- •Перетятько в.В. Методика викладання у вищій школі
- •Програма дисципліни «методика викладання у вищій школі»
- •Тема 1 дидактичні основи педагогічного процесу вищої школи
- •Сутність процесу навчання у вищій школі
- •2. Зміст вищої хімічної та екологічної освіти
- •Системи організації навчального процесу в сучасній вищій школі
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 2 суб’єкти навчального процесу вищої школи
- •Викладач вищої школи
- •Студент внз як об’єкт і суб’єкт навчання і виховання
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Лекція в навчальному процесі вищої школи, визначення і класифікація
- •Методична концепція лекційна курсу
- •Організація лекційних занять з хімії та екології
- •Методика і техніка читання лекцій
- •Сучасні проблеми лекційного викладання
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 4 лабораторні заняття як специфічна організаційна форма навчання студентів природничих спеціальностей внз
- •Історія виникнення лабораторних занять як організаційної форми навчання
- •2. Методика проведення лабораторних занять у фаховій підготовці студентів-хіміків і студентів-екологі)
- •2. Характеристика різновидів лабораторних занять
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Практичні заняття в навчальному процесі вищої школи
- •Семінарські заняття як організаційна форма навчання
- •Види і методика проведення семінарських занять на природничих факультетах
- •Дискусія як сучасний метод навчання у внз
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 6 самостійна та індивідуальна робота студентів
- •Організація самостійної та індивідуальної роботи студентів
- •Сутність і значення срс. Форми срс і педагогічно керівництво ними
- •Індивідуальна робота студентів, її форми
- •Консультація – допоміжна організаційна форма навчання
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 7 сучасні педагогічні технології у вищій школі
- •Технологія як дидактична категорія
- •Диференційоване навчання у вищій школі
- •Особистісно орієнтоване навчання як сучасна педагогічна технологія
- •Ігри як організаційні форми навчання студентів, їх різноманіття і визначення
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 8 організація контролю і оцінки знань студентів природничих факультетів універвитетів
- •Функції контролю знань студентів
- •Основні принципи контролю й оцінки знань
- •Види, методи і форми контролю знань студентів природничих спеціальностей
- •Оцінювання навчальних досягнень студентів
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тематика індивідуальних творчих робіт студентів
- •Вимоги до оформлення індивідуальних творчих робіт студентів
- •Глосарій
- •Список рекомендованої літератури
- •Методика викладання у вищій школі
Методична концепція лекційна курсу
Поняття «методична концепція лекційного курсу» органічно випливає зі змісту наукової дисципліни, що вивчається суттєвою ознакою лекцій у вищій школі є логічно структурний, точний, глибокий виклад основних положень даної науки. Лекційний курс навчальних дисциплін лише тоді виконує свої навчально-виховні завдання, коли відповідає загально дидактичним вимогам до його побудови. Такими вимогами до структури лекційного курсу є:
виділення як обов’язкових вступної, тематичної, заключної, а також оглядових і установчих лекцій;
запровадження добре продуманої системи взаємозв’язків викладача і студента на лекції;
активізація пізнавальної діяльності студента на основі принципу проблемності.
Виконання першої загальнодидактичної вимоги до побудови лекційного курсу з кожного предмету передбачає у визначенні вимог стосовно наукового змісту лекцій врахування специфіки самостійного вивчення предмету студентами, рівень їхньої підготовки до засвоєння матеріалу, особливостей їхньої професійної діяльності, зокрема використання у ній здобутих знань.
Науковий зміст лекційного курсу передбачає відображення в ньому основоположних вузлових проблем, а також відповідної науково-практичної сфери, основних понять та ідей, що мають фундаментальне значення, сучасних наукових концепцій, перспектив подальшого розвитку науково-теоретичної сфери, що визначається. Викладач, формуючи свій лекційний курс, має визначити його місце в єдиній системі знань на основі вимог, зумовлених ОКХ даної спеціальності. Провідна роль лекції у навчально-виховному процесі ВНЗ неодмінно повинна ураховуватися при виборі навчальної інформації, що вводиться до лекційного курсу. Методологічні проблеми, яким приділяється основна увага в лекційних курсах, мають поповнюватися експериментальним розкриттям і практичним закріпленням знань у межах предмета, що вивчається, на семінарських, практичних і лабораторних заняттях.
Вступна лекція має дати студентам загальне уявлення про завдання і зміст усього курсу, розкрити структуру й логіку розвитку конкретної галузі науки, взаємозв’язок з іншими дисциплінами. Головне завдання вступної лекції – сприяти розвитку у студентів інтересу до предмета з метою його творчого засвоєння.
