- •Курс лекцій
- •Лекція 1
- •1. Вступ
- •2. Історія розвитку науки про годівлю тварин
- •3. Завдання по виробництву продуктів харчування для людей.
- •4. Інтенсифікація – основний шлях збільшення тваринницької продукції
- •5.Предмет та задачі науки
- •2. Хімічний склад кормів і фізіологічне значення окремих поживних речовин у живленні тварин.
- •Вода Суха речовина
- •Фізіологічне значення води та поживних речовин
- •Характеристика і фізіологічне значення протеїну, вуглеводів і жирів для годівлі с.-г. Тварин
- •Прості білки
- •Біологічна повноцінність білків
- •1. Характеристика амінокислот
- •2 Біологічна цінність білків для свиней
- •Небілкові азотисті добавки
- •4 Основні джерела небілкового азоту для жуйних
- •5. Рецепти амідо-мінерального жому
- •Характеристика і фізіологічне значення вуглеводів для тварин
- •Характеристика і фізіологічне значення жирів для тварин
- •4. Мінеральні речовини і їх значення в живленні тварин.
- •5. Вітаміни та їх значення для організму тварин.
- •6. Перетравність поживних речовин
- •7. Поживність кормів і методи її визначення
- •Лекція 2 Класифікація і стандартизація кормів
- •2 Грубі корми
- •3 Зернові корми
- •4.Корми – відходи технічних виробництв (маслоекстракційного, борошномельного, цукрового, крохмального)
- •5 Кормові добавки
- •6 Комбікорми
- •7. Потреба тварин в поживних речовинах
- •Перерахунок фактичної живої маси в обмінну
- •2. Величина основного обміну
- •3. Підтримуюча годівля(пг)
- •4. Ефективність використання обмінної енергії у жуйних для підтримки (Кm), для приросту (Кj) і лактації (Кl)
- •5. Потреба в енергії для 1 кг приросту живої маси
- •6. Добова потреба свиней різної живої маси в ое для підтримки життя
- •7. Потреба корів в енергії на тільність
- •8. Потреба в енергії на 1 кг молока корів
- •9. Оптимальна концентрація поживних речовин в 1 кг ср раціону
- •3. Особливості годівлі великої рогатої худоби
- •1.Особливості годівлі великої рогатої худоби
- •2.Годівля тільних сухостійних корів
- •2 . Годівля дійних корів
- •3 Годівля телят до 6-ти місячного віку
- •4 Годівля молодняку врх після 6-ти місячного віку
- •5 Відгодівля великої рогатої худоби
- •Особливості годівлі свиней
- •1 Годівля лактуючих свиноматок та кнурів-виробників
- •2 Годівля підсисних та відлучених поросят
- •3.Відгодівля свиней
- •Лекція 5 Особливості годівлі овець, птиці, коней і хутрових звірів
- •1 Гол/добу
- •2 Годівля ягнят і ремонтного молодняку
- •3 Годівля коней і хутрових звірів
- •4.Годівля птиці
- •Хххі Годівля пушних звірів
- •Кормові добавки
- •Лекція 6 Тема: Кормові добавки до раціонів с.-г. Тварин на сучасному етапі
- •1.Кормові добавки.
Прості білки
Власне білки Альбуміноїди
альбуміни; 1) кератини;
глобуліни; 2) еластини;
глютеліни; 3) коллагени
гліазини (проламіни);
пістони;
протаміни
Складні білки
Фосфопротеїди
Нуклеопротеїди
Хромопротеїди
Глюко(муко)протеїди
Альбуміни і глобуліни найбільш значна частина тваринних білків. До альбумінів відносять альбуміни сироватки, лактоальбумін, альбумін яйця, інсулін – гормон підшлункової залози, глобін – білковий компонент гемоглобіну.
Глобулін – білок міозин, який складає основну масу м’язів, фібриноген кров’яної плазми, йодтиреоглобулін, білок щитовидної залози.
Рослинні глобуліни, це резервні речовини насіння.
Глютеліни та гліазини містяться в насінні злакових культур, вони створюють основну масу клейковини пшениці, яка має велике значення в хлібопекарській справі. В їх складі в основному глютамінова кислота і пролін, але відсутній лізин.
Гістони – це перехідні білки , які знаходяться в клітинах в сполуках з нуклеїновими кислотами.
Протаміни – найбільш прості білки з молекулярною вагою 2000-3000. Вони складаються переважно з аргініну (до 90%). В цю групу входять клунеїн – булок сперми оселедців і сальмін – сперми лосося.
Кератини – представляють основну масу рогової речовини, епідермісу, волосся, шерсті, кігтів. Вони не розчинні, не піддаються дії ферментів. При нагріванні виділяють гази з вмістом сірки (заради великого вмісту цистину), що дає дуже неприємний запах.
Еластини – головна складова частина сполучної тканини.
Колагени – основна органічна речовина кісток і хрящів. При зварюванні переходять в клей. Містять багато гліцину, але відсутні триптофан і тирозин.
Складні білки в природі мають більше розповсюдження, ніж протеїни.
Фосфопротеїди мають в своєму складі ортофосфорну кислоту. Головним представником їх може бути казеїн молока, або ововітелін яєчного жовтка.
Нуклеопротеїди – головна частина клітинного ядра, менше їх в плазмі і перетравних секретах, мають важливе фізіологічне значення АДФ і АТФ мають вирішальне значення в обміні енергії. Ділення клітини, стан хромосом пов’язані з нуклеопротеїдами.
Хромопротеїди мають в своєму складі крім білку, фарбуючу речовину. Найбільш важливим представником являється гемоглобін, який складається на 94,1% із білку (глобіну) і на 4,5% із гема фабуючої речовини. Клітинні геміни зв’язані з іншими білками, серед них найбільше значення має дихальний фермент Варбурче, який сприяє переносу кисню.
Глюкопротеїди – це тягучі, напіврідкі речовини, які відрізняються слизистими властивостями і захищають організм від хімічної та механічної дії, а також від проникнення мікроорганізмів.
В рослинних і тваринних організмах поряд з азотистими речовинами білкового характеру є більш прості амонійні сполуки. В годівлі тварин найбільше значення мають аміди кислот: аспарагін і глютамін. Найбільше їх в зелених рослинах, по мірі дозрівання кількість їх зменшується, а в насінні їх зовсім мало.
До цієї групи речовин відносяться сечова кислота, креатин і креатінін (м’язова тканина), холін, який стимулює синтез лецетину, останній відіграє суттєву роль в транспорті жиру із печінки, сечовина – продукт білкового обміну.