Na_ekz_po_Okhr_Truda

1. Предмет і задачі курсу «Охорона праці», його складові частини та зв'язок з іншими дисциплінами. Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Основи охорони праці - це комплексна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців з вищою освітою необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, виробничої та пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами освіти, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров'я працівників щодо результатів виробничої діяльності. Основна мета - надати майбутнім фахівцям знання основ охорони праці, реалізація яких на практиці сприятиме покращенню умов праці, підвищенню її продуктивності, запобіганню професійних захворювань, виробничого травматизму, аварій. Дана дисципліна є комплексною й базується як на загальноосвітніх (фізика, хімія, математика тощо), так і на загально-технічних та спеціальних дисциплінах (опір матеріалів, електротехніка, технологія та устаткування виробничих процесів тощо). Особливо тісно дисципліна "Основи охорони праці" пов'язана з безпекою життєдіяльності, науковою організацією праці, ергономікою, інженерною психологією та технічною естетикою. Усі перелічені дисципліни належать до комплексу наук, що вивчають людину в процесі праці.

3. Колективний договір Колективний договір - це нормативно-правовий договір, що укладається на виробничому рівні між роботодавцем і одним або кількома профспілковими (чи іншими уповноваженими на представництво трудовими колективами) органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраних та уповноважених трудовим колективом. Колективний договір традиційно вважається одним із основних інститутів трудового права. У колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів. У змісті колективного договору: 1) конкретизуються правові норми, встановлені державою. Наприклад конкретизується тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці; 2) встановлюються умови праці, якщо згідно із законодавством це віднесено до компетенції суб'єктів договірного регулювання. Сторони встановлюють особливості оплати праці працівників конкретного підприємства; 3) може йтися про підвищення рівня пільг і гарантій, встановлених законодавством. Так, за кошти роботодавця для працівників можуть додатково встановлюватися пільги і компенсації; 4) заповнюються прогалини у трудовому праві. Контроль за виконанням здійснюється безпосередньо сторонами, які його уклали, або уповноваженими представниками. Щорічно у строки, передбачені колективним договором, сторони звітують про його виконання.

5. Контроль за станом праці на підприємстві Однією з основних складових системи управління охороною праці є контроль за охороною праці, і від того, наскільки він чітко виконується, залежить стан охорони праці на підприємстві. Зміст функції контролю полягає у перевірці стану умов праці, виявленні відхилень від вимог законодавства про працю, від стандартів безпеки праці, правил і норм охорони праці, рішень директивних органів, а також у перевірці виконання службами й підрозділами своїх обов’язків у сфері охорони праці. Контроль буває технічний, якщо його об’єктами є предмети праці (продукція, технічна документація), засоби праці (обладнання, інструмент), трудові процеси, а також соціальний, якщо його об’єкт становить діяльність людини. До основних форм контролю за охороною праці на підприємстві належать: відомчий контроль вищими органами, який здійснюється шляхом систематичної перевірки міністерствами й відомствами дотримання умов стандартів, норм і правил охорони праці та трудового законодавства на підлеглих їм підприємствах; оперативний контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства. Він полягає в перевірці організаційно-технічного забезпечення безпеки праці на відповідність нормативним вимогам; громадський контроль, який здійснює профспілковий комітет через уповноважених трудових колективів та комісію з охорони праці; адміністративно-громадський контроль, що може здійснюватися на основі триступінчастої системи і тримірної просторової системи. Триступінчаста система являє собою: перший ступінь — ділянка цеху, другий — цех, третій ступінь — підприємство Всі виявлені недоліки записуються в спеціальному журналі.

