3 Зернові корми

1. Класифікація, склад і поживність кормового зерна злакових культур.

2. Склад, поживність і значення зерна бобових культур

3. Підготовка до згодовування, норми, фізіологічне і господарське значення.

Ключові слова: Хімічний склад, зерно злаків, кукурудза, овес, ячмінь, жито, пшениця, сорго, просо, тритікале, незамінні амінокислоти, макроелементи, мікроелементи, зерно бобових культур, горох, соя, люпин, кормові боби, чина.

Основними зернофуражними культурами є ячмінь, кукурудза, пшениця, овес.

Зерно злаків – корм для всіх видів сільськогосподарських тварин. Його склад і поживність по видам культур приведені в таблиці 1.

Хімічний склад і поживна цінність зерна злаків.

Зерно	Вміст, %							В 1 кг корму
	води	протеїну	жиру	клітковини	БЕР	золи	корм.од		перетравного протеїну
Кукурудза	13	10,4	4,1	2,2	68,7	1,6	1,34		78
Овес	13	11,0	4,7	9,8	58,2	3,4	1,00		85
Ячмінь	13	10,1	2,1	4,0	68,0	2,8	1,21		81
Жито	13	12,3	2,0	2,4	68,4	1,9	1,18		102
Пшениця	13	13,1	2,3	2,7	67,2	1,7	1,20		117
Сорго	13	11,2	2,8	3,0	67,8	2,2	1,18		90
Просо	13	11,1	3,7	9,2	56,6	9,2	0,95		79
Тритікале	14	15,1	2,4	2,3	65,5	1,8	1,15		121

Вміст протеїну в зернах злаків складає в середньому біля 10-14% з коливаннями від 8 до 20% в залежності від виду, сорту і умов росту. Протеїн на 85-90% складається з білків; небілкові азотисті речовини представлені аспарагіном і вільними амінокислотами.

Амінокислотний склад протеїну різних зернових кормів неоднаковий і приведений в таблиці 2.

Із злакових зерно кукурудзи найбільш бідне протеїном, в тому числі лізином, триптофаном і гліцерином.

Вміст незамінних амінокислот в зерні злаків, г/кг

Показники	Кукурудза	Овес	Ячмінь	Жито	Пшениця	Сорго	Просо	Тритікале
Сирий протеїн, %	10	10,9	11,6	12,3	14,0	11,2	11,0	15,1
Лізин	2,9	3,6	4,4	4,4	3,9	2,8	2,4	4,1
Метіонін	1,9	1,6	1,8	1,7	2,1	1,1	2,6	1,3
Гістидин	2,1	1,9	2,4	2,7	2,9	2,4	1,9	3,2
Триптофан	0,8	1,4	1,6	1,1	1,8	1,0	1,5	1,4
Трионін	3,5	3,5	3,7	3,8	3,9	3,0	3,6	2,4
Валін	5,4	5,9	5,9	6,1	6,0	5,1	5,3	3,9
Аргінін	4,1	6,6	5,2	5,8	7,0	3,7	3,2	5,4
Лейцин	12,2	7,8	7,7	7,4	9,4	14,2	10,6	5,9
Ізолейцин	4,6	5,0	4,9	5,2	5,9	5,6	4,3	3,1
Фенілаланін	4,8	5,5	5,9	5,8	6,9	4,8	5,3	4,7

Вміст жиру в зерні злаків невисокий і складає від 2% в пшениці до 5% у вівса. Жири концентруються в зародку зерна (до 10-17%), вони представлені в основному тригліцеридами ненасичених жирних кислот – лінолевою і олеїновою, які при відгодівлі свиней діють розм’якшуючи на свинне сало. Тому в останній місяць відгодівлі багаті жиром зерно кукурудзи і вівса заміняють кормами з меншою кількістю жиру – ячменем, житом, пшеницею.

Загальний вміст мінеральних речовин в зернах злаків коливається від 1,5 до 5%; в золі більше солей фосфорної кислоти і калію, а кальцію дуже мало (таблиця 3).

