Матеріальна відповідальність роботодавця при порушенні обов'язків щодо видачі працівникові документів про його працю і заробітну плату

Роботодавець зобов'язаний не тільки відповідним чином оформляти трудові відносини, його обов'язком є видача документів, які мають значення для працівників (трудова книжка, довідка про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації, довідка про наявність стажу, про заробітну плату тощо) (статті 47, 49 КЗпП).

Матеріальна шкода, заподіяна працівникові при порушенні роботодавцем цього обов'язку, виражається в неможливості працевлаштування через відсутність трудової книжки, в несвоєчасному призначенні пенсії, допомоги, інших виплат.

Матеріальна відповідальність роботодавця в даному випадку проявляється в тому, що при несвоєчасній видачі трудової книжки працівнику за ним зберігається середньомісячний заробіток за весь час затримки. Також, якщо в трудовій книжці зроблено запис про звільнення працівника, а підстава звільнення не відповідає дійсності і це перешкодило працівнику працевлаштуватися, то за працівником також зберігається середньомісячний заробіток за час поки до трудової книжки не будуть внесені відповідні виправлення, але не більше ніж протягом одного року.

Матеріальна відповідальність роботодавця за незабезпечення збереження особистих речей працівника під час роботи

Згідно зі ст. 153 КЗпП, роботодавці повинні створювати здорові, безпечні умови праці, відповідні умови для нормальної роботи. До таких умов відноситься створення на підприємствах, в установах, організаціях спеціальних місць, де працівники під час роботи можуть залишити свої особисті речі. Незалежно від того, як організовано зберігання особистих речей працівників (обладнані спеціальні гардероби, кімнати зберігання речей тощо), роботодавець зобов'язаний забезпечити збереження цього майна. Невиконання зазначеного обов'язку, що призвело до псування, знищення або розкрадання особистих речей працівника під час роботи, тягне за собою обов'язок відшкодування заподіяної шкоди.

Питання для самоперевірки

1. Що необхідно встановити для стягнення з працівника завданої ним шкоди?

2. Охарактеризуйте порядок притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності.

3. Який порядок відшкодування працівником шкоди, що не перевищує середньомісячного заробітку?

4. Який порядок відшкодування працівником шкоди, що перевищує середньомісячний заробіток?

5. Назвіть випадки матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, завдану працівникові.

6. Які особливості має матеріальна відповідальність роботодавця при порушенні ним права працівника на працю?

7. В чому полягає відповідальність роботодавця за шкоду завдану здоров^’ю працівника в процесі праці?

8. Які особливості має матеріальна відповідальність роботодавця при порушенні ним обов^’язку щодо видачі працівнику документів про працю?

9. В чому полягає матеріальна відповідальність роботодавця за незабезпечення збереження особистих речей працівника в процесі праці?

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Відшкодування шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середньомісячного заробітку (обмежена матеріальна відповідальність), провадиться:

1) лише за рішенням суду, шляхом конфіскації майна;

2) за рішенням профспілкового органу, шляхом відрахувань профспілкових внесків працівника;

3) за розпорядженням роботодавця, шляхом відрахування із заробітної плати працівника;

4) лише за згодою працівника, шляхом добровільних внесків.

2. Позов роботодавця про стягнення з працівника завданої шкоди може бути подано:

1) протягом одного року з дня виявлення заподіяної шкоди;

2) протягом одного місяця з дня виявлення заподіяної шкоди;

3) протягом трьох років з дня заподіяння шкоди;

4) протягом трьох місяців з дня заподіяння шкоди.

3. Примусове відшкодування шкоди працівником у випадку, коли та перевищує його середню місячну заробітну плату (повна матеріальна відповідальність) проводиться шляхом:

1) звернення роботодавця із заявою до КТС;

2) звернення роботодавця з клопотанням до профспілкового органу;

3) звернення роботодавця з позовом до суду;

4) звернення роботодавця з вимогою до органів внутрішніх справ.

4. Розпорядження роботодавця про стягнення з працівника завданої ним шкоди має бути:

1) зроблено не пізніше 3 тижнів від дня виявлення заподіяної шкоди і звернено до виконання не раніше 10 днів від дня повідомлення про це працівника;

2) зроблено не пізніше 1 тижня від дня виявлення заподіяної шкоди і звернено до виконання не раніше 1 місяця від дня повідомлення про це працівника;

3) зроблено не пізніше 2 тижнів від дня виявлення заподіяної шкоди і звернено до виконання не раніше 7 днів від дня повідомлення про це працівника;

4) зроблено не пізніше 10 днів від дня виявлення заподіяної шкоди і звернено до виконання не раніше 7 тижнів від дня повідомлення про це працівника.

5. У випадку ушкодження здоров^’я працівника при виконанні ним трудових обов^’язків відшкодування заподіяної шкоди здійснюється за рахунок:

1) роботодавця;

2) профспілкового органу;

3) держави;

4) Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

6. У випадку ушкодження здоров^’я працівника при виконанні ним трудових обов^’язків допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі:

1) 50% середнього заробітку;

2) 70% середнього заробітку;

3) 90% середнього заробітку;

4) 100% середнього заробітку.

7. У випадку ушкодження здоров^’я працівника при виконанні ним трудових обов^’язків допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю оплачується роботодавцем за рахунок коштів підприємства, установи, організації:

1) за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності;

2) за перші сім днів тимчасової непрацездатності;

3) за перший місяць тимчасової непрацездатності;

4) за весь час тимчасової непрацездатності.

8. Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на:

1) 30%;

2) 40%;

3) 50%;

4) 70%.

Ситуаційне завдання для встановлення рівня вмінь застосування положень Кодексу законів про працю України, ЗУ «Про охорону праці» та ЗУ «Про загальнообов^’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

Електрик Василишин внаслідок отриманого в процесі роботи ураження електричним струмом почав заїкатися. Травма не призвела до втрати працездатності, проте заподіяла моральну шкоду, яку Василишин оцінив в 8000 грн.

Чи підлягає відшкодуванню моральна шкода відповідно до умов задачі?