2.3. Типологія готельних підприємств

2.3.1. Основні принципи типології готельних підприємств

Сучасне світове готельне господарство характеризується значною кількістю підприємств, що пропонують клієнтам згідно попиту широкий обсяг готельного сервісу. Урізнома­нітнення попиту клієнтів зумовило появу на ринку сфери гостинності нових послуг і форм обслуговування, функціо­нальних характеристик підприємств, диференціацію якості послуг, тому будь-яка систематизація типів і характеристик підприємств розміщення досить умовна.

У готельному підприємстві послуги розміщення, харчу­вання, додаткові послуги доповнюють одне одного, в біль­шості випадків взаємозалежні і сприймаються клієнтами як одне ціле. З огляду на поєднання і оформлення послуг у го­тельному бізнесі формується певний тип готельного під­приємства.

Типологія важлива як професійний принцип для ке­рівників у вивченні особливостей функціонування готель­них підприємств, управління кожним типом підприємства, водночас для вибору клієнтами готелів, менеджменті служб готелів у плануванні витрат їхнього функціонування й визначенні оптимального рівня комфорту під час відпо­чинку, лікування, виконання професійних обов'язків клієн­тами.

Засоби розміщення туристів, згідно типології Всесвітньої туристичної організації (ВТО) поділяються на дві категорії — колективні та приватні (рис. 2.4.). Колективні включають го­телі та аналогічні засоби розміщення, комерційні і соціальні, спеціалізовані засоби розміщення.

Згідно «Правил користування готелями та аналогічними засобами розміщення і пропозиції готельних послуг, затвер­джених наказом Державної туристичної адміністрації Украї­ни від 16. березня. 2004 р. № 19», до готелів та аналогічних закладів розміщення належать майнові комплекси, що скла­даються з 7 і більше номерів, підпорядковані єдиному керів­ництву і згруповані у категорії згідно переліку пропонованих послуг, мають необхідне обладнання.

Готель — це підприємство будь-якої організаційно-пра­вової форми власності, що складається з номерів, пропонує комплекс готельних послуг, що не обмежуються застелянням ліжок, прибиранням кімнат і санвузлів.

Аналогічні засоби розміщення — підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності, що складаються з номерів і пропонують обмежені готельні послуги включно з застелянням ліжок, прибиранням кімнат і санвузлів (пансіо­нати, клуби з номерами, гостьові будинки та ін.).

Комерційні і соціальні засоби розміщення охоплюють під­приємства, що функціонують на комерційній основі (ту­ристичні бази, бунгало та ін.), мають соціальне значення і в більшості випадків субсидуються (гуртожитки для молоді, туристичні гуртожитки, будинки відпочинку для осіб похило­го віку, готелі для робітників, студентські та школярські гур­тожитки та ін.).

Рис. 2.4. Типологія засобів розміщення (згідно рекомендацій Всесвітньої туристичної організації)

До категорії спеціалізованих засобів розміщення належать підприємства, що можуть бути безприбутковими, надають мінімальний перелік готельних послуг, не обов'язково скла­даються з номерів, основним житловим приміщенням може бути житлова кімната або колективне спальне приміщення. Окрім надання послуг з розміщення вони виконують інші функції, що є основними — забезпечують лікування, оздоров­лення, профілактику, соціальну допомогу, проживання під час певної трудової діяльності. Разом з основними послугами ці заклади організовують додаткові послуги — харчування, відпочинок, спортивні послуги.

До оздоровчих спеціалізованих закладів належать санато­рії, будинки реабілітації, оздоровниці. Заклади оздоровлення, що надають готельні послуги і включають щоденне заправ­лення ліжок, прибирання номерів та санвузлів, класифіку­ються як готелі.

До засобів розміщення, що забезпечують проживання під час певної трудової діяльності або поєднання трудової діяль­ності з відпочинком належать табори праці та відпочинку, наприклад сільськогосподарські, археологічні, екологічні та­бори праці, табори пластунів (скаутів), гірські притулки, ди­тячі табори, хижі та ін.

