчення
1. Ознайомитися з методичними рекомендаціями та законспектувати їх.
2. Визначити права прокурора у здійсненні нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю.
3. Встановити суб’єктів та особливості громадського контролю за дотриманням законодавства про працю.
Література:
1. Нормативна:
1.1 Кодекс законів про працю України – ст. ст. 259-265;
1.2 Закон України «Про прокуратуру»;
1.3 Закон України «Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності».
2. Основна:
2.1 Бойко М.Д. Трудове право України. – К. – 2007. – с. 59-61, 248-249;
2.2 Прокопенко В.І. Трудове право України. – Х. – 2002. – с. 433-441;
2.3 Трудове право України /за ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. – К. – 2001. – с. 550-563.
3. Додаткова:
3.1 Чи порушують на місцях трудове законодавство //Праця і зарплата. – 1998. - № 17. - Вересень;
3.2 Абрамов О.В., Коршунова Т.Ю. Правовые проблемы организации надзора и контроля за соблюдением законодательства о труде. – М. – 1995;
3.3 Иванов С.А. Контроль за применением международных норм о труде и его проблемы //Государство и право. – 1997. - № 7;
3.4 Соловьев А. Охрану труда на малых предприятиях под контроль органов местного управления //Человек и труд. – 1998. - № 10;
3.5 Сыроватская Л.А. Ответственность за нарушение трудового законодательства. – М. – 1990.
Методичні рекомендації
1. Вищий нагляд за додержанням законодавства про працю й охорону праці здійснює Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокуратури. Перевірка виконання законів провадиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського регулювання, а за наявності підстав – також з власної ініціативи прокурора. Прокурора не підміняє органів нагляду і контролю і не втручається в господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Серед органів державного нагляду особливе місце посідають органи прокуратури України, повноваження яких визначено Законом України «Про прокуратуру». Необхідно відмітити, що в ст. 121 Конституції України серед функцій прокуратури не вказується функція загального нагляду. Функцію нагляду за дотриманням і застосуванням законів прокуратури виконує до введення в дію нових законів, що регулюватимуть діяльність державних органів з контролю за дотриманням законів.
Згідно із Законом України «Про прокуратуру» вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами, державними комітетами, відомствами, іншими органами державного і господарського управління та контролю, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їхніми виконавчими і розпорядчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності, посадовими особами і громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. У здійсненні функції нагляду, в тому числі за правильним виконанням законодавства про працю й охорону праці, прокурор має право:
1) безперешкодно, за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі, за письмовою вимогою, й тих, що містять комерційну чи банківську таємницю або конфіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, у тому числі про операції і рахунки юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою;
2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності й заходи щодо її забезпечення;
3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;
4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.
Здійснюючи нагляд за виконанням законів, органи прокуратури не підміняють органи відомчого управління і контролю і не втручаються в господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право:
1) опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, уряду Автономної Республіки Крим, міністерств, державних комітетів і відомств, виконавчих і розпорядчих органів місцевих рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб;
2) вносити подання або протест на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень;
3) порушувати в установленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;
4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону;
5) вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли;
6) звертатися до суду або арбітражного суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у 10-денний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. Письмовий припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. У разі подання прокурора з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів для усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, а про наслідки повідомлено прокурору. Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у 10-ден-ний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом.
2. Згідно із Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р., профспілки здійснюють громадський контроль за виплатою заробітної плати, додержання законодавства про працю та про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту.
У разі загрози життю або здоров'ю працівників, профспілки мають право вимагати від роботодавців негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємстві в цілому на час, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.
Профспілки
мають право на проведення незалежної
експертизи
умов праці, а також об'єктів виробничого
призначення,
що проектуються, будуються чи
експлуатуються, на відповідність їх
нормативно-правові актам з питань
охорони праці, брати участь у розслідуванні
причин нещасних випадків
і профзахворювань на виробництві та
давати висновки
про них. Для здійснення цих функцій
профспілки,
їхні
об'єднання можуть створювати служби
правової допомоги та відповідні
інспекції, комісії, затверджувати
положення про
них. Уповноважені представники профспілок
мають право
вносити роботодавцям подання, які є
обов'язковими для розгляду
роботодавцями, та одержувати від них
аргументовані
відповіді.
Відповідно до ст. 46 Закону України "Про охорону праці" громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють:
- трудові колективи через обраних ними уповноважених;
- професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників.
Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог щодо охорони праці й вносити обов'язкові для розгляду власником пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці. Для виконання вказаних обов'язків власник за свій рахунок організовує навчання і звільняє уповноваженого з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ним середнього заробітку.
Порядок організації і діяльності уповноважених трудовими колективами з питань охорони праці на підприємствах, в установах і організаціях встановлено Типовим положенням, затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці. Профспілкові комітети підприємств, установ і організацій мають право створювати комісії з питань охорони праці, порядок організації і діяльності яких передбачений Положенням про комісію з питань охорони праці профспілкового комітету підприємства, затвердженим постановою Президії Федерації профспілок України.