7. Повноваження і права профспілок у здійсненні контролю за додержанням законодавства з охорони праці Законом України "Про охорону праці" на профспілки покладено чимало повноважень у галузі охорони праці, виконання яких вони здійснюють через свої виборні органи та представників. Головною метою і завданням представників профспілок є захист прав та законних інтересів працівників у сфері охорони праці, надання їм практичної допомоги у вирішенні цих питань. Представники профспілок беруть участь: - в опрацюванні загальнодержавної, галузевих і регіональних програм покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також відповідних угод з питань покращення умов і безпеки праці; - в опрацюванні нормативно-правових актів з охорони праці; - в опрацюванні роботодавцем комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів з охорони праці; - у розслідуванні нещасних випадків і профзахворювань, у тому числі спеціальних розслідуваннях за участю фахівців з охорони праці вищих профорганів, та розробленні заходів щодо їх попередження; - у розробленні пропозицій для включення їх в угоду з питань охорони праці колективного договору; - в організації соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором); - у роботі комісій з питань охорони праці підприємств, з атестації посадових осіб на знання ними нормативно-правових актів з охорони праці, з приймання в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого призначення на відповідність їх вимогам нормативно-правових актів з охорони праці, з атестації робочих місць за умовами праці. Важливою функцією профспілкового комітету є захист інтересів членів профспілки та інших працівників (на їх прохання) при розгляді конфліктних ситуацій з будь-яких питань охорони праці.

9. Розслідування та облік нещасних випадків на підприємствах "Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб-підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі - підприємство), а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами тощо під час навчально-виховного процесу визначається МОіН України. Нещасні випадки, що не пов'язані з виконанням трудових обов'язків, підлягають розслідуванню відповідно до "Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру".

11. Класи умов праці за ступенем шкідливості та небезпечності та вплив параметрів мікроклімату на самопочуття людини. 1клас — оптимальні умови праці — такі умови, при яких не лише, зберігається здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. 2 клас — допустиміумови праці — характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць. 3 клас — шкідливіумови праці — характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство. 4 клас — небезпечні (екстремальні)— умови праці, що характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих про­фесійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя. Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність чинить мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури поверхонь, що оточують людину, та інтенсивності теплового (інфрачервоного) опромінення. Нормальний перебіг фізіологічних процесів, а отже, і хороше самопочуття можливе лише тоді, коли тепло, що виділяється організмом людини, постійно відводиться в навколишнє середовище. Мікрокліматичні умови, які забезпечують цей процес, вважаються найкращими. У разі незадовільних мікрокліматичних умов у організмі людини для підтримання сталої температури тіла починають відбуватися різні процеси, спрямовані на регулювання теплоутворення і тепловіддачі. Чим нижча температура повітря і швидкість його руху, тим більше тепла віддається випромінюванням. При високій температурі значна частина тепла втрачається випаровуванням поту. Разом з потом організм втрачає воду, вітаміни, мінеральні солі, внаслідок чого він зневоднюється, порушується обмін речовин. Тому працівники "гарячих" цехів забезпечуються газованою підсоленою водою. Вологість повітря істотно впливає на віддачу тепла випаровуванням. Через високу вологість випаровування утруднюється і віддача тепла зменшується. Зниження вологості покращує процес тепловіддачі випаровуванням. Однак надто низька вологість спричинює висихання слизових оболонок дихальних шляхів. Отже, для нормального теплового самопочуття людини важливо, щоб температура, відносна вологість і швидкість руху повітря перебували у певному співвідношенні.

13. Вплив шкідливих речовин на організм людини Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах. Шкідлива речовина - це речовина, що контактуючи з організмом людини, може спричинювати захворювання чи відхилення у стані здоров'я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя теперішнього і наступних поколінь. Хімічні речовини(Шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТу 12.0.003-74 за характером впливу на організм людини поділяються на: - загально токсичні, що викликають отруєння всього організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін та ін.); - подразнювальні, що зумовлюють подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон та ін.); - сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук та ін.); - канцерогенні, що спричинюють ракові захворювання (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, азбест та ін.); - мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини, формальдегід та ін.); - такі, що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин та ін.). Варто зазначити, що існують й інші різновиди класифікацій шкідливих речовин: за переважаючою дією на певні органи чи системи людини (серцеві, кишково-шлункові, печінкові, ниркові та ін.), за основною шкідливою дією (задушливі, наркотичні, подразнювальні та ін.), за тривалістю дії (летальні, тимчасові, короткочасні) та ін.