Категорія спеціалізованих громадських транспортних за­собів охоплює засоби розміщення з спальними приміщення­ми, що належать до колективного громадського транспорту і не відокремлені від нього в оплаті. До цієї категорії нале­жать, головним чином, поїзди, судна, яхти.

До приватних засобів розміщення належить приватне жит­ло в якому за плату або безоплатно надається обмежена кіль­кість місць, які туристи і власники житла використовують упродовж обмеженого терміну як додаткове житло або з ме­тою відпочинку (дача). Серед приватних засобів розміщення виділяються орендовані кімнати у сімейних квартирах, буди­нках, а також квартири, особняки, будинки, котеджі, що на умовах тимчасової домовленості здаються в оренду як пов­ністю обладнані житлові приміщення. До неосновного прива­тного житла належать засоби розміщення — квартири, особ­няки, котеджі та інші, що використовують туристи, які є чле­нами родини власника під час подорожі. Серед інших категорій індивідуального житла, що використовується тури­стами належить житло, що надається безоплатно, а також жи­тло, що не повністю відповідає категорії індивідуального і складається з наметів на неорганізованих майданчиках, суд­нах, стоянках.

У типології сучасних готельних підприємств найчастіше враховуються такі ознаки:

• розташування;

• місткість номерного фонду;

• рівень цін;

• режим роботи;

• мета перебування клієнтів;

• надання послуг харчування;

• форма власності;

• архітектурно-планувальні особливості.

Згідно розташування готелі класифікуються на категорії: розташовані в місті, курортних центрах, сільській місцевості, на транспортних засобах. За місцем розташування у поселен­ні готелі можна поділити на:

• готелі в центрі міста (насамперед класу Lux, категорії 5 і 4 , що належать до малих і середніх підприємств, обслу­говують високооплачуваних клієнтів — учасників конферен­цій, ділових зустрічей, бізнесменів, а також готелі середнього класу);

• готелі, розташовані у міській зоні, близькій до центра, заклади розміщення середнього класу, що обслуговують клі­єнтів середнього та вищого матеріального достатку;

• готелі розташовані на околицях міста — підприємства середнього та низького класу з спрощеним стандартом обслу­говування — найчастіше розташовуються неподалік важ­ливих транспортних комунікацій, пунктів — вокзалів авто­мобільного, залізничного, водного транспорту, аеропортів, розраховані на туристів, які рухаються транзитом, низькооп- лачувані та соціального забезпечення категорії туристів — студентсько-учнівську молодь, робітників.

Готелі розташовані у курортних зонах умовно можна кла­сифікувати згідно їхнього розташування щодо привабливих туристських атракцій — морського узбережжя, бальнеологіч­них, спортивно-оздоровчих об'єктів та ін. Із наближенням до найбільш презентабельних об'єктів категорія закладу розмі­щення найчастіше підвищується.

Заклади розміщення на транспортних засобах класифіку­ються відповідно виду транспортного засобу та способу його пересування: аероготель, флотель, ротель, ботель та ін.

Класифікація готелів за місткістю здійснюється згідно кількості постійних спальних місць (номерів) і визначається національними стандартами у кожній державі. Наприклад, у США готелі до 100 номері вважаються малими, 100-500 — середніми, понад 500 — великими; Австрії та Швейцарії го­телі до 100 місць — малі, 100-200 — середні, понад 200 місць — великі. В Україні, згідно офіційної класифікації го­телів за місткістю, до 150 місць (не більше 100 номерів) — малі, 150-400 місць (до 300 номерів) — середні, понад 400 місць (300 номерів) — великі. Світовий готельний номер­ний фонд в основному зосереджується у середніх і малих готелях.

За рівнем цін на основні платні послуги готелі класифі­куються на: бюджетні — 25-35 дол. США, економічні — 35­55 дол. США, середні — 55-95 дол. США, апарт-готелі — 65-125 дол. США, першокласні 95-195 дол. США, фешене­бельні 125 — 425 дол. США.

