Історія Польщі

В. Ярузельського, який повідомив про запровадження в країні воєнного стану відповідно до діючої Конституції і перебрання повноти влади Військовою радою національного порятунку (Войсковою радою оцалєня народовего, ВРОН) у складі 21 генерала і офіцера ВП. Генерал послався на погребу порятунку країни, яка прямує до загальнонаціональної катастрофи через розладнання державного апарату і господарства, прагнення керівництва "Солідарності" завести країну до "прірви братовбивчої війни". Він ствердив, що йдеться не про військовий замах або диктатуру, а повернення країни на рейки правопорядку і нормального життя. Було повідомлено також про затримання осіб, відповідальних за політичні прорахунки минулого десятиріччя й розпалювання ненависті. Промова генерала і наступні повідомлення супроводжувалися патріотичною атрибутикою, яка підкреслювала національний характер всієї акції.

На світанку 13 грудня (в неділю) поляки через вікна своїх помешкань побачили на вулицях міст і містечок численну військову техніку, патрулі, які затримували й контролювали автомобілі та перехожих. Упродовж дня радіо і телебачення передавали зміст декретів Державної ради і нові розпорядження ВРОН. Декрет про воєнний стан тимчасово обмежував конституційні права громадян, запроваджував нові вимоги організації праці, пересування в межах країни та за кордон, передавав адміністративні функції під контроль спеціальних груп військових, забороняв діяльність партій та громадських організацій, в тому числі "Солідарності", а також скасовував право страйку й акцій протесту. Усі товариства і ЗМІ, крім урядових, повинні були одержати дозвіл на продовження діяльності. Запроваджувалася міліційна година від 22 до 6 год. ранку. Міліція та армія одержали широкі повноваження щодо наведення порядку у громадських місцях, включаючи застосування зброї (ст. 26). Спеціальні розділи (ст. 42-45) запровадили інститут інтернування (затримання) осіб, які не виконують розпоряджень воєнного стану, а також їх покарання (ст. 46-52). Три інші декрети Державної ради більш докладно окреслювали процедуру інтернування. До них додавалися розпорядження Ради міністрів і галузевих міністерств про порядок функціонування під час воєнного стану. Було запроваджено цензуру кореспонденції, затримано виїзд працівників за межі Польщі, заморожено приватні рахунки в банках. Мілітаризації підлягали транспорт, зв'язок, енергетика, торгівля і 129 найбільших підприємств. Припинено навчання в школах і вищих навчальних закладах. До всіх органів адміністрації, на підприємства та установи були скеровані військові групи або комісари. Розпорядженням міністра оборони до армії були мобілізовані тисячі резервістів. Були закриті кордони і аеропорти. Почали виходити тільки дві центральні газети - "Трибуна люду" і "Жолнєж вольності". На вулицях міст були розвішані декрети про запровадження воєнного стану і прокламації ВРОН, в яких містилися заклики до спокою та лояльності.

Того ж дня із закликом не допустити кровопролиття, щоб "поляк не бився з поляком", виступив примас Ю. Ґлемп. У своїй промові примас підкреслив, що "воєнний стан є вищою необхідністю, вибором меншого зла замість найгіршого". Заклик до припинення опору владі був на руку ВРОН. Через кілька днів Ю. Ґлемп утворив Комітет допомоги особам, позбавленим свободи, який виступив на захист інтернованих і переслідуваних. Навколо костельних парафій гуртуватися неінтерновані діячі та симпатики "Солідарності", опозиційні до влади кола.

На Заході інформацію про запровадження воєнного стану в Польщі сприйняли насторожено. Побоювання західних лідерів викликала можливість інтервенції військ СРСР. 13 грудня в Брюсселі зібралися міністри закордонних справ країн членів НАТО. Вони зайняли позицію обережного вичікування, щоб не спровокувати різких дій з боку СРСР. Західні аналітики схилялися до думки, що внутрішній конфлікт у Польщі повинні

630