17. Характеристика шумового впливу Шум — це сукупність звуків різної частоти та інтенсивності, що виникають у результаті коливального руху частинок у пружних середовищах (твердих, рідких, газоподібних). Поняття шумового забруднення формується в результаті вивчення впливу різноманітних звуків на людину. Шум буває: механічного походження, який виникає внаслідок вібрації при роботі механізмів та устаткування, а також поодиноких чи періодичних ударів у з'єднаннях деталей та конструкцій; аеродинамічного походження, який виникає при подачі газу чи повітря по трубопроводах, вентиляційних системах, або їх стравлюванні в атмосферу; гідродинамічного походження, який виникає внаслідок процесів, що відбуваються у рідинах (гідравлічні удари, кавітація, турбулентність потоку); електромагнітного походження, який виникає внаслідок коливання елементів електромеханічних пристроїв під впливом змінних магнітних полів. Шум впливає на систему травлення і кровообігу, серцево-судинну систему. У разі постійного шумового фону до 70 дБ виникає порушення ендокринної та нервової систем, до 90 дБ — порушує слух, до 120 дБ — призводить до фізичного болю, який може бути нестерпним. Шум не лише погіршує самопочуття людини, а й знижує продуктивність праці на 10—15 %. У зв’язку з цим боротьба з ним має не лише санітарно-гігієнічне, а й велике техніко-економічне значення. До засобів індивідуального захисту від шуму відносять: протишумові вкладиші, навушники і шоломи.

19. Методи виміру та нормування шуму і вібрації Параметри вібрації вимірюють віброметрами ВМ-1, ВИП-2, апаратурою контрольно-сигнального вібровимірювального типу ВВК-003, ВВК-005, вимірювачами шуму та вібрації ВШВ-003. Розрізняють гігієнічне та технічне нормування вібрації. При гігієнічному нормуванні регламентуються відповідні умови щодо захисту від вібрації людини, а при технічному - щодо захисту машин, устаткування, механізмів і т. ін. від дії вібрації, яка може призвести до їх пошкодження чи передчасного виходу з ладу. Параметри шуму вимірюють шумоміром або Вимірювач шуму і вібрації типу ИШВ-1. Принцип вимірювання шуму полягає в наступному: мікрофон для акустичних вимірювань сприймає шум і перетворює механічні коливання на електричні, які підсилюються і, пройшовши коректувальні фільтри та випрямляч, реєструються індикаторним приладом чи осцилографом. Нормування шуму здійснюється за двома методами: нормування за граничним спектром шуму та нормування рівня звуку в дБА. Перший метод нормування є основним для постійних шумів. Рівні звукового тиску (дБ) нормуються в октавних смугах частот. Октавна смуга частот (октава) - діапазон частот, у якому верхня гранична частота / вдвічі більша за нижню граничну частоту fu.

21. Іонізуюче випромінювання, нормування та методи захисту Іонізуюче випромінювання - це випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів (іонів) різних знаків. Джерелом іонізуючого випромінювання є природні та штучні радіоактивні речовини та елементи (уран, радій, цезій, стронцій та ін.). Джерела іонізуючого випромінювання широко використовуються в атомній енергетиці, медицині (для діагностики та лікування) та в різних галузях промисловості (для дефектоскопії металів, контролю якості зварних з'єднань, визначення рівня агресивних середовищ у замкнутих об'ємах, боротьби з розрядами статичної електрики і т. ін. Іонізуюче випромінювання поділяється на електромагнітне (фотонне) та корпускулярне. До останнього належать випромінювання, що складаються із потоку частинок, маса спокою яких не дорівнює нулю (альфа- і бета-частинок, протонів, нейтронів та ін.). До електромагнітного випромінювання належать гамма - та рентгенівські випромінювання. Іонізуючі випромінювання в організмі людини викликають іонізацію молекул і атомів тканини, порушують хімічні структури сполук, утворюють сполуки, не властиві живій клітині, що у свою чергу призводить до її відмирання. Допустимі дози іонізуючого випромінювання регламентуються Нормами радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Згідно з цим нормативним документом визначені наступні категорії опромінюваних осіб: - категорія А - особи, що постійно чи тимчасово працюють з джерелами іонізуючого випромінювання; - категорія Б - обмежена частина населення (особи, що не працюють безпосередньо з джерелами випромінювання, але за умовами проживання або розташування робочих місць можуть підлягати опроміненню); - категорія В - населення області, країни. Захист працівника від негативного впливу джерела зовнішнього іонізуючого випромінювання досягається шляхом: - зниження потужності джерела випромінювання до мінімально необхідної величини ("захист кількістю"); - збільшення відстані між джерелом випромінювання та працівником ("захист відстанню"); - зменшення тривалості роботи в зоні випромінювання ("захист часом"); - встановлення між джерелом випромінювання та працівником захисного екрана ("захист екраном"). До засобів індивідуального захисту від іонізуючого випромінювання належать: халати, костюми, пневмокостюми, шапочки, гумові рукавички, тапочки, бахіли, засоби захисту органів дихання та ін. ізолювальні костюми (пневмокостюми) шлангові чи з автономним джерелом подавання повітря до органів дихання, захисні скафандри тощо.

