Визвольні змагання поляків у період наполеонівських війн

Незважаючи на "ліберальні" запевнення лідерів європейських держав, рішення конгресу були в сутності новим "четвертим" поділом польських земель, який не вішував полякам нічого доброго на майбутнє.

Після конгресу в Європі склалася система союзу трьох монархій - Росії, Австрії і Пруссії, які прагнули зберегти й увіковічнити абсолютистсько-станові порядки, не допустити розвитку визвольних рухів, зміни державних кордонів і поширення демократичних ідей. Поділені польські землі були своєрідним гарантом існування союзу монархій, який отримав назву Священного союзу.

Рішення Віденського конгресу розчарували багатьох польських політиків. А. Чарторийський і Т. Костюшко з гіркотою говорили про територіальні втрати Варшавського Князівства на користь Пруссії та Австрії. Разом з тим, в середовищі польської освіченої публіки жевріли надії на територіальне розширення і надання автономії польським землям у складі Росії. Олександр І у приватних розмовах неодноразово обіцяв утворити Польське королівство і надати йому відповідні права. Стомлене попереднім бурхливим періодом суспільство вимагало перепочинку й усвідомлення нових реалій.

* * *

"Епоха Наполеона" була особливим періодом не тільки в історії Польщі, а й усієї Європи. Вона дала поштовх поширенню нових ідеологічних і світоглядних доктрин, що у скристалізованому вигляді були сформовані Просвітництвом. їх вістря було спрямоване на усунення середньовічних станових порядків, що поділяли людей на "кращих" і "гірших", запровадження демократичного устрою, звільнення людської ініціативи. Події зламу століть показали, що нові ідеї зустріли гострий опір або своєрідну інтерпретацію: більшість європейського соціуму ще не була готова до їхнього сприйняття.

Надії польської аристократії та шляхти на Францію і Наполеона зазнали фіаско. Але вони спричинили залишення "польської справи" в центрі європейської політики. Створення та існування Варшавського Князівства фактично означало відновлення польської державності і перекреслення факту попередніх поділів Польщі. Шість років існування Варшавського Князівства мали значний вплив на суспільну свідомість усіх верств, у становищі яких відбулися ґрунтовні зміни: селяни здобули особисту свободу, міщани - політичні права, а всі разом - великий заряд патріотизму. Відбулось обмеження впливів церкви на громадське життя, почали формуватися такі соціальні зв'язки, в яких поняття "поляк" починало заступати поняття "аристократ", "шляхтич", "міщанин". Але це були лише зародкові явища, для яких ще бракувало достатніх суспільних підстав.

Культура і звичаї

Загальні умови. Крах польської держави перервав бурхливий розвиток культури Просвітництва. Він призвів до занепаду духу, загальної депресії, жалів на загибель вітчизни. Однак вже наприкінці XVIII ст. почали переважати оптимістичні настрої. Видатний польський поет А. Міцкевич пізніше писав, що "ціла наша історія аж до революції 30-го року (повстання 1830-1831 pp. - Л.З.) вміщена в кількох рядках пісні легіонів". У літературі та мистецтві, які були здобутком обмежених кіл освіченої публіки, моду диктували канони класицизму, що вимагали наслідувати античні зразки. Законодавцем культурних традицій була Франція.

Після третього поділу Польщі у круговерті війн і повстань відбулося розпорошення варшавського культурного середовища. Заможна шляхта й аристократи надавали перевагу перебуванню в сільських маєтках. Але вже від 1800 р. Варшава повертає собі

271