- •Введення
- •Лабораторна робота №1 класифікація металорізального обладнання та система позначення металорізальних верстатів
- •1.1 Мета роботи
- •1.2 Теоретичні відомості
- •1.2.1 Класифікація металообробного обладнання.
- •1.2.2 Система позначення металорізальних верстатів
- •1.2.3 Головні ознаки металорізальних верстатів різних класифікаційних груп
- •1.2.4 Система позначень верстатів з числовим програмним керуванням (чпк)
- •1.2.5 Рухи в металорізальному обладнанні
- •1.3 Хід виконання роботи
- •1.4 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №2 конструкційні матеріали та їх обробка різанням
- •2.1 Мета роботи
- •2.2 Теоретичні відомості
- •2.2.1 Класифікація конструкційних матеріалів
- •2.2.2 Позначення і області застосування сталей
- •Високолеговані, корозійностійкі, жаростійкі, жароміцні сталі
- •2.2.3 Оброблюваність матеріалів
- •2.3 Хід виконання роботи
- •2.4 Контрольні запитання
- •Лабораторна обота №3 інструментальні матеріали
- •3.1 Мета роботи
- •3.2 Теоретичні відомості
- •3.2.1 Властивості інструментальних матеріалів
- •3.2.2 Вуглецеві інструментальні сталі
- •3.2.3 Леговані інструментальні сталі
- •3.2.4 Швидкорізальні інструментальні сталі
- •3.2.5 Тверді сплави
- •3.2.6 Безвольфрамові тверді сплави
- •3.2.7 Мінералокераміка та кермети
- •3.2.8 Надтверді матеріали
- •3.3 Хід виконання роботи
- •3.4 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №4 засоби вимірювання лінійних та кутових розмірів
- •4.1 Мета роботи
- •4.2 Теоретичні відомості
- •4.2.1 Вимірювання лінійних розмірів
- •4.2.2 Вимірювання кутових розмірів
- •4.3 Хід виконання роботи
- •4.4. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №5 основи механіки верстатів
- •5.1 Мета роботи
- •5.2 Теоретичні відомості
- •5.2.1 Типові передачі у верстатах
- •5.2.2 Коробки швидкостей
- •5.2.3 Типові елементи механізмів подач
- •5.3 Хід виконання роботи
- •5.4 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 6 основні конструктивні елементи та геометричні параметри токарного прохідного різця, визначення основних кутів різальної частини
- •6.1 Мета роботи
- •6.2 Теоретичні відомості
- •6.2.1 Геометричні параметри різця
- •6.2.2 Оптимальні значення геометричних параметрів та їх вибір
- •6.2.2.1 Вибір переднього кута γ
- •6.2.2.2 Вибір заднього кута α
- •6.2.2.3 Вибір кута нахилу головного різального леза λ
- •6.2.2.4 Вибір головного φ та допоміжного φ1 кутів в плані
- •6.2.3 Вимірювання кутів
- •6.3 Хід виконання роботи
- •6.4 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №7 нарізні з’єднання деталей. Нарізання та контроль різей
- •7.1 Мета роботи
- •7.2 Теоретичні відомості
- •7.2.1 Загальні відомості про нарізи
- •7.2.2 Елементи різі
- •7.2.3 Нарізання зовнішніх різей плашками
- •7.2.4 Нарізання внутрішніх різей мітчиками
- •7.1.5 Вимірювання і контроль різі
- •7.3 Порядок виконання роботи
- •7.4 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №8 свердління й обробка отворів
- •8.1 Мета роботи
- •8.2 Теоретичні відомості
- •8.2.1 Свердління, зенкерування, розвертання, зенкування
- •8.2.2 Свердла
- •8.2.3 Зенкери, зенковки, розвертки
- •8.2.4 Пристосування для закріплення свердел і оброблюваних деталей
- •8.2.5 Свердлильні верстати
- •8.3 Хід виконання роботи
- •8.4 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №9 вивчення типів різців
- •1.9.1 Мета роботи
- •Вивчити конструктивні особливості різних типів різців
- •9.2 Теоретичні відомості
- •9.2.1 Класифікація різців
- •9.2.2 Зношування та переточування різців
- •Лабораторна робота №10 вивчення конструкції та органів управління токарно-гвинторізного верстата 16к20
- •10.2.2 Параметри процесу різання
- •10.2.3 Конструктивні особливості токарно – гвинторізних верстатів
- •10.2.4 Токарно-гвинторізний верстат 16к20 [8]
- •10.2.5 Органи управління верстатом
- •Лабораторна робота №11 обробка зовнішніх та внутрішніх циліндричних і конічних поверхонь на токарних верстатах
- •11.2.2 Розточування циліндричних отворів
- •11.2.3 Обробка конічних поверхонь
- •11.3 Хід виконання роботи
- •Лабораторна робота №12 класифікація і основні параметри фрез та режими різання при фрезеруванні
- •Вивчити основні види фрез та їх параметри. Навчитись розраховувати та вибирати параметри режимів різання.
