Завдання 1.1

Визначити коефіцієнт забруднення повітря та оцінити ступінь забруднення навколишнього середовища для трьох населених пунктів, розташованих поблизу підприємств хімічної промисловості. Зробити висновки про необхідність впровадження природоохоронних заходів.

Фізіологічна норма та коефіцієнт зважування і-ї забруднюючої речовини наведені в табл. 1.4.

Таблиця 1.4

Фізіологічна норма та коефіцієнт зважування і-ї забруднюючої речовини

Дані	Бутифос	Нітроген	Етил-бензол	Диметіламін	Діоксид азоту	Ацетальдегід	Аміак
Фізіологічна норма (ГДК), (Фі), мг/м3	0,010	0,010	0,020	0,050	0,085	0,010	0,15
Коефіцієнт зважування (і)), одн.	1,00	1,00	0,72	0,72	0,53	0,29	0,21

Приклад розв’язання

Таблиця 1.5

Фактичний вміст забруднювачів по населених пунктах, Nі мг/м3

Дані	Бутифос	Нітроген	Етил-бензол	Диметіламін	Діоксид азоту	Ацетальдегід	Аміак
Пункт 1	0,056	0,013	0,117	0,023	0,033	0,015	0,076
Пункт 2	0,091	0,048	0,035	0,083	0,154	0,022	0,176
Пункт 3	0,040	0,037	0,021	0,005	0,042	0,009	0,018

Розраховуємо коефіцієнт забруднення (Q) навколишнього середовища для кожного з трьох населених пунктів за формулою 1.2.

. _. .

Висновки

Під час проведення інженерного оцінювання навколишнього середовища за методом В.Г. Гмошинського в трьох населених пунктах отримані такі коефіцієнти забруднення: Q₁ = 2,72; Q₂ = 4,06; Q₃ = 2,03.

Використовуючи для оцінки стану навколишнього середовища табл. 1.1, встановлюємо, що в населених пунктах 1 і 3 – істотне забруднення, а в пункті 2 – інтенсивне.

Отже, потрібно втрутитися в усі три екосистеми, тому що асиміляційний потенціал природи не в змозі самостійно подолати наслідки антропогенного забруднення. Для цього необхідно вжити такі заходи:

1. Зменшити надходження забруднюючих речовин в навколишнє середовище шляхом вжиття заходів з очищення викидів та скидів, наприклад, із застосуванням очисних споруд та устаткування.

2. Здійснити заходи щодо збільшення асиміляційного потенціалу навколишнього середовища: насадження рослин, дерев тощо.

3. В другому населеному пункті взагалі можуть бути закриті підприємства, які мають шкідливі викиди.

Перевагу слід надати першому заходу, тобто зменшенню рівня забруднення навколишнього середовища.

Завдання 1.2

Визначити якісну оцінку заходів щодо оздоровлення навколишнього середовища існування, якщо відомо:

• забруднювачі поступово накопичуються, але на людей та домашніх тварин вони безпосередньо не здійснюють шкідливого фізіологічного впливу. За іншими екологічними об’єктами наявні зворотні морфологічні порушення;

• забруднюючі речовини поступово накопичуються. Це на людей безпосередньо не впливає, але зафіксовані випадки незворотних порушень у домашніх тварин та культурних рослин. За іншими екологічними об’єктами наявні зворотні морфофізіологічні порушення;

• забруднюючі речовини поступово накопичуються. Це безпосередньо не впливає на людей, але навколишнє середовище стає гранично небезпечним для існування екологічних об’єктів, що нейтрально відносно господарської діяльності людини. За іншими екологічними об’єктами наявні зворотні морфофізіологічні порушення;

• зафіксовані випадки зворотних морфофізіологічних порушень у людей та домашніх тварин. На інші екологічні об’єкти накопичення забруднюючих речовин у навколишньому середовищі безпосередньо не здійснює негативного впливу.

