Тема 8. Організація допоміжних виробництв

Мета роботи: закріпити знання про інфраструктуру та системи технічного обслуговування підприємства.

План вивчення теми

1. Загальна характеристика інфраструктури підприємства і системи технічного обслуговування виробництва.

2. Забезпечення виробництва технологічним оснащенням та інструментом.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При постійному вдосконаленні технічної бази виробництва все більшого значення набуває раціональна організація допоміжних та обслуговуючих процесів, тобто розвиток інфраструктури підприємства. При цьому необхідно розрізняти поняття інфраструктури підприємства (в цілому) та виробничої й соціальної інфраструктури (зокрема) як складових елементів цілого.

1. Інфраструктура підприємства — це комплекс цехів, господарств, дільниць, майстерень і служб, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому.

2. Виробнича інфраструктура підприємства — це комплекс обслуговуючих і допоміжних виробництв та господарств (цехи, відділи, дільниці чи майстерні), які не беруть безпосередньої участі у виготовленні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови для роботи основних виробничих цехів:

• забезпечують основний виробничий процес сировиною, матеріалами, паливом, енергією, інструментом, оснащенням, транспортом, засобами зберігання, розвантаження і завантаження, обладнанням інформаційних систем;

• підтримують технологічне й енергетичне устаткування і мережі у належному стані, а також беруть участь у модернізації та оновленні.

3. Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства.

Основною функцією виробничої інфраструктури є комплексне технічне забезпечення всього виробництва, включаючи постачання, збут, зберігання, облік, сервісне обслуговування та ін.

Кожне підприємство повинно мати постійно діючу, високоефективну систему технічного обслуговування виробництва. В межах цієї системи ви­конуються наступні основні функції:

• обслуговування і ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та іншого устаткування;

• забезпечення робочих місць інструментом та пристосуваннями як власного виробництва, так і придбаними у сторонніх організацій;

• переміщення вантажів, виконання вантажно-розвантажувальних робіт;

• забезпечення основних виробничих підрозділів підприємства електроенергією, тепловою енергією, паром, газом, стислим повітрям тощо;

• вчасне забезпечення виробництва сировиною, основними і допоміжними матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими вузлами, паливом;

• складування й зберігання матеріальних ресурсів, а також напівфабрикатів, окремих складальних одиниць та готової продукції;

• безпосередня участь у плануванні, розробленні й утіленні всіх заходів, спрямованих на ефективне використання матеріальних запасів, оснащення та інструменту, в удосконаленні інформаційних систем і мереж управління обслуговуванням виробництва й усієї господарської діяльності підприємства.

Система забезпечення виробництва технологічним оснащенням й інструментом — це сукупність відділів і цехів, що займаються придбанням, проектуванням, виготовленням, ремонтом та відновленням технологічного оснащення, його обліком, зберіганням і видачею у цехи й на робочі місця. Головною складовою цієї системи є інструментальне господарство підприємства.

Метою функціонування інструментального господарства підприємства є організація стабільного забезпечення цехів, дільниць і робочих місць високоякісним технологічним оснащенням у потрібній кількості та асортименті при мінімальних затратах на його проектування, придбання (або виготовлення), зберігання, експлуатацію, ремонт, відновлення й утилізацію.

Основні напрями вдосконалення інструментального господарства та підвищення його ефективності функціонування:

1. У галузі проектування продукції і технології її виробництва — це спрощення конструкції (структури) продукції, її уніфікація та стандартизація; типізація технологічних процесів; контроль технологічності конструкції; використання в проектуванні наукових підходів і методів оптимізації (наприклад, системи управління проектами, що розглядалася в розділі 5, у період створення й освоєння нових виробів, основні принципи яких викладено у розділі 4 та ін.).

2. У галузі проектування й виготовлення технологічного оснащення та інструменту — це уніфікація і стандартизація оснащення її складових частин та конструктивних елементів; використання систем автоматизованого проектування на основі класифікації й кодування оснащення; скорочення тривалості розроблення та виготовлення оснащення.

3. В галузі організації менеджменту — використання наукових підходів і методів маркетингових досліджень, виявлення конструктивних переваг підприємства; вдосконалення обліку, контролю, аналізу та мотивації робіт.

4. В галузі експлуатації, ремонту й поновлення оснащення — забезпечення нормальних умов роботи центрального інструментального складу та інструментально-роздавальних комор; організація ефективного забезпечення робочих місць високоякісним оснащенням й інструментом сучасних зразків; організація централізованої системи заточування інструменту; посилення технологічного нагляду, впорядкування нормативного господарства, поліпшення оперативного та поточного обліку і лімітів затрат, а також ефективності ремонту й оновлення оснащення та інструменту.