5.4 Контрольні запитання

1. Як розрахувати передатне відношення пасової передачі?

2. Як, знаючи число обертів тягового шківа, розрахувати число обертів веденого?

3. Що таке крок зубчастого колеса? Як він розраховується?

4. Що таке модуль зчеплення?

5. Як визначити передатне відношення зубчастої передачі?

6. Як, знаючи число обертів тягового зубчастого колеса, розрахувати оберти веденого?

7. Які бувають зубчасті колеса?

8. Що називають паразитними колесами в зубчастій передачі? Для чого вони використовуються?

9. Що таке кінематичний ланцюг?

10. Як знайти передатне відношення кінематичного ланцюга?

11. Що таке черв’ячна передача? Як знайти передатне відношення черв’ячної передачі?

12. Що таке коробка швидкостей верстату?

13. Яким закономірностям підпорядковані вихідні числа обертів шпинделя?

14. Які ви знаєте механізми коробки швидкостей?

15. Як розраховуються вихідні частоти обертання шпинделя верстату?

16. Назвіть типові механізми коробки подач МРВ.

Лабораторна робота № 6 основні конструктивні елементи та геометричні параметри токарного прохідного різця, визначення основних кутів різальної частини

6.1 Мета роботи

Вивчити основні конструктивні елементи та геометричні параметри токарного прохідного різця. Навчитись вимірювати основні кути різальної частини різця.

6.2 Теоретичні відомості

6.2.1 Геометричні параметри різця

Незважаючи на конструктивну складність різних видів інструментів, всі вони мають робочу частину, на якій розташовані різальні клини, тому геометричні та конструктивні параметри для різних типів інструментів зручно вивчати на прикладі одного з найпростіших інструментів, а саме токарного прохідного різця.

Токарний різець (рис.6.1) складається з робочої частини з різальними лезами, що називається голівкою А, і стержня, або тіла Б різця, що служить для закріплення його в супорті.

Рисунок 6.1 - Токарний різець

У голівці різця розрізняють наступні елементи:

- передню поверхню 4, по якій сходить стружка;

- головну 6 і допоміжну 1задні поверхні, які повернені відповідно до поверхонь різання та оброблюваної деталі;

- різальні леза 3 і 5, що утворюються перетином передньої із задніми поверхнями;

- вершину різця 2—точку перетину головного і допоміжного лез.

При обробці розрізняють наступні поверхні деталі (рис.6.2), [13]:

– поверхня, що оброблюється 1;

– оброблена поверхня 3;

- поверхня різання 2, яка утворюється рухом інструменту відносно деталі;

- площину різання 6 – площину, дотичну до поверхні різання, в якій розташоване головне різальне лезо різця;

- основну площину 5 – площину, в якій переміщується опорна поверхня різця при повздовжній і поперечній подачах;

- головну січну площину 4 – площину, яка являється одночасно перпендикулярною до головного різального леза різця і до основної площини.

Рисунок 6.2 - Поверхні і площини при обробці деталей на токарному верстаті

Головне різальне лезо – до нього надходить найбільша частина припуску, що зрізується, утворено перетином передньої та головної задньої поверхонь.

Допоміжне різальне лезо – утворюється перетином передньої та допоміжної задньої поверхонь.

Основні кути різця, що визначають його різальні властивості і стійкість в роботі, вимірюються в головній січній площині (рис. 6.3).

Передній кут γ – це кут між передньою поверхнею різця і площиною, перпендикулярною до площини різання, проведеною через головне різальне лезо.

Задній кут α – це кут між головною задньою площиною та площиною різання.

Кут загострення β - кут між передньою та задньою головною поверхнями.

Кут різання δ - кут між передньою поверхнею та площиною різання.

Для точного визначення положення робочих поверхонь різця необхідно вказати мінімальну, але достатню, кількість кутів різальної частини. Для цього вказують положення двох прямих у кожній поверхні. Додатково вказують наступні кути.

Головний кут в плані φ вимірюється в основній площині між проекцією головного різального леза та напрямком подачі.

Допоміжний кут в плані φ₁ вимірюється в основній площині між проекцією допоміжного різального леза та зворотнім напрямком подачі.

Рисунок 6.3 - Основні кути різця: 1 – слід площини різця, 2 – слід основної площини, 3 – заготовка, 4 – різець.

Кут нахилу головного різального леза λ вимірюється в площині, яка проходить через головне різальне лезо перпендикулярно до основної площини. В залежності від положення вершини різця відносно різального леза кут λ може дорівнювати нулю (рис. 6.4, а), бути від’ємним (рис. 6.4, б) або додатнім (рис. 6.4, в), [13]. Кут дорівнює нулю, коли різальне лезо паралельне до основної площини; від’ємним, коли вершина різця являється найвищою точкою, і додатнім при найнижчій точці різального леза.

Рисунок 6.4 - Кути нахилу головного різального леза і напрямок сходу стружки