- •Перетятько в.В. Методика викладання у вищій школі
- •Програма дисципліни «методика викладання у вищій школі»
- •Тема 1 дидактичні основи педагогічного процесу вищої школи
- •Сутність процесу навчання у вищій школі
- •2. Зміст вищої хімічної та екологічної освіти
- •Системи організації навчального процесу в сучасній вищій школі
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 2 суб’єкти навчального процесу вищої школи
- •Викладач вищої школи
- •Студент внз як об’єкт і суб’єкт навчання і виховання
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Лекція в навчальному процесі вищої школи, визначення і класифікація
- •Методична концепція лекційна курсу
- •Організація лекційних занять з хімії та екології
- •Методика і техніка читання лекцій
- •Сучасні проблеми лекційного викладання
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 4 лабораторні заняття як специфічна організаційна форма навчання студентів природничих спеціальностей внз
- •Історія виникнення лабораторних занять як організаційної форми навчання
- •2. Методика проведення лабораторних занять у фаховій підготовці студентів-хіміків і студентів-екологі)
- •2. Характеристика різновидів лабораторних занять
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Практичні заняття в навчальному процесі вищої школи
- •Семінарські заняття як організаційна форма навчання
- •Види і методика проведення семінарських занять на природничих факультетах
- •Дискусія як сучасний метод навчання у внз
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 6 самостійна та індивідуальна робота студентів
- •Організація самостійної та індивідуальної роботи студентів
- •Сутність і значення срс. Форми срс і педагогічно керівництво ними
- •Індивідуальна робота студентів, її форми
- •Консультація – допоміжна організаційна форма навчання
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 7 сучасні педагогічні технології у вищій школі
- •Технологія як дидактична категорія
- •Диференційоване навчання у вищій школі
- •Особистісно орієнтоване навчання як сучасна педагогічна технологія
- •Ігри як організаційні форми навчання студентів, їх різноманіття і визначення
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 8 організація контролю і оцінки знань студентів природничих факультетів універвитетів
- •Функції контролю знань студентів
- •Основні принципи контролю й оцінки знань
- •Види, методи і форми контролю знань студентів природничих спеціальностей
- •Оцінювання навчальних досягнень студентів
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тематика індивідуальних творчих робіт студентів
- •Вимоги до оформлення індивідуальних творчих робіт студентів
- •Глосарій
- •Список рекомендованої літератури
- •Методика викладання у вищій школі
Індивідуальна робота студентів, її форми
Індивідуальна робота студентів (далі – ІРС) пов’язана з урахуванням їхніх індивідуальних відмінностей, таких як характер протікання процесів мислення, рівень знань і вмінь, працездатність, рівень самостійності, рівень вольового розвитку тощо. ІРС передбачає створення умов для розкриття їх індивідуальних творчих здібностей. Студент може виконувати індивідуальні роботу під керівництвом викладача або самостійно у поза аудиторний час за окремим графіком з урахуванням особистих потреб і можливостей.
В основі ІРС знаходиться принцип індивідуалізації. Індивідуалізацію діяльності студента можна розглядати у двох аспектах:
як процес – суб’єктивно-особистісна зорієнтована діяльність, яка пов’язана з психологічними потребами і мотивами особистості);
як форма – це способи індивідуально-особистісних варіантів досягнення цілей навчання.
ІРС передбачає такі форми:
індивідуальні навчально-дослідні завдання (вид позааудиторної ІРС навчального, навчально-дослідницького чи проектно-конструкторського характеру, яке використовується в процесі вивчення програмного матеріалу дисципліни і завершується контролем);
курсові, дипломні і магістерські роботи (проекти);
розв’язування розрахункових (ситуативних) задач за варіативним принципом;
підготовка рефератів;
складання тематичних анотацій прочитаної додаткової літератури;
виконання наукових робіт;
підготовка наукових доповідей і публікацій.
