Історія Польщі

1966 р. у Варшаві відбувся Конгрес Польської Культури, який констатував зрослі можливості ЗМ1 щодо впливу на свідомість особистості, заперечив комерційний характер культурної діяльності, протиставивши їй державний меценат. З'явилися серійні радіопередачі Матисяки, В Єзьоранах, які протягом років описували нібито реальне життя селянських родин, які притягали слухачів наближеністю до повсякденних турбот.

Однак для нових поколінь поляків одної національної традиції було недостатньо: вона прагнула ширшого погляду на світ, відображення сучасних змін у культурі, знайомства зі способом життя інших країн і народів, поєднання інформування з розвагами. Культурні інституції не могли не рахуватися із потребами споживачів. Так, великі наклади тижневика "Пшияцюлка" завдячували коротким нарисам про життя і побут інших народів, видатних осіб тощо. Швидко зростали наклади часописів Пшекруй (Краєвид), Доокола свята (Навколо світу), Куліси, які знайомили читача зі світовими культурними новинами і вигідно відрізнялися від нудних пропагандистських видань. До подібних способів привернення уваги споживачів змушені були сягати інші часописи, редакції радіо і ТБ, що у підсумку розмивало зміст офіційної пропаганди. Попит на непропагандистську літературу значно перевищував її виробництво: тільки попередні замовлення на видання творів Е. Гемінгвея в 2,5 раза перевищили офіційний наклад в 20 тис. У програмах радіо і ТБ з'явилася популярна музика, що виникла в колі західної культури. Незважаючи на заборони та обмеження, західні групи "Бітлз", "Роллінґ Стоунз" та інші заволоділи смаками молоді. Джинси стали неодмінним атрибутом моди міської молоді, а популярна співачка Карін Станек з викликом співала "Тато, купи мені джинси". На молодіжних вечірках домінувала західна музика. Усе це свідчило про демократизацію культури, вихід за вузькі рамки офіційної ідеології.

У системі освіти зміни торкнулися переважно змісту навчання. У 1961 р. було проведено реформу навчальних програм, зменшено ідеологічні моменти, запроваджено обов'язкову основну 8-річну освіту. Влада надавала переваги розвиткові професійної освіти, готуючи кадри робітників: кількість професійних шкіл зросла з 1597 в 1960 р. до 3118 в 1970 p., тоді як загальних середніх за той же період-з 1070 до 1182. Гасло "1000 шкіл до Тисячоліття", поширене ПОРП, принесло певний ефект, але шкільне будівництво не встигало за зростаючими потребами, а соціальне становище вчителів було незадовільним. Вища освіта досягла значних успіхів: у 85 вищих навчальних закладах 1970 р. навчалося 210 тис. студентів (і 100 тис. заочних), що підносило Польщу до числа провідних європейських держав за цим показником. Упродовж десятиріччя було створено сім нових вищих навчальних закладів, у тому числі два університети (Катовіце і Ґданськ). У 1968 р. сейм ухвалив закон про вищу школу, який обмежував автономію університетів.

Наукові дослідження розвивалися нерівномірно. Збільшення видатків на науку дозволило значно розбудувати наукові осередки в університетах і установах ПАН, в яких працювало близько 250 тис. осіб. Уряд сприяв розвиткові насамперед природничих і технічних наук. Геологи відкрили нові поклади сірки, міді, вугілля, газу тощо. Були створені сучасні локомотиви, корабельні двигуни й двигуни для реактивних літаків. 1961 р. в Польщі була введена в дію перша ЕОМ "Одра". Це стало можливим завдяки успіхам польських математиків і фізиків. 1972 р. у Варшаві було відкрито Міжнародний математичний центр ім. С. Банаха, до чого причинилися математики Казімєж Кура-товський, Король Борсук, Станіслав Мазур. Співробітник А. Ейнштейна Леопольд Інфельд та його молодші колеги Маріан Даниш і Єжи Пнєвський на міжнародний рівень піднесли престиж польської фізичної науки.

Незважаючи на ідеологічні обмеження, високий авторитет здобули польські філософи, соціологи та гуманітарії. Традиційна для Польщі "львівсько-варшавська

596