Згідно режиму роботи у світовій готельній сфері виділя­ється дві групи готелів: для постійного і тимчасового (сезон­ного — літом, зимою) обслуговування туристів.

За метою перебування клієнтів готелі класифікуються:

• для ділових клієнтів (загального типу, відомчі, конфе- ренц-готелі та ін);

• для відпочинку (туристичні, курортні, мотелі, кемпінги та ін.);

• для транзитних клієнтів (готелі при важливих транспо­ртних об'єктах — вокзалах, для молоді, спортсменів та ін.).

Згідно критерію надання клієнтам послуг харчування го­телі поділяються на такі категорії:

• готелі, що не надають послуг харчування, заклади без категорії або низької категорії, у яких відсутні власні гастро­номічні підприємства — ресторани, кафе, бари;

• готелі, що пропонують сніданок;

• готелі, що забезпечують повний пансіон.

За формою власності готелі поділяються на:

• приватні (орендовані);

• державні;

• муніципальні.

Приватні готелі — автономні, найбільш гнучкі в управлін­ні та пристосовані до змін цільового ринку. Форма приватної власності може бути представлена акціонерним товариством (найбільш поширена форма), сімейними готелями, одноосо­бовим володінням.

Державна форма власності менш типова у світовій готельній індустрії, вона пов'язується із закладами розміщення відомчого підпорядкування. В Україні, країнах колишнього Радянського Союзу, частка державних готелів залишається значною.

Муніципальна (комунальна) форма власності пов'язується з перебуванням закладів гостинності в управлінні органів мі­ського самоврядування. Частка муніципальних готелів у сві­товому готельному господарстві незначна (2-5 %). Управлін­ня муніципальними готелями здійснюється згідно доручення на договірній основі однією особою або групою професіона­лів уповноважених муніципальними органами влади. Подібно до державної форми, муніципальна влада несе фінансову та законодавчу відповідальність, здійснює контроль за управ­лінням.

Актуальна проблема державної та муніципальної форми власності закладів розміщення у зв'язку з бюрократичною формою управління, стосується необхідності диверсифікації та спеціалізації послуг гостинності. Централізація, монопо­лізм в управлінні не сприяє покращенню якості обслугову­вання та розширення асортименту послуг.

Архітектурно-пранувальні особливості готелів виражені у структурі та зв'язках між приміщеннями, що забезпечують виконання основних функцій. Розрізняють такі типи плану­вання:

• блочне, основні функціональні приміщення розміщені у різних об'ємно-просторових блоках;

• централізоване, характерне для одноповерхових чи ба­гатоповерхових готелів, розміщення основних функціональ­них приміщень забезпечується спільно на одному або на різ­них рівнях;

— подіумне, громадська частина будівлі розвинута гори­зонтально і є основою для житлової частини будівлі, що роз­винута по вертикалі.

У плануванні основних функціональних приміщень місь­ких готелів найбільш поширений централізований та блочний типи. У готельному комплексі «Ялта» з типовим блочним плануванням функціонально важливі житловий корпус, кор­пус громадського харчування мають окреме розташування. В одному з найбільших світових готельних комплексів «Із- майлово» у Москві блочне планування характерне для жит­лових корпусів.

У міських районах із щільною забудовою використовується централізоване планування. Такий підхід типовий для готелю «Дніпро» у Києві, «Holiday Inn» в Аусбурзі (Німеччина). У 36-поверховому готелі-башті «Holiday Inn» номери розташо­вані з 1-го по 11-й поверх, громадські приміщення містяться на останніх і підвальних цокольних поверхах.

Подіумний принцип у плануванні основних функціональ­них приміщень найбільш характерний для готелів середнього та високого класу, що займають значну територію і мають декілька під'їздів. Зокрема, цей тип планування характерний для готелів «Русь» у Києві, «Europa» у Будапешті, «Sokos Viru» в Талліні та ін.