7. Потреба корів в енергії на тільність

Час до отелення (тижнів)	Середньодобовий приріст плоду, г	Відкладено енергії в плоду, МДж	Додаткова енергія		Всього
			на ріст плоду, МДж	на підготовку до лактації, МДж	МДж	корм.од.
12	250	0,92	2,30	10-30	12-32	1-3
8	360	1,50	3,77	10-30	14-34	1,3-3,2
4	400	2,42	6,03	10-30	16-36	1,5-3,4
2	470	3,11	7,75	10-30	18-38	1,7-3,6
0	550	3,97	10,05	10-30	20-40	1,9-3,8

Потреба тварин в енергії на лактацію

ЕЦМ = 0,0386 МЖ + 0,0205 ВОМЗ-0,236, де

ЕЦМ – енергетична цінність молока, МДж/кг;

МЖ – вміст жиру в молоці, г/кг;

ВОМЗ – вміст обезжиреного сухого залишу молока, г/кг.

При цьому ефективність використання енергії на 1 кг молока 62%, тобто ЕЦМ/0,62, знаючи необхідний надій за добу, множать потребу на 1 кг на об’єм надою. Якщо іде витрата поживних речовин тіла на створення молока, то 1 кг живої маси перетворюється в енергію молока 20 МДж з ефективністю 82%, тобто 20/0,82 = 16,4 МДж молока, що рівноцінно 16,4/0,62 = 28 МДж енергії корму.

Для лактуючих свиноматок ПОЕ = 439 кДжW^0,75 за добу.

8. Потреба в енергії на 1 кг молока корів

В 1 кг молока ккал = 304,8 + 107,2Ж

Показники	Жир в молоці, %
	3,26	3,56	3,74	4,01	4,22
Міститься в 1 кг молока:
МДж	2,74	2,86	2,95	3,07	3,14
ккал	654	683	704	733	749
Затрати на секрецію	В 1,1 разів вище
Загальні затрати
МДж	5,75	6,01	6,20	6,45	6,59
Ккал	1373	1434	1478	1549	1573
корм.од	0,49	0,51	0,53	0,55	0,56

9. Оптимальна концентрація поживних речовин в 1 кг ср раціону

Види тварин і птиці	В 1 кг сухої речовини раціону, МДж
	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17
	Вміст сирої клітковини, %
	27,5	25	22,5	20	17,5	15	12,5	10	7,5	5	2,5
ВРХ		+	+	+	+
Вівці	+	+	+	+
Коні				+	+	+
Свині							+	+	+	+	+
Кролі				+	+	+	+
Птиця								+	+	+	+

Раціон – це необхідна кількість якісних кормів, які відповідають нормі потреби тварин в енергії, поживних і біологічно активних речовинах для певного рівня продуктивності при збереженні здоров’я тварин.

Потреба тварин в поживних речовинах залежить від багатьох факторів – виду, породи, віку, рівня продуктивності, фізіологічного стану, фізичного навантаження, умов утримання і т.д.

Визначають потребу тварин в першу чергу в енергії в спеціальних дослідах із застосуванням респіраційних апаратів або камер, в науково-дослідних і балансових експериментах. Потребу дрібних тварин (вівці, свині, птиця, кролі) в енергії можна визначити методом контрольних забоїв.

Показником енергетичної цінності кормів і раціонів являється вміст обмінної енергії в 1 кг натуральних кормів або 1 кг СР (табл.9). Останній показник є нормованим показником, оскільки він єднає різні корми за своїм фізичним, хімічним і природнім станом і від якого залежить загальна кількість кормів, яку може споживати тварина. Продуктивність тварин залежить від кількості і якості спожитої сухої речовини. На споживання сухої речовини тваринами впливає якість кормів, способи підготовки кормів до згодовування, продуктивність і фізіологічний стан, порода і вид тварин, концентрація обмінної енергії в 1 кг СР і структура раціонів.

Структура раціонів – процентне відношення окремих видів і груп кормів за поживністю.

Споживання СР і її енергетична цінність залежить від концентрації сирої клітковини. Зі збільшенням вмісту сирої клітковини в СР корму споживання СР зменшується, знижується перетравність поживних речовин раціону.

В окремих випадках може спостерігатися дефіцит сирої клітковини, наприклад, при згодовуванні жуйним тваринам трави в ранні фази вегетації. Недостача в раціоні клітковини веде теж до порушення процесів травлення. Кількість її повинна відповідати нормам для різних видів тварин.

Норма ж сирої клітковини в раціоні різних тварин залежить в першу чергу від біологічних властивостей системи травлення, віку, продуктивності і фізіологічного стану. Між вмістом обмінної енергії і рівнем сирої клітковини існує високодостовірна пряма залежність.

Концентрація протеїну в СР корму відіграє не менш важливу роль, ніж вміст обмінної енергії. Недостача протеїну в раціонах тварин веде до нераціональної витрати корму, збільшує витрати корму на одиницю продукції, інколи до 50%, викликає затримку росту тварин.

Потреба в протеїні у різних видів тварин різна і залежить від виду, віку, фізіологічного стану і рівня продуктивності. У молодих ростучих тварин потреба в протеїні вища, ніж в дорослих (в одиниці СР корму). Це характерно також для періоду тільності, особливо в останні тижні лактації, або у самців в період інтенсивного використання.

Норму протеїну визначають в балансових дослідах. В діючих нормах потребу тварин вказують з розрахунку на підтримку життя і на одержання продукції без шкоди для здоров’я тварин.

Як правило, для всіх видів тварин в нормах приведена потреба в сирому і перетравному протеїні, для птиці – тільки в сирому протеїні.