- •12.2.2 Параметри режимів різання при фрезеруванні:
- •12.2.3 Знос, стійкість фрез
- •Лабораторна робота №13 вивчення конструкції та органів управління горизонтально та вертикально-фрезерних верстатів
- •13.2.2 Загальні відомості про вертикально-фрезерні верстати
- •13.3 Хід виконання роботи
- •13.4 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №14 обробка деталей на фрезерних верстатах
- •14.1 Мета роботи
- •14.2 Теоретичні відомості
- •14.2.1 Зустрічне і попутне фрезерування
- •14.2.2 Пристосування для установки і закріплення заготовок
- •14.2.3 Фрезерування площин циліндричними фрезами
- •14.2.4 Фрезерування площин торцевими фрезами
- •14.3 Хід виконання роботи
- •14.4 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №15 абразивні матеріали
- •15.1 Мета роботи
- •15.2 Теоретичні відомості
- •15.2.3 Штучні матеріали
- •15.2.4 Зв’язка абразивних кругів
- •15.2.5 Структура шліфувальних кругів
- •15.2.6 Властивості абразивних кругів
- •15.3 Хід виконання роботи
- •15.4 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №16 шліфування: різновид, різальний інструмент та його форма
- •16.1 Мета роботи
- •16.2 Теоретичні відомості
- •16.2.1 Різновид абразивного інструменту
- •16.2.2 Робоча поверхня абразивного круга. Правка кругів
- •16.2.3 Особливості процесу абразивної обробки. Види абразивної обробки
- •Лабораторна робота №17 шліфування зі схрещеними осями заготовки та інструменту
- •17.3 Порядок виконання роботи
- •17.4 Контрольні запитання
- •Література
3.2.6 Безвольфрамові тверді сплави
У них карбід вольфраму замінений карбідом і карбонітридом титану, а для зв'язування замість кобальту використовують нікель і молібден. Безвольфрамові тверді сталі відрізняються зниженою схильністю до злипання. Однак, їм властиві схильність до тріщиноутворення, погана робота при ударних навантаженнях. Застосовують при чистовій і напівчистовій обробці при різанні конструкційних і низьколегованих сталей, кольорових металів і їхніх сплавів. Марки: ТН20, КНТ16, ТМ3
Так як безвольфрамові тверді сплави не містять дефіцитних елементів, то їм необхідно віддавати перевагу і використовувати замість твердих сплавів на основі карбідів вольфраму.
В залежності від складу карбідної фази і зв’язки, позначення твердих сплавів містить букви, що характеризують карбідоутворюючі елементи (В – вольфрам, Т – титан, друга буква Т – тантал і зв’язку (буква К – кобальт).
Процент карбідоутворюючих елементів в одно карбідних сплавах, що містять тільки карбід вольфраму, визначається різницею між 100% і масовою частиною зв’язки (цифра після букви К), наприклад сплав ВК4 містить 4% кобальту і 96% WC.
У двохкарбідних сплавах WC+ ТіС цифрою після букви карбідоутворюючого елемента визначається масова частка карбідів цього елемента, наступна цифра – масова доля зв’язки , решта – масова частка карбідів вольфраму (наприклад Т5К10 містить 5% ТіС, 10% Со і 85% WС).
В трьохкарбідних сплавах цифра після букв Т означає частку карбідів титана і танталу. Цифра за буквою К – масову частку зв’язки, решта – карбід вольфраму (наприклад, сплав ТТ8К6 містить 6% кобальту, 8% карбідів титана і Танталу і 86% карбіду вольфраму).
3.2.7 Мінералокераміка та кермети
Мінералокераміка виготовляється на основі Al2O3 методом пресування під великим тиском. Основною перевагою її є висока теплостійкість (~1200ºС), що дозволяє інструменту працювати при більш високих швидкостях різання в порівнянні з твердосплавним. Крім того, її вартість значно нижче, тому що вихідним продуктом для її одержання є глинозем. Твердість різальної кераміки вище твердості твердих сплавів, при цьому злипання зі стружкою не відбувається через хімічне розходження між інструментальним і оброблюваним матеріалами.
Керметами називаються сплави Al2O3 з карбідами , нітридами і іншими сполуками.
Істотний недолік мінералокераміки та керметів- велика крихкість, знижена міцність. Застосовують тільки при чистовій і напівчистовій обробці сталей, чавуну, міді і її сплавів при відсутності ударного і циклічного температурного навантаження.
Розрізняють чотири групи мінералокераміки:
Оксидна (чиста або біла) – складається з Al2O3 і невеликої кількості легівних домішок окисів магнію і цинку. Міцність найменша, але теплостійкість і твердість найвищі - ЦМ 332, ВШ75. З метою підвищення міцності оксидної кераміки її легують карбідами титана або нітридами титана.
Оксидно-карбідна (змішана, металева чорна) – складається з Al2O3 окисів магнію і цинку і 20-40% Ti – ВОК 60, ВОК 63.
Оксидно-нітридна (кортинид) - складається з Al2O3 окисів магнію і цинку і 20-40% Ti – ОНТ 20.
На основі нітриду кремнію Si3O4 (силініт-р).
Оксидна кераміка використовується для чистового та напівчистового точіння сирих та не загартованих сталей, сірих чавунів з великими швидкостями різання.
Оксидно-карбідна та оксидно-нітридна кераміка - для напівчистової обробки ковких відбілених чавунів, загартованих сталей, кольорових металів на основі міді.
Нітридна кераміка призначена для чистової обробки чавунів.