Рангові оцінки екологічних об’єктів та стану навколишнього середовища відповідають наведеним у табл. 1.2.

Приклад розв’язання

На основі даних табл. 1.2 визначимо критерії нормалізації за екологічними об’єктами, що зазнають негативного впливу довкілля:

γ₁ = 4,0; γ₂ = 2,0; γ₃ = 2,25; γ₄ = 1,5; γ₅ = 0,93.

Розрахуємо критерії нормалізації середовища для всієї системи:

.

Висновки

Ситуація, що склалася із станом навколишнього середовища, оцінюється за верхнім рівнем третьої категорії складності. Для її ліквідації, тобто створення нормальних умов існування для всіх контрольованих екологічних об’єктів, необхідно застосовувати різноманітні засоби фільтрації викидів та скидів забруднюючих речовин.

Практичне заняття 2

ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ПРИРОДНОГО РЕСУРСУ ЗА РЕНТНИМ ПІДХОДОМ

Інформацію про стан та обсяги природних факторів можна отримати шляхом їх оцінки. Поняття оцінки в економіці пов’язане із філософською категорією “цінність”, що відбиває значення об’єкта, обумовлене людською потребою в ньому та характерними властивостями самого об’єкта. В залежності від виду людських потреб цінність може бути матеріальною, соціально-політичною, естетичною тощо.

Економічна оцінка природних ресурсів в умовах ринкової економіки може здійснюватися за декількома підходами, основні з яких – затратний, результативний, затратно-ресурсний, рентний, відтворюваний.

Рентний підхід заснований на використанні ренти при оцінці природних ресурсів і передбачає облік споживчих властивостей природних ресурсів, тобто їх здатність задовольняти певні потреби. Така оцінка природного ресурсу може здійснюватися двома способами: за величиною ефекту (доходу), одержаного від використання в економіці одиниці даного блага; за витратами на заміщення даних природних благ за рахунок застосування інших видів капіталу (ресурсів, фінансових коштів, трудових факторів). Рентний підхід в економічній оцінці природних ресурсів має свої переваги, а саме: кращі за якістю природні ресурси отримують вищу ціну; затрати на освоєння ресурсу зорієнтовані на певний середній рівень, тому оцінка більш об’єктивна; враховується фактор обмеженості природного ресурсу.

Рентна концепція економічної оцінки природних факторів базується на розрахунку диференційної ренти. За економіко-матема­тичним напрямком дослідження, який найбільш поширений, диференційна рента розраховується як різниця між цінністю продукції, яка отримана під час експлуатації природного ресурсу, та нормальним рівнем індивідуальних приведених витрат на її виробництво. Цінність продукції визначається за допомогою спеціально розрахованих, так званих замикаючих витрат, тобто суспільно виправданих меж витрат на приріст виробництва відповідної продукції – граничнодопустимих витрат, які суспільство готове нести заради отримання одиниці певного ресурсу. На практиці фактичні витрати замикаючого ресурсного джерела можуть не відповідати суспільно необхідним, що є суттєвим недоліком рентного підходу.

Економічна оцінка природних ресурсів (R) за рентною концепцією розраховується за формулою:

, (2.1)

де Z – замикаючі витрати на продукцію, що виробляється шляхом експлуатації природного ресурсу, грн.;

S – індивідуальні витрати на продукцію, яка отримана при експлуатації природного ресурсу, грн.;

q – коефіцієнт продуктивності природного ресурсу (визначається за врожайністю сільськогосподарських культур та розподілом земель між ними, коефіцієнтом утилізації запасів корисних копалин тощо);

a – коефіцієнт, що враховує динаміку в часі показників Z, S, q, а також ефект знецінення майбутніх витрат та результатів (дія фактора часу).

Різниця між замикаючими та індивідуальними фактичними витратами означає розмір доходу суспільства від економії на витратах у розрахунку на одиницю даного виду природного ресурсу.