Вміст макроелементів в зерні злаків, г на 1 кг корму

Зерно	кальцій	фосфор	магній	калій	натрій	сірка	хлор
Кукурудза	0,5	5,2	1,4	5,2	1,3	1,0	0,5
Овес	1,5	3,4	1,2	5,4	1,8	1,3	1,4
Ячмінь	2,0	3,9	1,0	5,0	0,8	1,3	2,4
Жито	0,9	2,8	1,1	4,8	0,1	0,9	0,7
Пшениця	0,8	3,6	1,0	3,4	0,1	1,2	0,4
Сорго	1,2	3,0	1,8	3,5	0,4	0,9	0,9
Просо	0,9	5,1	1,2	4,4	0,1	1,0	0,8

Вміст зольних елементів в різних видах зернових кормів може змінюватись в залежності від грунтово-кліматичних і агротехнічних умов.

По складу мікроелементів зернові корми також неоднакові (таблиця 4).

Вміст мікроелементів в зернах злаків, мг/кг

Зерно	залізо	кобальт	мідь	йод	марганець	молібден	цинк
Кукурудза	303	0,02	2,19	0,11	11,1	0,09	19,5
Овес	41	0,07	4,86	0,10	56,5	0,44	22,5
Ячмінь	50	0,25	3,42	0,22	22,3	0,41	21,4
Жито	63	0,08	6,86	0,09	35,4	0,29	20,0
Пшениця	40	0,03	4,87	0,06	37,5	0,32	19,0
Сорго	50	0,21	2,96	0,08	28,4	0,60	2,6
Просо	40	0,03	16,56	0,02	17,9	0,19	35,0

В більшості зерен злаків дуже мало каротину; замітні кількості (до 5 мг в 1кг) знаходять тільки в жовтих сортах кукурудзи. Значно багатші зернові корми токоферолами (135 мг/кг), тіаміном (2,5-5 мг/кг), рибофлавіном (0,5-0,8 мг/кг), нікотинової (8-60 мг/кг) і пантотенової (7-11 мг/кг) кислотами; в зерні відносно багато холіну (0,4-1 мг/кг); в зернах вівса і ячменю є кобаломіни (2,6 мкг в 1 кг), які по своїй фізіологічній дії на організм тварин являються аналогами вітаміна В₁₂.

По енергетичній цінності ведуче місце належить зерну кукурудзи; в 1 кг сухого зерна міститься 1,3 корм.од., перетравність органічної речовини досягає 90%. Але зерно кукурудзи бідне протеїном, лізином, окремими макро- і мікроелементами, а також деякими факторами вітамінного харчування.

Зерно ячменю містить в середньому 11,6% сирого протеїну, 1,6% - жиру, 3,8% клітковини.

Білок ячменю характеризується помірною розчинністю (фракції, розчинні у воді й сольовому розчині, становлять 45-50%) і задовільним амінокислотним складом (в 1 кг міститься 5,5 г лізину, 1,7 г триптофану, 2 г метіоніну, 1,9 г цистину). Завдяки цьому ячмінь – відмінний дієтичний корм для всіх видів молодняка і дорослих тварин (оптимальна кількість його в кормо сумішах – 30-40% за масою). При м’ясній відгодівлі свиней добрі результати можна одержати при згодовуванні ячменю як єдиного корму в раціоні, попередньо збагативши його вітамінами, мінеральними речовинами та лізином. При беконній відгодівлі його кількість може становити 60-70% від загальної поживності раціону.

Ячмінь слід розмелювати до дрібного помелу при згодовуванні свиням і до середнього – для великої рогатої худоби та птиці.

Для приготування кормосумішей поросятам-сисунам і молодняку птиці ячмінь попередньо лущать.

Зерно ячменю покрите щільною оболонкою, під якою знаходиться клейковинний шар, що оточує ядро зерна, яке складається в основному із крохмалю.

В ячмені є значна кількість марганцю, йоду і міді, але бідний на інші мінеральні речовини. Із вітамінів групи В в ячмені є значні запаси нікотинової кислоти, каротин міститься в дуже незначній кількості.

Вміст вітаміна Е в сухому ячмені коливається в межах 30-50 мг/кг. В сухому ячмені у вигляді зерна чи дерті рівень вітаміну Е при довгому зберіганні залишається практично не змінюється. Дослідження показали, що причина розрушення вітаміну – висока вологість.

При м’ясній відгодівлі на ячмені (70% по поживності і використанні в якості білкової добавки рослинних кормів, багатих протеїном (шрот соняшниковий, горох, дріжджі), необхідно використовувати добавки синтетичного лізину в кількості 0,5% чистого лізину від сирого протеїну.

