Маркетингове розуміння конкурентоспроможності товару

Конкурентоспроможність у найширшому розумінні визначає можливість продажу товару на конкретному ринку в конкретний проміжок часу. Конкурентоспроможною можна вважати однорідну продукцію з технічними параметрами і техніко-економічни-

ми показниками, ідентичними аналогічним показникам раніше проданого товару. За невиконання останньої умови вживання терміну «конкурентоспроможність» втрачає економічний зміст і стає суто умовним поняттям. Конкурентоспроможність є необхідною характеристикою всіх елементів економічної системи, але для багатьох із них вона виявляється переважно тільки в конфліктних ситуаціях під час перерозподілу ринку. Тому розробляючи конкурентоспроможну продукцію треба брати до уваги всі ринкові чинники, використовувати досягнення сучасного маркетингу з вивчення наявного та прихованого (латентного) попиту. Найсуттєвішою базою для оцінювання конкурентоспроможності^ має бути дослідження потреб покупців, вимог ринку. Остаточний вибір покупця зумовлюється співвідношенням між перевагами, набутими внаслідок використання товару, і витратами на його придбання, тобто споживчою цінністю товару (послуги). Отже, конкурентоспроможність можна визначити як міру привабливості для споживача. Ця привабливість об'єктивно пов'язана рівнем задоволення сукупності різноманітних, інколи дуже суперечливих вимог, які залежать не тільки від виду продукції, але й від типу її споживача. Тому конкурентоспроможності властивий динамічний характер, що реагує на конкретний період часу, стан ринкової кон'юнктури, етап життєвого циклу товарів. Бажаючи щось придбати, споживач натрапляє на велику кількість аналогічних товарів, але вибирає лише той, що найбільше задовольняє його потреби. Однією із умов вибору товару споживачем є збіг основних параметрів виробу з умовними характеристиками потреби, що прогнозується. Тому для створення конкурентоспроможної продукції продуцент повинен максимально точно передбачити властивості й головні показники товару, які й визначатимуть вибір споживача. Такими показниками найчастіше є нормативні й технічні параметри, а також ціна споживання товару.

Нормативні параметри характеризують властивості товару, які регламентовано обов'язковими нормами, стандартами і законодавством ринків майбутнього продажу. Це, наприклад, екологічні показники, показники безпеки і т. п. Так, для легкового автомобіля екологічними показниками є вміст шкідливих речовин у відпрацьованих газах бензинових та дизельних двигунів, рівень зовнішнього шуму. Показники безпеки автомобіля регламентуються законодавчими вимогами Правил ЄЕК ООН.

До групи технічних параметрів, які використовують для оцінювання конкурентоспроможності, відносять здебільшого показники призначення та надійності, а також ергономічні та естетич-

84

85

ні. Інколи ці параметри умовно визначаються як «жорсткі» та «м'які». Найточніші їх визначення подано в стандартах показників якості окремих видів товарів. Як приклад, розглянемо систему технічних параметрів такого досить складного виробу як гральний автомат. Показниками призначення цього виробу вважаються: кількість ігрових програм; рівень автоматизації; здатність програми зацікавити споживача; рівень допоміжних ігрових ефектів (мерехтіння кольорового світла, мелодійна музика тощо); сприяння розвитку певних корисних навичок людини; час готовності до роботи; час безперервної роботи; кількість людей, які одночасно можуть брати участь у грі; наявність призів; габаритні розміри тощо. До показників надійності грального автомата належать: час роботи до першої відмови; середній строк служби; середній час відновлення. Ергономічними показниками цього виробу вважаються: показник рівня шуму; показник відповідності автомата та його елементів розмірам тіла людини; зусилля натискання на органи управління; показник відповідності можливостям людини до сприйняття (зорового та слухового), збереження і обробки інформації. Зовнішній вигляд грального автомата характеризується естетичними властивостями: показник стильової відповідності; показник функціонально-конструктивної пристосованості; показник цілісності композиції; показник досконалості виробничого виконання.

Задовольняючи свої потреби, покупець витрачає гроші як на придбання товару, так і на його використання. Величина цих витрат формує ціну споживання. її рівень має відповідати коштам, які покупець готовий асигнувати для задоволення конкретної потреби. Нагадаємо, що рівень задоволення споживача залежатиме від того, наскільки витрати на придбання та використання товару відповідатимуть його уявленню про споживчу цінність цього товару. Ціна споживання обчислюється за формулою

де — витрати на придбання права власності на товар (купівлю товару);

— ціна товару;

— витрати споживання /-го виду; — кількість видів витрат за час використання товару;

— залишкова вартість товару.