2. Гарантії прав громадян на працю та її охорону –Конституція Укр.(ст. 45 будь-яка людина має право на безпечну працю), Закон Укр. про охорону праці, Кодекс охорони праці. «Охорона праці –це система правових соц.-економ., організац., гігієн.-санітарних і лікувально-проф., заходів та засобів направлених на збереження здоровя і працездатності людини у процесі праці». Пільги(скорочена тривалість робочого часу, додаткова оплачувана відпустка, пільгова пенсія, оплата праці у підвищеному розмірі, скорочений час виходу на пенсію; лікувально-профілактичне харчування (ЛПХ), при розрізному характері робіт грошова компенсація на придбання ЛПХ, молока або рівноцінних продуктів; додаткові перерви працюючим в умовах високої температури понад +30 °С і інфрачервоного випромінювання для збереження нормального теплового балансу; спеціальні перерви для обігріву і відпочинку при виконанні робіт на відкритому повітрі або в неопалюваних приміщеннях в холодну пору року; спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту; повне відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на вироб., і проф., захворювань; встановлення єдиних нормативів з ОП для всіх підприємств незалежно від їх форм і типу діяльності; компетентне розяснення з ОП; міжнародне співробітництво у галузі ОП, використання світового досвіду).

4. Трудовий договір – між прац. і роботодавц. (безстроковий, строковий, і що укладається на час виконання певної роботи). Трудови́й догові́р — угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (далі власник), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник — виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін. Окрема форма трудового договору -це контракт(4 розділи) – загальні обовязки, строк дія контракту, умови оплати і організації праці, підстави припинення та розірвання контракту. Контракт, як особлива форма трудового договору, повинен спрямовуватися на забезпечення умов для проявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника. Роботодавець зобов'язаний забезпечувати конфіденційність умов контракту. Особи, які за своїми службовими обов'язками мають доступ до інформації, зафіксованої в контракті, не вправі її розголошувати.

6. Вступні інструктажі – проводять працівникам прийнятим на роботу або зарахованих до навчально виховного закладу, спеціальні служби охорони праці згідно програми, яка розроблена службою охорони праці з урахуванням особливостей праці. Первинний інструктаж -проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником: новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство; який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; який буде виконувати нову для нього роботу; відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві. Повторний – провод. робітн. прац. на робочому місці за інструкціями первинного інструктажу; на роб. місці підвищенної небезпеки -1 раз на 3 місяці; для решти робіт - 1 раз на 6 місяців. Позаплановий – проводиться працівниками на робочому місці або у каб. з охорони праці при порушенні прав з охорони праці, які призвели до травм, аварій. А також робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів, а також при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу. Цільовий –проводиться з працівниками: при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою; при ліквідації аварії, стихійного лиха; при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження або інші документи.

8. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці – Дисциплінарна(догана, звільнення притягнути до цієї відповідальності має право особа в прамій підлеглості якої знаходиться порушник); Адміністративний(передбачає накладення на службових осіб, громадян-власників штрафів у розмірі від 2 до 14 неоподаткованих мінімумів доходів громадян –органами державного контролю); Матеріальною відповідальністю (передбачено відшкодування збит­ків, завданих підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку або профзахворювання); Матер. Відшкод. Адмінстр. Особи(відшколування громадянами збитків органами соц. Страхування зтягнених із заробітної плати адмін. Особи у разі нещасного випадку з працівником, якому ці органи відшкодовують непрацездатність, що настала з вини адмін. особи); Кримінальна відп.(штраф, або зтяг з особи або позбавлення волі або притягнення до виправних трудових робіт).