Ячмінь являється основою раціонів для свиней різного віку і фізіологічного стану. Згодовування його в комплексі з білково-вітамінно-мінеральними добавками дає можливість одержувати добрі результати.

Зерно кукурудзи найбільш поживний концентрований корм, який відзначається добрими смаковими якостями і охоче поїдається всіма видами тварин. У зерні кукурудзи міститься 9-10% сирого протеїну, (6-7%) – перетравного протеїну, 2,5 – клітковини, 4 – жиру і близько 70% крохмалю. Однак за амінокислотним складом білок кукурудзи значно поступається іншим зерновим кормам злаків: в кг кукурудзи міститься 3,6г лізину, 0,5 – триптофану, 2,1 – метіоніну, 1,6 г цистину. Характерна особливість білка кукурудзи – низька розчинність (сума водно- і солерозчинних фракцій становить 25-35%).

При балансуванні раціонів, що містять кукурудзу, добрими компонентами є борошно бобових трав штучного сушіння, зернобобові, макуха, шроти, корми тваринного походження і синтетичні амінокислоти, тобто корми і добавки, багаті на лізин і триптофан, в яких міститься достатня кількість (50-60%) водорозчинних і солерозчинник фракцій білка.

Зерно кукурудзи бідне на мінеральні речовини (особливо на кальцій) і мікроелементи. Міді, марганцю і цинку значно менше, ніж в інших злакових. Жовта кукурудза є добрим джерелом каротину, зерно білих сортів практично не містить провітаміну А.

Згодовування молодняку великої рогатої худоби сумішей концентратів з великим вмістом кукурудзяної дерті (50%) поліпшує використання поживних речовин корму і позитивно позначається на приростах живої маси.

Кукурудза може бути основним кормом при вирощуванні молодняка свиней, на відгодівлі, у годівлі поросних та підсисних маток, а також кнурів. Але кукурудзу краще не включати в раціон в заключний період відгодівлі. Тому, що жири кукурудзи мають низьку точку плавлення і це негативно впливає на якість продукції. Шпик стає маслянистим, а м’ясо – дуже м’яке.

У вівчарстві кукурудзу використовують у вигляді зерна та засилосованих качанів, дорослим вівцям її згодовують крупноподрібненою, ягнятам до 5-6-тижневого віку – лущену крупного помелу.

Питома вага кукурудзи в кормосумішах для молочної худоби може становити 50-60% (кукурудзяна дерть 50%, макуха – 25%, пшеничні висівки – 25%).

При складанні раціонів для молодняка великої рогатої худоби до кукурудзяної дерті (50%) додатково вводять 25% вівса, 15 – макухи, 10% пшеничних висівок.

У складі раціонів для птиці кукурудза може становити 30-40% загальної поживності, а у висококалорійних раціонах для молодняка, вирощуваного на м’ясо, до 50% і більше.

Зерно кукурудзи воскової стиглості – добрий компонент при заготівлі комбінованих силосів для птиці. При використанні кукурудзи слід додержувати оптимальних поєднань її з іншими компонентами раціону, повноцінними за протеїном, вітамінами та мінеральними речовинами.

Кукурудза краще всього зберігається в початках, якщо вологість їх не перевищує 20-25%. Лущені зерна можуть псуватися при вологості більше 14-15%. Молота кукурудза навіть при вологості 12% може закиснути із-за прогоркання масла, яке міститься в зародку, зберігається вона протягом короткого часу.

Овес – цінний дієтичний корм, який використовують переважно для молодняка, а також дорослих племінних тварин і коней.

У зерні вівса міститься 10-11% сирого протеїну, до 5% жиру, близько 9% клітковини, 1,5% кальцію і 3,4% фосфору. В 1 кг корму міститься 5,3 г лізину, 0,69 – триптофану, 1,65 – метіоніну, 2,27 г цистину. Розчинність протеїну вівса значно вища, ніж ячменю: вміст водо- і солерозчинник фракцій перебуває в межах 55-60%. Добра розчинність протеїну, його задовільний амінокислотний склад і наявність легкогідролізуємих вуглеводів робить овес незамінним дієтичним кормом для сільськогосподарських тварин і особливо молодняка.

Як і всі злакові, овес бідний кальцієм, кобальтом, мало в ньому рибофлавіну, і незначна кількість каротину. Запаси марганцю, цинку і міді у вівсі значні по відношенню з іншими зерновими.