Тематична лекція має різноманітне значення у загальній структурі курсу. Вона присвячується розкриттю конкретних тем навчальної програми (звідси її назва).
У заключній лекції підбиваються підсумки вивченню й викладеного матеріалу з даного предмета в цілому через виділення вузлових питань лекційного курсу і зосередження уваги на практичному значенні здобутих знань для подальшого навчання і майбутньої професійної діяльності студентів. Спеціальним завданням заключної лекції є стимулювання інтересу студентів до глибинного вивчення даного предмета, визначення методів самостійної роботи в даній галузі.
Оглядову лекцію нерідко читають перед або під час виробничої практики. Її головне завдання полягає в тому, щоб сприяти забезпеченню належного взаємозв’язку і наступності між теоретичними знаннями і практичними вміннями і навичками студентів. Оглядову лекцію читають також студентам перед виконанням дипломної роботи або державними іспитами, студентам-заочникам. В останньому випадку її нерідко називають ще установчою. У переддипломній і передекзаменаційній оглядових лекціях головна увага приділяється висвітленню методологічних проблем поряд з рекомендаціями до організації самостійної роботи студентів (далі – СРС).
Друга загальнодидактична вимога до побудови лекційного курсу стосується налагодження системи взаємин викладача і студентів на лекції. Ця система у ВНЗ визначається метою і принципами навчання. Ці основні позиції в структурі викладу лекцій такі:
чіткий і доступний виклад курсу;
роз’яснення важкого для засвоєння матеріалу;
створення атмосфери доброзичливості і вимогливості;
поступове (від лекцій до лекції) підвищення рівня наукового викладу методів теоретичного аналізу;
інтенсифікація пізнавальної діяльності студентів;
розвиток їх активності та інтересу до матеріалу, що вивчається.
Третя загальнодидактична вимога до побудови лекційного курсу – активізація пізнавальної діяльності студентів на базі принципу проблемності. Існує 2 способи проблемного викладу лекційного матеріалу.
Перший спосіб – так званий проблемний виклад передбачає прилучення студентів до наукового пошуку шляхом демонстрації перед ними зразків пошукової діяльності. Викладач сам формулює проблему і сам її розв’язує, тобто він показує студентам шлях розв’язання протиріч або «ембріологію істини» (О.І. Герцен). Студенти же подумки стежать за логікою викладача, навчаючись засобів поетапного розв’язування проблем.
Є й інші зразки проблемного викладу матеріалу, аналіз яких дає виділити спеціальні прийоми, а саме:
ознайомлення студентів з історією виникнення наукової проблеми, методами й розв’язання;
ознайомлення студентів з існуванням різних точок зору з незавершеністю розв’язання окремих проблем постановкою питань, відповідь на які пропонується дати студентам (повторити дослід або провести інший);
постановка в лекції питань типу парадоксів із чітко визначеннями протиріччями;
запровадження до тексту лекції проблемних завдань з демонстрацією кількох варіантів їх можливого розв’язання (студентам пропонується визначити, який із запропонованих шляхів є найраціональнішим і чому);
постановка в лекцій питань, що вказують студентам на брак їхніх знань (інтелектуальний дискомфорт);
розкриття в лекції способів розв’язання проблем з метою викликати інтерес студентів до подальших самостійних пошуків.
Другий спосіб – евристичний (частково пошуковий) допомагає поетапно і поступово вводити студентів в атмосферу самостійного пошуку і розв’язання окремих питань проблеми. Це досягається, як правило за допомогою різного роду запитань, що понукають студентів до активного мислення. Наприклад: «Як би ви діяли у такому випадку?», «Як перевірити, яке з цих пропозицій правильне?», «Вдумайтесь у ці слова...». Завдяки таким прийомам, ми в одному випадку стимулюємо студента до того, щоб він навчився «бачити» проблему, формувати предмет пошуку; в іншому – відокремити відоме від невідомого, проаналізувати конкретні умови й оцінити їх; в третьому – висунути гіпотезу або виробити план рішення; у четвертому – розробити план розв’язання проблеми, самостійно побудувати знайдений доказ; у п’ятому – перевірити правильність дій і одержаного результату; у шостому – реалізувати знайдені докази або просто зробити необхідні висновки.
При цьому надзвичайно важливо на кожному з етапів навчати студента грамотно ставити запитання. Адже, уміння перевести проблему у форму конкретного запитання, відразу ж обмежує можливості пошуку. Подолання цієї перешкоди досягається різними способами: методом евристичної бесіди, розчленуванням складного завдання на декілька простіших (або окремих) півзавдань з метою досягнення конкретного кінцевого результату. Найчастіше такі умови створюються на семінарських заняттях, що продовжують лекцію, але започатковуються вони самою лекцією.