Склад елементів формули засвідчує, що ціна споживання є суттєво вищою за ціну продажу. Так, наприклад, у загальних експлуатаційних витратах життєвого циклу сучасних моделей вантажних автомобілів ціна придбання становить тільки 15—17%, магістраль-

них літаків — 11%, побутових холодильників — 10%, тракторів — 19%. За таких умов найконкурентоспроможнішим буде товар, що забезпечуватиме мінімальну ціну споживання за весь термін використання його покупцем. Отже, загальну умову конкурентоспроможності товару можна визначити з допомогою такої формули:

де — питомий корисний ефект;

- корисний ефект від використання товару; — витрати на придбання і використання товару.

Проте найпоширеніше визначення конкурентоспроможності товару з допомогою двох його найсуттєвіших характеристик (якості й ціни) недостатньо враховує суто маркетингові чинники, які здебільшого не підлягають формалізації та обчисленню. Це, наприклад, вимоги споживача до порядку укладання угоди та використання товару: оперативність поставки; забезпеченість запасними частинами; організація сервісу; репутація держави-імпор-тера або конкретного постачальника тощо. На конкретному ринку вага кожного із цих критеріїв може різнитись, тому визначення конкурентоспроможності слід здійснювати окремо для кожного ринку. Зрозуміло, що всі критерії споживчої оцінки переваг одного товару над іншим під час розрахунку конкурентоспроможності врахувати майже неможливо. Крім того, усі такі розрахунки завжди свідчитимуть тільки про очікувану, а не про реальну конкурентоспроможність. Для успішного продажу товару необхідно, щоб він своєчасно і в достатній кількості опинився саме на тому ринку, де треба. На додачу і споживач має бути підготовлений до появи на ринку такого товару, а відповідна маркетингова програма — недоступною для нейтралізації конкурентами. Таким чином передумова завоювання сучасного ринку це, по суті, поєднання конкурентоспроможності як самого товару, так і його маркетингової програми. Щоб привернути увагу, товар мусить мати ще якісь додаткові властивості, які відрізняють його від товарів конкурентів. Такими властивостями вважаються певна додаткова корисність у процесі споживання товару і, ясна річ, різниця в цінах. За насиченого ринку зацікавити споживача може лише товар, який значно ефективніше вирішує його проблеми, ніж інші товари, і суттєво відрізняється від того, що споживач уже має. Додаткова корисність нині все більше відсуває різницю в ціні на задній план, оскільки покупці згодні цю додаткову корисність відповідно оплатити.

86

87

ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРУ

Порядок оцінювання конкурентоспроможності товару базується на послідовному виконанні таких робіт.

По-перше, аналіз ринку та вибір найконкурентоспроможнішо-го товару — зразка (еталона для порівняння).

По-друге, визначення сукупності параметрів порівняння двох товарів.

По-третє, розрахунки інтегрального показника конкурентоспроможності товару, що оцінюється.

Еталон для порівняння має належати до тієї самої групи товарів, що й оцінюваний виріб, мати такі самі умови використання та функціонального призначення; він також має бути широковідомим на вибраному ринку та користуватися максимальним попитом покупців.

Вибір нормативних параметрів для оцінки конкурентоспроможності забезпечується з допомогою альтернативного методу. Для цього застосовується показник, який має лише два значення: 1 або 0. Якщо товар відповідає нормі (наприклад вимогам безпеки) цей показник дорівнює 1, а якщо ні — то 0. Груповий показник усієї сукупності нормативних параметрів дорівнює добутку одиничних показників кожного з них. Розрахунки здійснюються за формулою

де — груповий показник нормативних параметрів; — одиничний показник і-го параметра; — кількість нормативних параметрів, що підлягає оцінюванню.

Нульове значення цього індексу свідчить про нульову конкурентоспроможність товару на даному ринку.

За визначення сукупності порівнювальних параметрів конкурентоспроможності товару виходять із того, що одна частина показників дає характеристику споживчих властивостей товару (його споживчої цінності), а інша — оцінює економічні (вартісні) показники. Споживчі властивості товару, що формують корисний ефект від нього, мають здебільшого суто технічні характеристики. Останні випливають із конструктивних особливостей виробу (показники призначення, надійності, без-

88

пеки, стандартизації), а також із його дизайну (естетика, ергономічні властивості, упаковка). Множинність показників споживчих властивостей товару зумовлює необхідність установлення ієрархії всіх параметрів, що мають бути взяті до розгляду. Зрозуміло, передовсім вивчатимуться ті властивості, які мають найбільшу значущість (вагу) для споживача. Визначення ваги кожного параметра доручають групі експертів, що спеціально формується на підприємстві. Обов'язковими вимогами-до членів таких груп є компетентність, заінтересованість проблемою, діловитість та об'єктивність. Експертні групи широко застосовують оцінки в балах. Щоб досягти достовірних результатів, керівники груп мають уживати певних заходів для зменшення суб'єктивізму, притаманного експертному методу. З цією метою проводиться кілька турів опитування. Спочатку, експерти фіксують значення коефіцієнтів вагомості незалежно один від одного, потім, після короткочасного спільного обговорення і обґрунтувань оцінок кожним фахівцем, проводять другий тур опитування, коли експерти (з урахуванням наслідків першого туру) знову незалежно встановлюють коефіцієнти вагомості для кожного параметра. Кількість турів опитування залежить від компетентності окремих експертів і представницького складу групи в цілому. Для попередніх оцінок достатньої точності результатів досягають уже після двох-трьох турів. Експерти визначають коефіцієнти вагомості параметрів у балах або в частках одиниці. Для оцінки застосовується п'яти-чи десятибалова шкала. Отримані результати використовуються для визначення середнього арифметичного коефіцієнтів вагомості кожного параметра за формулою