В якості єдиного корму для свиней овес неприродний, але він може широко використовуватись в кормо сумішах з такими високоперетравними кормами, як суха картопля.

У кормосумішах для молодняка і птиці овес може становити 20%, для плідників і лактуючих тварин 10-15%, а при відгодівлі свиней 10-30%.

Пшениця порівняно із зерном інших злаків відрізняється більшим вмістом протеїну (до 15%).

Протеїн міститься в обонковому шарі і зародку – більш повноцінний, ніж який міститься в ендоспермі. Пшениця має добрий смак і поїдається охоче тваринами. Протеїн пшениці містить близько 50% фракцій, розчинних у воді та солевому розчині. За амінокислотним складом протеїн пшениці наближається до протеїну ячменю та вівса. Із збільшенням вмістимості протеїну в пшениці знижається рівень лізину. Лімітуючими амінокислотами в пшениці є лізин, метіонін і треонін. Нестача лізину витісняється добавкою 15% лізина в попередньо плющене зерно пшениці, яке потім добре перемішують. Хімічні аналізи і експерименти на тваринах показали високу стабільність внесеного препарата. Дефіцит Лізина в пшениці збільшується в зв’язку з неповною доступністю цієї амінокислоти, яка коливається від 42 до 96%.

Хоча пшениця і являється добрим кормом для свиней, високий дефіцит Лізина може привести при деяких умовах до низьких показників. Порівняння раціонів, які складаються з різних зернових кормів (по даним зарубіжних авторів) без добавки амінокислот, показало, що на пшеничному раціоні прирости були найменшими, а на ячмінному – найбільшими, хоч і нижче, ніж на стандартному комбікормі. Вважають, що пшениця може бути з успіхом використана навіть при беконній відгодівлі при дачі її не

Зерно бобових культур відрізняється високим вмістом протеїну, який добре розчиняється у воді, або в підсоленому розчині. Протеїн їх багатий на амінокислоти, особливо незамінні. Тому бобові – незамінний корм для тварин з однокамерним шлунком. Але в зерні майже всіх бобових містяться антипоживні речовини (інгібітори трипсину, алкалоїди, гідролітичні ферменти). Ці речовини мають білкову природу, тому щоб їх зруйнувати необхідно корм піддати температурній обробці. Найбільш поширений і поживний корм – це горох. Він має 18-24% протеїну, розчинність якого сягає 90%. В 1 кг міститься 12,5 г лізину, 1,5 г триптофану, 1,7 г метіоніну і 2 г цистину. Він має інгібітор трипсину, тому краще його екструдувати, тоді в комбікорми для свиней його можна включати до 25% за поживністю. В комбікорми для жуйних його включають в кількості 15-20%.

Соя – найбільш цінний білковий і енергетичний корм. В ній міститься 32-45% протеїну, до 20% жиру. В 1 кг сої міститься лізину – 21,9 г, триптофану – 4,3 г, метіоніну – 4,6 г, цистину – 5,3 г, але і досить високий вміст антипоживних речовин (інгібітор трипсину, гемаглютемін, соланін, уреаза, ліпоксидаза та ін.), тому обов’язкова температурна дія, найкраще екструдування. Якщо сою не обробляли високою температурою, свині відмовляються її поїдати при включенні в раціон навіть 15% сої. Свиням і ВРХ екструдовану сою включають в кількості 15-20% за поживністю.

Люпин – найбільш багатий на протеїн, до 45%. Крім того, він містить жир – до 8%. В 1 кг зерна його міститься 4,9 г лізину, 3,9 – триптофану, 4,3 – метіоніну 4,6 г цистину, але в люпині присутні алкалоїди (лупінин і спартенин), які надають йому гіркий смак. Краще безалкалоїдні сорти. Зерно люпину з алкалоїдами спочатку замочують, потім пропарюють і промивають в проточній воді. Екструдований люпин включають в комбікорми у кількості до 20%.

Кормові боби містять до 33% протеїну, в 1 кг зерна міститься до 14,9 г лізину, 1,75 триптофану, 2,5 г метіоніну, 3,4 г цистину. В них містяться дубильні речовини, тому краще їх комбінувати із висівками або мелясою, які діють послабляюче.

Чина за хімічним складом подібна до гороху, містить алкалоїд, який може викликати латиризм, ліквідується пропарюванням або екструдуванням.