- •1.1.Предмет ПедагогІчного спілкування
- •1.1.1. Поняття про педагогічне спілкування
- •1.1.2. Головні принципи педагогічного спілкування
- •1.1.2.1. Принцип кооперації
- •1.1.2.2. Принцип громадянськості
- •1.1.2.3. Принцип толерантності
- •1.1.2.4. Принцип діалогізму
- •1.1.2.5. Принцип суб'єктності
- •1.1.3. Мета і завдання педагогічного спілкування
- •1.1.4. Функції педагогічного спілкування
- •1.1.5. Структура педагогічного спілкування
- •1.2. Теоретичні підходи до педагогічного спілкування
- •1.2.1. Педагогічне спілкування у світлі біхевіористичних ідей
- •1.2.2. Педагогічне спілкування в руслі ідей психоаналізу
- •1.2.3. Педагогічне спілкування в аспекті когнітивізму
- •1.2.4. Феномен педагогічного спілкування з погляду рольової парадигми
- •1.2.5. Педагогічне спілкування у світлі ідей гуманізму
- •1.2.6. Педагогічне спілкування у світлі ідей діяльнісного підходу
- •1.2.7. Педагогічне спілкування з погляду вчинкової парадигми
- •1.3. Методики дослідження педагогічного спілкування
- •1.3.1. Методики дослідження особливостей соціально-психологічної взаємодії та особистісно-комунікативних властивостей
- •1.3.2. Методики дослідження міжособистісних взаємостосунків і соціальної мотивації
- •1.3.3. Методики дослідження суб'єктних (індивідуально-психологічних) властивостей
1.1.2.3. Принцип толерантності
Принцип толерантності - це дотримання суб'єктами педагогічного спілкування активної моральної позиції та психологічна готовність до неї заради розуміння, оптимальної комунікації та взаємодії. Активна позиція вчителя знаходить своє вираження в таких процесах:
- пізнання і прийняття ним власного "Я" (позицій, поглядів, світоглядів) та позицій учнів;
- визначення тактики поведінки та діалогу з учнями;
- збереження власного"Я" при спілкуванні з учнями;
- аналіз кожного комунікативного акту і взаємодії, та проведення на цій основі (якщо потрібно) профілактичних чи корекційних заходів.
Крім того, дотримування принципу толерантності передбачає повагу до учня, визнання за ним права бути іншим, бути таким, яким він є, і за це не бути покараним, права на рівні з іншими бути особистістю, права на власну думку, особисте життя, індивідуальний смак тощо. Толерантність впливає на культуру педагогічного спілкування, дає можливість пізнавати учня різнобічно.
1.1.2.4. Принцип діалогізму
Цей принцип трактується як гуманний, людяний. Учитель і учень наділені від природи здатністю до творчості, саморозвитку, самовдосконалення, тобто потребою реалізовувати свої вроджені потенційні можливості. Побудова педагогічного спілкування на засадах гуманізму передбачає надання вчителем допомоги учню в самовираженні, розкритті того позитивного, що в ньому є, у зацікавленності вчителя в успіху учня, доброзичливій, довірливій атмосфері комунікації. Діалогізм - це різноманітні форми взаємообміну інформацією, думками, почуттями, духовне взаємозбагачення та взаєморозвиток один одного. Головною вимогою до суб'єктів спілкування є дотримування послідосності, так, щоб кожен учасник мав змогу висловити свою власну думку. Реалізація цього принципу зумовлена такими психологічними особливостями вчителя, як педагогічний такт, спостережливість, емпатія, педагогічна проникливість тощо.
1.1.2.5. Принцип суб'єктності
Вчитель і учень є суб'єктами педагогічного спілкування. Суб'єкт визначається як такий, що здатен до відтворення і перетворення об'єктів як матеріального, так і ідеального світу. Вчитель і учень не тільки виявляють себе як суб'єкти в комунікації, взаємодії і взаємосприйманні, але й в них також формуються та визначаються. Чим вагомішою є для вчителя професійна, а для учня навчальна діяльність, тим більш завершеним є її продукт (результат), тим багатшим стає власне "Я" цих суб'єктів. Продукт діяльності є змістом і структурним параметром взаємостосунків учителя й учня як суб'єктів педагогічного спілкування, а також результатом їхнього саморозвитку та втілення сутності власного "Я" (С.Л.Рубінштейн).
Принщип суб'єктності передбачає, що кожен комунікативний акт повинен стати актом самодіяльності, а розвивальним моментом повинен бути механізм "само-рефлексії" або "само-впливів" особистостей як учителя, так і учня. "Вплив" як механізм здійснення комунікативної або виховної діяльності вчителя полягає в активації реального стану учня та наданні йому інтенції зміни, розвитку, перетворення. Отже, принцип суб'єктності слід розглядати як такий, що за своїм змістом і структурою ініціює "вплив". Свідченням здійсненого впливу є досягнутий розвивальний ефект.
Отже, побудова педагогічного спілкування на засадах кооперації, толерантності, діалогізму, суб'єктності, громадянськості сприятиме не тільки оптимізації цього процесу, але й особистісному і духовному розвитку та інтелектуальному збагаченню як учня, так і вчителя.