де — середнє арифметичне коефіцієнтів вагомості;

— кількість параметрів товару;

— кількість експертів; — параметри вагомості /-го показника, що визначені у'-м

експертом.

Нормовані коефіцієнти вагомості Ці обчислюються за формулою

89

При цьому задовольняється вимога:

Наприклад, потрібно визначити коефіцієнти вагомості окремих властивостей спортивної моделі взуття. Експерти визначають в балах вагомість трьох показників якості:

— показник зовнішнього вигляду;

— показник силуету;

— показник внутрішнього оздоблення.

Результати оцінювання експертів за п'ятибальною шкалою наведено в табл. 14.

Таблиця 14

ПІДСУМКОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ОЦІНЮВАННЯ ВАГИ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ВЗУТТЯ

Експерт	Коефіцієнт вагомості
	P1	Р2	Р3
Перший	5	4	5
Другий	4	3	4
Третій	4	3	3
Четвертий	3	4	3
П'ятий	5	5	4
Шостий	4	4	5
Сьомий	5	3	4
Середній показник	4,3	3,7	4,0

Нормативні значення коефіцієнтів вагомості мають такий вираз

Чх = — = 0,36; д₂ = 0,31; о, - 0,33 .

4,3 + 3,7 + 4,0 ^{2 3}

Найпріоритетніші з погляду конкурентоспроможності параметри стають об'єктами детальних досліджень. Саме такий підхід є найефективнішим.

Визначення групового показника, що характеризує відповідність технічних параметрів виробу ринковим потребам, здійснюється з допомогою одиничних показників якості з урахуванням ваги кожного з них за формулою

де — груповий показник за технічними параметрами;

— одиничний показник /-го технічного параметра (надій ність, потужність, енергоємність);

— вага /-го параметра в загальній сукупності; — кількість параметрів, узятих до оцінювання.

Аналогічні розрахунки здійснюються також і щодо товару-конкурента (товару-еталона). Порівняння двох групових показників дає змогу визначити рівень конкурентоспроможності товару проти товару-конкурента за технічними параметрами. Такі розрахунки здійснюються за формулою

де — показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

— відповідні групові показники технічних параметрів товарів, що порівнюються.

У такий самий спосіб обчислюється сукупність вартісних параметрів товару, що визначають його основні економічні властивості. Для покупця — це витрати на придбання і використання виробу за час його експлуатації. До них відносять ціну виробу, витрати на його транспортування, монтаж, навчання персоналу, експлуатацію, ремонт, технічне обслуговування, податки, страхові внески і т.п. У сукупності ці витрати становлять ціну споживання — суму коштів, що необхідні споживачу на весь час використання товару.

Визначення сукупності економічних параметрів, їхню оцінку і «зважування» треба робити з такою самою точністю, що й технічних параметрів товару-зразка.

Груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами обчислюється за формулою

90

91

де — груповий показник за економічними параметрами; — економічний параметр /-го виду;

— вага /-го економічного параметра в загальній сукупності;

— кількість економічних параметрів, узята до оцінювання. На підставі загальних методичних положень здійснюється співвіднесення групових економічних показників товару, що оцінюється, з показниками товару-еталона. Розрахунки проводяться за такою формулою

де — показник конкурентоспроможності товару проти еталона;

— відповідно групові показники економічних параметрів товару, що оцінюється, і товару-еталона.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару знаходять за формулою

де — зведений індекс конкурентоспроможності товару; - показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

— показник конкурентоспроможності за економічними по казниками.

Якщо більше за 1 — виріб має переваги щодо конкурентоспроможності проти товару-еталона, за меншому за 1 — виріб програє товару-конкуренту.

Коли аналіз здійснюється за кількома конкурентними зразками, інтегральний показник конкурентоспроможності для вибраної групи аналогів можна розрахувати як підсумок середньозважених показників кожного окремого виробу за формулою

де — інтегральний показник конкурентоспроможності

групи зразків;

— показник конкурентоспроможності /-го зразка;

— вагомість /-го зразка в групі аналогів;

— кількість аналогів.

92

Для прийняття остаточних рішень щодо виходу з товаром на цільовий ринок рекомендується використати дані табл. 15.

Таблиця 15