Відповідно до Положення про громадського інспектора з охорони праці громадський інспектор з охорони праці виконує громадський контроль за умовами праці та побуту, додержанням правил і норм охорони праці на робочих місцях, виконанням власником заходів із запобігання травматизму і професійним захворюванням на виробництві. Громадський інспектор з охорони праці обирається відкритим голосуванням на загальних зборах профспілкової групи із числа активних членів профспілки на строк дії її повноважень. Громадський інспектор з охорони праці виконує такі функції:
- перевіряє стан умов, безпеки праці й виробничої санітарії на робочих місцях, додержання працівниками інструкцій з техніки безпеки та інших нормативних актів з питань охорони праці;
- контролює наявність та повноту інструкцій з техніки безпеки, своєчасність та якість проведення інструктажів з безпеки праці, забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, правильне їх використання, своєчасне проведення хімчистки, прання, ремонту, сушіння, дезінфекції, дезактивації тощо;
- перевіряє стан санітарно-побутових приміщень, забезпечення ними працівників відповідно до встановлених норм, а також використання цих приміщень за призначенням;
- негайно інформує бригадира, майстра або іншого керівника дільниці, цеху, підприємства про кожний нещасний випадок, що стався з працівником на виробництві, вживає заходів щодо надання допомоги потерпілим;
- бере участь у розслідуванні обставин та причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві, вносить до відповідних комісій свої зауваження та пропозиції щодо своєчасного й об'єктивного оформлення актів форми Н-1, контролює виконання заходів з усунення причин нещасних випадків тощо.
Громадський інспектор з охорони праці має право:
- безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві;
- вносити пропозиції щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, які порушують вимоги з питань охорони праці, а також про моральне та матеріальне заохочення працюючих, які сприяють створенню безпечних та нешкідливих умов праці.
Характерною
особливістю перелічених повноважень
трудових
колективів і профспілок є те, що вони
носять рекомендаційний
характер. Прийняті рішення з питань
охорони праці не
є обов'язковими для власника (керівника)
підприємства.
Для здійснення своїх функцій Державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики України може залучати представників громадськості, профспілок шляхом оформлення останніх, з їх згоди, громадськими інспекторами праці.
Громадські інспектори праці діють відповідно до Положення про громадських інспекторів праці, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України. Організація діяльності й керівництво громадськими інспекторами праці з контролю за додержанням трудового законодавства здійснюється територіальними державними інспекторами праці. Призначення громадських інспекторів праці здійснюється за рішенням головного державного інспектора праці територіальної Державної інспекції праці.
Громадські інспектори праці проводять перевірки додержання трудового законодавства на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності в порядку суспільного доручення без звільнення від основної роботи і без додаткової оплати.
Громадські інспектори праці мають право:
а) контролювати додержання законодавства про працю на підприємствах і вимагати усунення виявлених правопорушень;
б) вносити на розгляд власника (керівника) підприємства або уповноваженого ним органу пропозиції, спрямовані на усунення і попередження порушень законодавства про працю;
в) сприяти проведенню роз'яснювальної роботи із законодавства про працю на підприємствах;
г) безперешкодно відвідувати підприємства з метою контролю за додержанням законодавства про працю;
д) знайомитися з документами й отримувати від підприємств копії наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку і звітності та інформацію з питань додержання законодавства про працю;
є) у разі виявлення порушень законодавства про працю давати власнику (керівнику) підприємства або уповноваженому ним органу розпорядження про їх усунення.
Розпорядження громадських інспекторів праці підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням інспекції в місячний термін про вжиті заходи.
Громадські інспектори праці працюють у взаємодії з державними інспекторами праці і під їх керівництвом.
Питання для самоперевірки
1. Які види нагляду за дотриманням законодавства про працю ви знаєте?
2. Назвіть систему органів, що здійснюють нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю?
3. Визначте повноваження прокуратури щодо здійснення нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю.
4. Що таке громадський контроль за дотриманням законодавства про працю?
5. Які суб’єкти уповноважені здійснювати громадський контроль за дотриманням законодавства про працю?
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. Державним органом, що створений для безпосереднього нагляду за дотриманням законодавства про працю, є:
1) Федерація профспілок України;
2) Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю;
3) органи Генеральної прокуратури України;
4) Національна рада посередництва і примирення.
2. Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про працю покладається на:
1) прокуратуру;
2) суд;
3) роботодавця;
4) профспілку.
3. Громадський контроль за дотриманням законодавства про працю здійснюють:
1) прокуратура та суд;
2) трудові колективи та профспілки;
3) санітарно-епідеміологічна служба;
4) міліція та суд.
4. Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю поділяється на:
1) державний і міжнародний;
2) громадський і особистий;
3) особистий і міжнародний;
4) державний і громадський.
5. Органи, які здійснюють нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю:
1) не залежать у своїй діяльності від роботодавця;
2) фінансуються роботодавцями;
3) не залежать у своїй діяльності від будь-кого;
4) формуються роботодавцями.
6. Прийняті трудовим колективом чи профспілковим органом рішення щодо дотримання роботодавцем законодавства про працю мають для роботодавця:
1) обов’язковий характер;
2) стимулюючий характер;
3) наказовий характер;
4) рекомендаційний характер.