Історія Польщі

Частина поляків, змушених емігрувати на Захід, також стала знаними вченими в зарубіжних країнах. Ернест Мапіновськиіі (1815-1899) після поразки революції 1848-1849 pp. емігрував до Перу, де як шляховий інженер побудував багато залізниць і мостів, в тому числі першу залізницю через Анди, яка пролягла на висоті понад 4700 м над рівнем моря (пізніше був професором математики в університеті Ліми). Рудольф Моджеєвський став у США відомим конструктором мостів, а Казімєж Ґзовський здобув у Канаді високий авторитет як інженер з будівництва портів, залізниць і мостів.

Суспільному значенню художньої літератури у період позитивізму дорівнював лише живопис. Цей факт пояснювався розширенням кола споживачів мистецьких творів, котрі підкреслювали свою приналежність до національної культури. 1879 р. в Кракові було засновано Національний музей; тут діяла Школа мистецтв. Більшість польських художників на тривалий час виїжджала до європейських осередків живопису в Парижі, Відні, Римі, Мюнхені, Петербурзі. Польські митці працювали під переважним впливом європейських художніх течій.

Провідні позиції в малярстві посідав історичний живопис, який підживлював патріотичні почуття. Визнаним главою цього напряму був краківський маляр чеського походження Ян Матейко (1838-1893). Упродовж тридцяти років митець писав картини, які представляли велич і драматизм історії поляків. Для своїх картин він скрупульозно збирав документи, пам'ятки, залишки матеріальної культури, котрі, втілені у картинах, наближували історичні події до глядача. Я. Матейко був неперевер-шеним майстром портрету та історичних деталей, а його твори компонувалися за традиціями ренесансу й бароко. Хоча в тогочасних умовах вони виглядали анахронізмом, але багато поколінь поляків представляли картини минулого на підставі творів Я. Матейка. Широке визнання здобули його картини Станьчик (Блазень), Промова Скарги, Грюнвальдська битва, Собєський під Віднем, цикли Галерея польських королів і князів й Історія цивілізації в Польїці. Твори митця неодноразово виставлялися на виставках у європейських столицях. Польська громадськість у всіх дільницях глибоко шанувала патріотичну творчість маляра, називала його "польським пророком", який пробуджує віру в краще майбутнє Польщі.

Творчість Юліуша Коссака (1824-1899) пов'язана з традиціями національного руху XIX ст. Через його полотна проходили романтичні образи коней і вершників, шляхетських двориків і битв. В останнє двадцятиріччя своєї творчості, яка розгорталась у Кракові, Ю. Коссак зосередив увагу на художньому відтворенні традиційної лицарської Польщі, навіяної романтичною літературою. Поєднання літератури і живопису, переважно акварельного, принесло ■ митцеві значну популярність (картини Сомосьєрра, Битва під Ваграмом, Собєський під Віднем). Творчу лінію митця успішно продовжив його син Войцєх Коссак (1856-1942), який намалював сотні картин батальних сцен часу наполеонівських війн, національних повстань, додавши до них сентиментальні образи закоханих повстанців, полювань і розваг.

Інший різновид історичного малярства представляла творчість Артура Ґроттґера (1837-1867), який більшість своїх картин присвятив драматичним подіям Січневого повстання (цикли Варшава. Полонія, Литва). Образи його творів були реалістичними та експресивними, підкреслюючи водночас героїзм і трагізм борців за незалежність,

Рис. 48. Ян Матейко. Автопортрет.

382