В умовах комуністичного експерименту

тичного табору розцінили як початок "контрреволюції" в Польщі, подібної до "Празької весни" 1968 р. ЗО жовтня 1980 р. польська партійно-урядова делегація провела в Москві переговори з керівництвом КПРС і СРСР, на яких радянський лідер Л. Брежнєв піддав гострій критиці "м'якість" дій ПОРП по відношенню до "антисоціалістичних контрреволюційних сил" в Польщі й вимагав запровадження в країні надзвичайного стану, розправи з опозицією, обіцяючи підтримку ОВД. С. Каня і Ю. Піньковський, зі свого боку, обіцяли вжити заходів для припинення поширення впливу "антисоціалістичних" сил. Однак можливості ПОРП були обмежені з огляду на відсутність єдності в лавах партії та її керівництві, де виявлялися відмінні погляди на шляхи виходу з кризи. Тому незабаром радянські керівники дійшли висновку про необхідність зовнішнього втручання в справи Польщі. До активних дій радянське керівництво схиляли лідери ЧССР і НДР Г. Гусак і Е. Хонеккер, які прагнули не допустити поширення руху на свої країни; у жовтні-листопаді 1980 р. Чехословаччина і НДР закрили кордони з Польщею. Розпочалася концентрація військ СРСР, ЧССР і НДР на кордонах з ПНР. На початку грудня 1980 р. в Бухаресті відбулося засідання міністрів оборони країн-членів ОВД, на якому було схвалено провести у цьому ж місяці на території Польщі спільні військові навчання під назвою "Союз 80". Передбачалося введення до ПНР 15 радянських, двох чехословацьких і одієї німецької дивізій. У СРСР до армії терміново мобілізували осіб, які володіли польською мовою. На 5 грудня в Москві було призначено зустріч керівників держав ОВД, які повинні були офіційно прийняти рішення про інтервенцію.

Одночасно керівники Кремля розпочали таємні розмови з міністром оборони Польщі В. Ярузельським про способи придушення масового руху "Солідарності". Під тиском Москви В. Ярузельський доручив начальнику Генштабу ВП ген. Флоріану Сівіцькому розробити план запровадження воєнного стану. Для цього в суворій таємниці наприкінці жовтня була створена спеціальна група військових, представників МВС і відділу пропаганди ЦК ПОРП. Підготовлений план дій був представлений вищому керівництву ПОРП і держави в листопаді. Від передбачав призупинення громадянських прав і свобод, арешт опозиціонерів, мілітаризацію підприємств та ін. С. Каня, не будучи прихильником радикальних дій, не наважився його прийняти; план було відкладено на рік. Під загрозою інтервенції ззовні пленум схвалив драматичну відозву до народу, яка закликала перейнятися відповідальністьюмоменту і припинити зазіхання на конституційний устрій ПНР. 5 грудня 1980 р.польська делегація взяла участь у нараді керівників держав ОВД в Москві. В останній момент рішення про інтервенцію в Польщі було скасоване, а польські керівники були попереджені про необхідність рішучої боротьби з "антисоціалістичними" силами. Навчання "Союз 80" були перетворені на штабні. Вирішальну роль у відмові від інтервенції зіграли міжнародні чинники: війна в Афганістані поглинала все більше сил і ресурсів, прогнози аналітиків свідчили, що інтервенція в Польщі може викликати вибухонебезпечний європейський конфлікт з непередбачуваними перспективами. Про це свідчив попереджувальний лист президента США Д. Картера до генсека КПРС Л. Брежнєва на початку грудня, в якому той застерігав від збройного втручання в справи Польщі. Не останню роль відіграли розмови Л. Брежнєва з С Канею і міністром оборони Польщі В. Ярузельським, які наполягали на розв'язанні кризи власними силами (серед поляків тоді поширилася приповідка "краще Каня, ніж на танку Ваня").

Відмова від інтервенції країн ОВД принесла певне заспокоєння настроїв у Польщі. 10 грудня ККП "Солідарності" ухвалила рішення про припинення страйків. 16 грудня в урочистій обстановці в Ґданську відбулося відкриття пам'ятника Загиблим Робітникам 1970 р., в якому взяли участь представники влади, костелу і "Солідарності". Урочистість транслювалася радіо і телебаченням, із символічним закликом від імені загиблих висту-

619