Дорослим жуйним тваринам необхідно враховувати поряд із загальною потребою розчинність в рубці протеїну, співвідношення білкового і небілкового азоту. В зв’язку з інтенсивним бактеріальним синтезом білку в рубці жуйних, вміст амінокислот поки-що не враховувався, хоча в дослідах одержані позитивні результати при згодовуванні високопродуктивним коровам додаткових дач лізину і метіоніну.

В жуйних тварин частина протеїну (25-30%) може бути замінена небілковими азотистими сполуками. Заміну протеїну можна проводити тільки за умови повної збалансованості раціону по всіх останніх елементах живлення. Крім того необхідно враховувати вміст небілкового азоту в кормах основного раціону.

Для свиней, крім сирого і перетравного протеїну, нормують в раціоні вміст лізину, метіоніну+цистину, для молодняку і триптофану.

Племінним кобилам і молодняку коней нормують вміст лізину в раціоні.

Птиці поряд з вмістом сирого протеїну нормують в повно раціонних комбікормах рівень лізину, метіоніну, триптофану, аргініну, гістідіну, лейцину, ізолейцину, фенілаланіну, треоніну, валіну і гліцину.

Вміст цукру і крохмалю в раціонах жуйних повинен бути в певному співвідношенню з концентрацією протеїну. У великої рогатої худоби цукрово-протеїнове відношення в раціоні тільних сухостійних корів повинне бути в межах 0,8-1,0, а в раціонах лактуючих корів –1,1-1,3. Вуглеводно-протеїнове відношення (крохмаль+цукор до перетравного протеїну) повинне знаходитися на рівні 2,5-3. В раціонах овець відношення цукру до протеїну коливається в межах 0,5-0,9, а сума цукру і крохмалю до перетравного протеїну повинна складати 2,7-3.

Вміст сирого жиру нормується в раціонах ВРХ (оптимум – 3-5% від СР раціону і не більше 8%) свиней до 20 кг живої маси і птиці. Птиці і молодняку свиней нормують також вміст незамінних жирних кислот.

Норми мінеральних речовин в раціонах тварин залежать від виду, віку, фізіологічного стану та рівня продуктивності. Як правило, в раціонах нормують кількість макро- і мікроелементів. Серед макроелементів кальцій, фосфор, кухонна сіль для всіх видів тварин, крім цього для ВРХ – магній, калій і сірку, для овець – магній і сірку, для коней – магній.

Із мікроелементів для всіх видів сільськогосподарських тварин необхідно нормувати: залізо, мідь, кобальт, цинк, марганець, йод, селен.

Недостача або надлишок окремих мінеральних елементів може призвести до порушення обмінних процесів, зниженню продуктивності і репродуктивних функцій, погіршенню якості продукції.

Потреба сільськогосподарських тварин у вітамінах залежить від виду тварин, віку, фізіологічного стану, продуктивності. Наприклад: ВРХ худобі нормують каротин, віт.Д і Е, вівцям – каротин і віт.Д, а баранам-виробникам – віт.А, Д, Е і всі вітаміни групи В.

Структура раціонів, тобто співвідношення окремих видів кормів, визначає тип годівлі. Наприклад, якщо в раціонах ВРХ переважає силос і сінаж, то тип годівлі буде силосно-сінажний, якщо силос і коренеплоди – то силосно-коренеплодний і т.д.

В свинарстві найбільш поширені типи годівлі: концентратний, картопляно-концентратний, коренеплодо-концентратний.

Наукові установи розробляють типові раціони для різних видів тварин по зонах країни в залежності від віку, фізіологічного стану та рівня продуктивності. Ці типові раціони являються основою для складання раціонів в окремих господарствах, для розрахунку потреби в кормах окремої галузі тваринництва, або в цілому для тваринництва.

Для кожної природно-економічної зони і для кожного господарства повинна бути розроблена система годівлі тварин, яка б була пов’язана із системою кормо виробництва і кормоприготування, системою утримання, або точніше технологією виробництва тваринницької продукції. Всі ці системи повинні базуватися на максимальному використанні власних ресурсів: землі, кормів, тварин, приміщень, знарядь, машин і енергоносіїв.

Інтенсифікація тваринництва, розвиток промислового виробництва продукції тваринництва підвищує вимоги до повноцінності годівлі, контролю за годівлею згідно норм. Оскільки недостатній, або незбалансований раціон – головна причина низької продуктивності, порушення обміну або і здоров’я тварин. Контроль за повноцінністю годівлі повинні здійснювати зооветспеціалісти.

Зооінженерний метод передбачає контроль якості кормів, їх відповідність стандартам. Якість кормів, їх хімічний склад визначають на основі даних лабораторних аналізів. Тому перед згодовуванням необхідно провести хімічний аналіз кормів. Неякісні корми, недостача води або кухонної солі в раціонах веде до зниження апетиту у тварин, а це в свою чергу знижує продуктивність.

Повноцінність годівлі можна контролювати на основі біохімічних показників крові, молока, сечі, яєць і т.д.

Наприклад, про рівень протеїнового живлення можна дізнатися на основі аналізу крові на вміст білку і його фракцій, гемоглобіну і метгемоглобіну, сечовини.

Порушення вуглеводневого обміну супроводжується зниженням вмісту глюкози і глікогену в крові. При порушенні жирового обміну в крові збільшується вміст кетонових тіл.

Підвищення концентрації кетонових тіл веде до порушення кислотно-лужної рівноваги, зниженню резервної лужності. Така ж картина спостерігається і при дисбалансі кислотних і лужних елементів.

Про вміст вітамінів у раціоні, особливо каротину і віт.А, Е можна дізнатися по їх рівню в крові. Таку ж інформацію можна одержати і по вмісту мінеральних речовин. Тобто, необхідно знати, який рівень цих показників в нормі, проводити регулярний контроль і відповідно вносити зміни в склад раціонів.