Історія Польщі

взаємозв'язку з систематичним піднесенням життєвого рівня населення. Забезпечити одночасну реалізацію обидвох завдань за рахунок внутрішніх засобів було неможливо. Дефіцит вирішено було покрити за рахунок кредитів від західних країн і закупівлі там нових технологій. Міжнародна кон'юнктура, що була результатом початку процесу "розрядки напруженості" між Заходом і Сходом, сприяла таким намірам. Польща активізувала свою зовнішню політику; майже кожний візит польських делегацій до західних країн закінчувався одержанням нових кредитів. Тільки від ФРН Польща одержала в першій половині 70-х років 1 млрд. марок кредитів і 1,3 млрд. марок воєнних відшкодувань. Загалом сума кредитів, отриманих країною у 70-х роках, перевищила 24 млрд. доларів.

Закордонні кредити значно пожвавили польську економіку, дозволили розпочати модернізацію багатьох галузей промисловості шляхом закупівлі ліцензій та сучасного обладнання. У 1971-1972 pp. підписано угоду з італійською фірмою "Фіат" щодо випуску доступних для населення малолітражних легкових автомобілів ("Фіат 126 п -"малюх"), розпочато будівництво найбільшого в Європі металургійного комбінату "Гута Катовіце", яка повинна була переплавляти залізну руду з України, розбудовано Леґніцько-Любінський мідний район, завершено спорудження кількох теплових електростанцій; в Ґданську збудовано великий нафтопереробний комбінат і здано в експлуатацію новочасний Північний порт; почалися великі роботи з реконструкції Варшави. Створювалася мережа валютних магазинів "Певекс" і "Бальтона", які відкривали доступ до західних товарів. Символічне значення мали угоди з фірмами "Кока-кола" і "Мальборо", в результаті яких у країні з'явилися товари, що асоціювалися із західним світом. З 1 січня 1972 р. уряд скасував обов'язкові поставки сільськогосподарської продукції селянами, вжив заходи для створення приватних господарств з відгодівлі худоби. На селян було поширене безкоштовне медичне обслуговування. Уряд відкрив "зелене світло" для дрібної приватної ініціативи, якою скористалися ремісники та власники невеликих закладів. Було полегшено видачу паспортів для виїзду за кордон і відкрито кордони з Чехословаччиною та НДР.

Перші роки реалізації нової стратегії принесли значне зростання: промислова продукція збільшувалася щорічно на майже 11 %, сільськогосподарська - 6 %, національний доход - 10%. Заробітна плата в державному секторі у 1971-1973 pp. зростала щорічно майже на 7 %. Це дало підстави керівництву ПОРП на І партійній конференції на початку січня 1973 р. висунути гасло Збудуємо другу Польщу. Воно передбачало в найближчі 20 років подвоїти економічний потенціал, забезпечити кожну родину окремим помешканням, довести споживання населення до західних стандартів. З'явилися гасла "поляк зможе", "великий стрибок", "польське економічне диво". Магазини наповнилися товарами; виробництво холодильників зросло майже в два рази, пральних машин - на 50%, легкових автомобілів - у 5 разів. У 1973 р. планові показники п'ятирічки було значно підвищено, хоча керівництво не врахувало світових економічних тенденцій, не бажало зауважувати диспропорцій, котрі виникли в розвитку промисловості, зовнішній торгівлі, не вдалося до кроків з метою проведення суттєвих змін в механізмі функціонування господарства.

Повернення до пройденого. Успішний розвиток економіки в 1971-1973 pp. дав підстави керівництву ПОРП приступити до зміцнення тоталітарного устрою, що приховували за гаслом соціалістичного будівництва. Посилилося ідеологічне втручання ПОРП у всі сфери суспільного життя. Організовувалися численні пропагандистські кампанії, під час яких лунали дифірамби на адресу партії та її керівництва, поширювалися слоґани про морально-політичну єдність партії та народу, нову могутню Польщу. У червні 1973 р. відбувся II Конгрес Польської Науки, на якому йшлося передусім про "наукове"

