Висновки

Початкова концентрація сажі (Z_поч1 = 8,823) значно більша за допустиму концентрацію (Z_доп1 = 0,78), тому необхідно проводити додаткові заходи щодо очищення газів від неї.

Менш небезпечна ситуація спостерігається стосовно вмісту в газах діоксиду сірки (SO₂). Початкова концентрація SO₂ не перевищує допустиму концентрацію (Z_поч2 = 1,471; Z_доп2 = 2,66), що свідчить про відсутність необхідності додаткового очищення викидів від цієї забруднюючої речовини.

Практичне заняття 4 визначення еколого-економічних збитків від забруднення навколишнього природного середовища

Економічні збитки – це виражені у вартісній формі фактичні і можливі витрати, заподіяні економічним суб’єктам внаслідок екодеструктивного впливу, а також додаткові витрати на компенсацію цих збитків.

У практиці управління і планування процесом природокористування розрізняють п’ять видів економічних збитків: фактичні, можливі, відведені, ліквідовані, потенційні. Для їх визначення користуються емпіричним методом. Емпірична (спрощена) методика дозволяє встановити лише приблизні масштаби економічних збитків і ефективності заходів щодо запобігання або ліквідації збитків від забруднення.

При цьому оцінка економічного збитку, заподіяного річними викидами забруднюючих речовин в природне середовище (атмосферне та водне) від окремих стаціонарних джерел забруднення, визначається за формулою:

1. для водних об'єктів:

; (4.1)

2. для атмосфери:

, (4.2)

де m_i – фактичний обсяг (маса) викиду забруднюючої речовини;

a_i – відносна агресивність (рівень небезпечності для живого) і-ї забруднюючої речовини (табл. 4.1 – 4.2);

γ – вартісна оцінка збитку від одиниці викиду шкідливих речовин (коефіцієнт переведення обсягів забруднення у грошові одиниці);

σ – коефіцієнт, що враховує регіональні особливості території зони активного забруднення (табл. 4.3 – 4.4);

f – коефіцієнт, що враховує характер розсіювання забруднюючої речовини у атмосфері та визначається на підставі інженерно-технічних розрахунків:

• для газоподібних домішок та дрібнодисперсних часток (пил та аерозолі) з дуже малою швидкістю осідання (менше 1 см/с) вважається, що:

, (4.3)

де h – геометрична висота устя джерела по відношенню до середнього рівня зони активного забруднення, м;

φ – поправка на підйом факела викидів в атмосферу, що розраховується за формулою:

, (4.4)

де ΔТ – середньорічне значення різниці температур в усті джерела (труби) та навколишньому середовищі, ⁰С;

u – середньорічне значення швидкості вітру на рівні флюгера, м/с. У випадках, коли його значення невідоме, вважається, що u = 3;

• для часток пилу та аерозолів, що осідають зі швидкістю від 1 до 20 см/с, вважається, що:

; (4.5)

• для часток, які осідають зі швидкістю більше 20 см/с, вважається, що незалежно від значення h, φ, ΔТ та u: f = f₃ = 10.

Таблиця 4.1

Значення величини Аі для деяких речовин, умов. Т/т

Речовина	Аі
Окис вуглеводу	1
Сірчаний ангідрид	22
Сірководень	54,8
Сірчана кислота	49
Окиси азоту	41,1
Аміак	10,4
Ацетон	2,22
Метил меркаптан	2890
Фенол	310