10. Розслідування та облік професійних захворювань на виробництві - Професійне захворювання розслідується протягом десяти робочих днів після надходження повідомлення за формою П-3 (додаток 5). - Комісія складає акт розслідування за формою П-4 (додаток 6) у шести примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування і надсилається роботодавцем: - потерпілому; - лікувально-профілактичному закладу, що обслуговує це підприємство; - робочому органу виконавчої дирекції Фонду;- первинній організації профспілки. Примірник акта надсилається державній санітарно-епідеміологічній службі для аналізу і контролю за виконанням заходів. Роботодавець у п'ятиденний термін розглядає матеріали розслідування професійного захворювання та видає наказ про заходи щодо уникнення таких захворювань і притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення санітарних норм і правил, що стали причиною цього захворювання.

12. Загальні засоби та засоби нормалізації параметрів мікроклімату -Удосконалення технологічних процесів та устаткування(Впровадження нових технологій та устаткування, які не пов'язані з необхідністю проведення робіт в умовах інтенсивного нагріву дасть можливість зменшити виділення тепла у виробничі приміщення); Раціональне розміщення технологічного устаткування(Найкращим рішенням є розміщення обладнання, що виділяє тепло, в ізольованих приміщеннях або на відкритих майданчиках); Автоматизація та дистанційне керування технологічними процесами(Цей захід дозволяє в багатьох випадках вивести людину із виробничих зон, де діють несприятливі чинники (наприклад, автоматизоване завантаження печей у металургії, управління розливом сталі тощо); Раціональна вентиляція, опалення та кондиціонування повітря(Так зване повітряне та водоповітряне душування широко використовується для запобігання перегріванню робітників у гарячих цехах); Раціоналізація режимів праці та відпочинку(Досягається скороченням тривалості робочої зміни, введенням додаткових перерв, створенням умов для ефективного відпочинку в приміщеннях з нормальними метеорологічними умовами); Використання засобів індивідуального захисту.

14. Метод контролю стану повітряного басейну –механізація і автоматизація вироб. проф.; застосув. технол.які не є вироб.шкідливими; застосув. вентиляції, рац. опалення; засоби індивід. захисту; захист повітря у промислових установах(фільтрація). Встановлення скруберів - апарату для напівтонкого очищення доменного газу від твердих домішок.

16. Види освітлення, норми освітлення виробничих приміщень – Природне та штучне освітлення виробничих приміщень і робочих місць має відповідати СНіП ІІ-4-79 «Природне та штучне освітлення. Норми проектування». Природне освітлення має велике гігієнічне значення,тривала відсутність природного світла гнітючо діє на психіку людини, сприяє розвитку почуття тривоги, знижує інтенсивність обміну речовин в організмі, послаблює реактивність організму, сприяє розвиткові короткозорості та втомлюваності/Види –природне(Бокове природне освітлення (однобічне і двобічне) – це освітлення приміщення світлом, яке проникає через вікна в стінах будівлі або через прозорі частини стін; Верхнє освітлення – це освітлення приміщення світлом, яке проникає через ліхтарі та прозору покрівлю будівлі; Комбіноване природне освітлення – це поєднання бокового і верхнього освітлення). Штучне освітлення поділяється: за конструктивним виконанням – на загальне -забезпечує розподіл світла у всьому об’ємі приміщення., місцеве і комбіноване -це поєднання загального і місцевого освітлення; за функціональним призначенням – на робоче, аварійне, евакуаційне та охоронне, спеціальне(бактеріальне, чергове). Методи розрахування штучного та природного освітлення: метод світлового потоку, точковий метод, метод питомої потужності.

18. Методи боротьби з шумом та вібраціями –Вібрація(коливання машин, механізмів, будівель і споруд з довж. хвилі до дек. мм. і частот до 20 Гц). Методи -зменшення шуму та вібрації безпосередньо в джерелах їх виникнення, застосовуючи обладнання, що не утворює шуму, замінюючи ударні технологічні процеси безударними, застосовуючи деталі із матеріалів з високим коефіцієнтом внутрішнього тертя (пластмаса, гума, деревина та ін); зменшення шуму та вібрації на шляхах їх розповсюдження заходами звуко- та віброізоляції, а також вібро- та звукопоглинання; зменшення шкідливої дії шуму та вібрації, застосовуючи індивідуальні засоби захисту(біруши, навушникик); звукоглушення, акустична обробка приміщень, звукоізоляція.