604

В умовах комуністичного експерименту

обгрунтування партійних рішень, а реальні потреби галузі залишилися без уваги. На початку 1973 р. було оголошено Рапорт про стан освіти. Незважаючи на серйозну критику системи освіти з боку громадськості та єпископату, у жовтні того ж року сейм ухвалив Закон про реформу освіти, який, за радянським взірцем, запроваджував єдину обов'язкову 10-річну середню школу й надавав перевагу суспільним чинникам у "соціалістичному вихованні'' молоді. Навесні 1973 р. примусовим порядком було створено Федерацію соціалістичних спілок польської молоді, до якої увійшли ЗМС, Соціалістичний союз польських студентів (ЗССП), Соціалістичний союз селянської молоді (ЗСМВ), Соціалістичний союз військової молоді і Союз польського харцерства (ЗХП). Федерація повинна була діяти під ідейно-політичним керівництвом ПОРП. У 1973-1974 pp. партійний апарат багато попрацював над організацією масових кампаній на відзначення 25-річчя ПОРП і 30-річчя ПНР. Апогеєм урочистостей стало засідання сейму 21 липня 1974 р., на якому Е. Ґерек виголосив промову про успіхи соціалізму в Польщі і нагородив присутнього радянського керівника Л. Брежнєва вищою державною нагородою - Великим Хрестом ордена "Віртуті Мілітарі".

Разом з тим, досягнуті економічні успіхи значною мірою стали результатом закордонних кредитів, які треба було невдовзі повертати. Зовнішня торгівля розвивалася динамічно, але якщо в 1971-1975 pp. експорт зріс на 66 %, то імпорт - на 104 %. Торговий дефіцит постійно збільшувався, а енергетична криза на Заході у 1974-1975 pp. спричинила зростання цін на всю промислову продукцію, зменшення можливостей польського експорту, а отже, припливу валюти для погашення боргів. У 1975 р. Польща опинилася перед дефолтом, не будучи в стані сплатити проценти по зовнішніх боргах. Ситуацію врятував СРСР, надавши їй позику в розмірі 100 млн. доларів. Натомість східний сусід запровадив розрахунки з країнами соціалістичного табору на засадах т.зв. "трансферного карбованця", який не відповідав реальному співвідношенню (1 долар США = 0,67 коп.) і давав змогу одержувати з країн-сателітів велику кількість товарів за заниженими цінами. В умовах адміністративно-розподільчої системи, яка не зазнала суттєвих змін, не відбулося планового зростання продуктивності праці і поліпшення якості промислової продукції: польські товари не витримували конкуренції на західних ринках. Попри це партійно-державне керівництво продовжувало здійснювати курс на "будівництво другої Польщі", скеровуючи величезні кошти на капіталовкладення. Частка бюджетних коштів, призначених на інвестиції, постійно зростала, досягнувши 1974 р. найбільшого рівня за всі роки існування ПНР - 35 %. Зростання національного доходу не покривало інвестиційних витрат, зовнішньої заборгованості, досягнутого рівня споживання населення. У підсумку це повинно було призвести до напружень на споживчому ринку, труднощів у розрахунках із зарубіжними кредиторами.

Керівники ПОРП були більшою мірою заклопотані забезпеченням свого реноме і політичних впливів, аніж аналізом економічної ситуації. Господарський план став фікцією, оскільки його показники постійно змінювалися залежно від політичної кон'юнктури, діяльності різних галузевих груп тиску ("вугільне лобі", "оборонне лобі" тощо). Е. Ґерек, прагнучи здобути популярність, запровадив новий стиль праці: він постійно роз'їжджав по країні, відвідуючи підприємства, школи, селянські господарства, провадив приязні розмови з людьми про умови життя і праці, цілуючи руки жінкам і підносячи на руках дітей. Такі візити, як правило, організувалися заздалегідь, широко висвітлювалися ЗМІ і повинні були символізувати єдність партії та народу. Пропаганда поширювала образ загального добробуту населення, перемоги "соціалістичної демократії"". Водночас всередині ПОРП продовжувалася боротьба груп. Е. Ґерек поступово відсував від впливу тих осіб, які могли стати претендентами на вищу партійну посаду. У 197 р. були здійснені перестановки у вищому владному ешелоні: з секретаріату ЦК

605