Прості білки

Власне білки Альбуміноїди

1. альбуміни; 1) кератини;

2. глобуліни; 2) еластини;

3. глютеліни; 3) коллагени

4. гліазини (проламіни);

5. пістони;

6. протаміни

Складні білки

Фосфопротеїди

Нуклеопротеїди

Хромопротеїди

Глюко(муко)протеїди

Альбуміни і глобуліни найбільш значна частина тваринних білків. До альбумінів відносять альбуміни сироватки, лактоальбумін, альбумін яйця, інсулін – гормон підшлункової залози, глобін – білковий компонент гемоглобіну.

Глобулін – білок міозин, який складає основну масу м’язів, фібриноген кров’яної плазми, йодтиреоглобулін, білок щитовидної залози.

Рослинні глобуліни, це резервні речовини насіння.

Глютеліни та гліазини містяться в насінні злакових культур, вони створюють основну масу клейковини пшениці, яка має велике значення в хлібопекарській справі. В їх складі в основному глютамінова кислота і пролін, але відсутній лізин.

Гістони – це перехідні білки , які знаходяться в клітинах в сполуках з нуклеїновими кислотами.

Протаміни – найбільш прості білки з молекулярною вагою 2000-3000. Вони складаються переважно з аргініну (до 90%). В цю групу входять клунеїн – булок сперми оселедців і сальмін – сперми лосося.

Кератини – представляють основну масу рогової речовини, епідермісу, волосся, шерсті, кігтів. Вони не розчинні, не піддаються дії ферментів. При нагріванні виділяють гази з вмістом сірки (заради великого вмісту цистину), що дає дуже неприємний запах.

Еластини – головна складова частина сполучної тканини.

Колагени – основна органічна речовина кісток і хрящів. При зварюванні переходять в клей. Містять багато гліцину, але відсутні триптофан і тирозин.

Складні білки в природі мають більше розповсюдження, ніж протеїни.

Фосфопротеїди мають в своєму складі ортофосфорну кислоту. Головним представником їх може бути казеїн молока, або ововітелін яєчного жовтка.

Нуклеопротеїди – головна частина клітинного ядра, менше їх в плазмі і перетравних секретах, мають важливе фізіологічне значення АДФ і АТФ мають вирішальне значення в обміні енергії. Ділення клітини, стан хромосом пов’язані з нуклеопротеїдами.

Хромопротеїди мають в своєму складі крім білку, фарбуючу речовину. Найбільш важливим представником являється гемоглобін, який складається на 94,1% із білку (глобіну) і на 4,5% із гема фабуючої речовини. Клітинні геміни зв’язані з іншими білками, серед них найбільше значення має дихальний фермент Варбурче, який сприяє переносу кисню.

Глюкопротеїди – це тягучі, напіврідкі речовини, які відрізняються слизистими властивостями і захищають організм від хімічної та механічної дії, а також від проникнення мікроорганізмів.

В рослинних і тваринних організмах поряд з азотистими речовинами білкового характеру є більш прості амонійні сполуки. В годівлі тварин найбільше значення мають аміди кислот: аспарагін і глютамін. Найбільше їх в зелених рослинах, по мірі дозрівання кількість їх зменшується, а в насінні їх зовсім мало.

До цієї групи речовин відносяться сечова кислота, креатин і креатінін (м’язова тканина), холін, який стимулює синтез лецетину, останній відіграє суттєву роль в транспорті жиру із печінки, сечовина – продукт білкового обміну.