Індивідуальні завдання видаються студентам у заздалегідь визначений термін. Індивідуальне завдання виконується студентом самостійно при консультуванні з викладачем. Допускаються варіанти виконання індивідуальної комплексної тематики кількома студентами.
Для залучення студентів до індивідуальної роботи у ВНЗ використовують різні форми і прийоми, а саме:
лекторська робота з поширення наукових знань серед студентів-першокурсників;
студентські наукові гуртки;
предметні наукові олімпіади;
наукові семінари і конференції;
конкурси наукових робіт;
конкурси наукових грантів;
виставки творчих і наукових робіт;
участь у роботі наукових лабораторій кафедри;
участь у роботі студентського наукового товариства;
запровадження творчих наукових проектів;
виробничі і навчальні практики;
стажування спеціалістів.
Консультація – допоміжна організаційна форма навчання
Названа форма навчання не обмежується лише довідковими функціями під час підготовки до екзаменів. Консультації мають проводитися систематично, що призведе до появи у студентів бажання ставили запитання. Крім того, використовуючи таку організаційну форму навчання викладач може дозволити деяким студентам, що мають високі навчальні досягнення з предмету відповідати на зрозумілі і відомі питання. Консультації допомагають педагогу оцінити особистісні якості студента, такі як: інтелект, увага, пам’ять, уява, мислення і т.ін.
Назва форми організацій навчання «консультація» походить від латинського слова consultatio – нарада, обговорення. Консультація – це організаційна форма навчання, метою якої є надання педагогічно доцільної допомоги у самостійній роботі студентів з кожного з предметів, що входять до навчального плану.
Консультації застосовуються в навчально-виховному процесі з метою допомогти студентам розібратися в складних питаннях, поглибити і доповнити їх теоретичні знання. Крім того, вони дозволяють викладачу проконтролювати процес засвоєння знань студентами та, якщо є необхідність, скоректувати його, виправити неправильні погляди і т.ін.
Специфіка консультацій полягає в її добровільному і вільному відвідуванні студентами. Таким чином, вони проводяться у вигляді особистого спілкування викладача і студента. При цьому, виявляється закономірність, чим більша активність студентів на консультації, тим більше її педагогічна цінність.
Консультації можуть бути як індивідуальними, так і груповими. Групова консультація проводиться в таких випадках:
при необхідності детально розглянути практичні питання, які були недостатньо висвітлені в лекціях або на практичних, лабораторних та інших видах занять;
з метою допомогти слухачам у самостійній роботі, при підготовці до лабораторних чи практичних занять, написанні рефератів, складанні заліку або екзамену;
студент самостійно, без проведення лекцій та інших видів занять, вивчає ті чи інші документи, інструкції, положення або методики.
Зазвичай в роботі ВНЗ використовують дві форми консультацій: консультації, на яких викладач перевіряє СРС, допомагає студентам сформулювати необхідні узагальнення, а також консультації-відпрацювання для студентів, що пропустили лекції або лабораторні (семінарські) заняття.
Форми проведення консультацій різні, проте найбільш розповсюдженою є форма «запитання-відповідь».
Класифікації консультацій, які існують у ВНЗ, ми спробували об’єднати у вигляді схеми, яка розміщується у додатку В.
Сучасний розвиток консультацій як організаційної форми навчання пов’язаний із застосуванням новітніх інформаційних технологій, зокрема Інтернет у навчальному процесі та виникненням дистанційного навчання. Консультації в дистанційному навчанні є однією з форм керівництва роботою студентів і надання їм допомоги в самостійному вивченні дисципліни, при цьому використовуються електронна пошта і телефон.
Таким чином, рівень самостійності та індивідуалізації навчально-творчої діяльності студентів є основною факторною ознакою, яка активно впливає на такі критерії якості підготовки фахівців, як сформованість творчого досвіду, міцність знань, продуктивність навчання, системність мислення, науковий рівень одержаних знань, рівень професійної адаптації тощо.