Історія Польщі

страйком англійських шахтарів зросли потреба й ціни на польське вугілля за кордоном, передусім у скандинавських країнах. Експорт вугілля сприяв розвитку комунікацій, що зв'язували Сілезію з портом у Ґдині. Зростання цін на сільськогосподарські продукти пожвавило аграрний сектор економіки. У підсумку в 1926 р. експорт перевищив імпорт на 707 млн. злотих. Економічне пожвавлення позначилося на зайнятості населення (число безробітних скоротилося з 302 тис. осіб у березні 1926 р. до 80 тис. восени 1928 р.) і підвищенні їх заробітної платні. У 1927 р. з'явилися два декрети президента, які запроваджували соціальну інспекцію і нагляд за безпекою праці. Наступного року були опубліковані закони про гігієну та безпеку праці й суди праці. Внаслідок зростання рівня агрокультури в 1926-1928 pp. зросла врожайність і збори зернових: пшениці - з 1,4 млн. тонн до 1,8 млн. тонн, жита - з 5,2 млн. тонн до 7 млн. тонн, картоплі - з 21,4 млн. тонн до 32 млн. тонн. Справжній бум переживали банки. Бурхливий розвиток економіки тривав три роки. У цей період Польща належала до найбільш динамічних країн Європи: промислова продукція загалом зросла на 29 %, видобуток вугілля - на 30 %, виробництво сталі - на 75 %.

Сприятливі умови та політична стабільність привернули до Польщі увагу іноземного капіталу. У 19272р. американські банки надали Польщі пільговий стабілізаційний кредит на суму 62 млн. доларів і 2 млн. фунтів стерлінгівКрім того, уряд погодився ввести в склад ради Банку Польського строком на три роки американського радника Ч. Дьюї, який здійснював контроль за використанням наданих кредитів. Іноземний капітал сприяв оновленню польської промисловості. У країні з'явилися нові галузі: електротехніка, хімічна, виробництва зброї.

Збіг у часі перевороту й сприятливої економічної кон'юнктури пілсудчики трактували як наслідок власної політики. Ще наприкінці 1926 р. у складі Президії Ради міністрів пілсудчики створили новий орган - Кабінет Голови Ради Міністрів, який повинен був контролювати діяльність уряду, добирати й розставляти керівні кадри, слідкувати за політичною обстановкою. До складу Кабінету входили провідні пілсудчики В. Славек, А. Коц, Я. Єнджеєвич, К. Світальський, А. Прістор, а керував ним Г. Юзевський. Фактично Кабінет був справжнім урядом, який управляв країною за вказівками Ю. Пілсудського.

Восени 1927 р. сейм і сенат, обрані 1922 p., завершили роботу і були розпущені. Нові вибори були призначені на березень 1928 р. У зв'язку з переходом значної частини лівих сил в опозицію до уряду постало питання про політичну опору режиму. Наприкінці 1927 р. пілсудчики почали створювати політичну організацію під назвою Безпартійний блок співпраці з урядом (Безпартійний блок вспулпраци з жондем, ББВР). Керував заходами майор Казімєж Світальський (1886-1962). У січні 1928 р. була оголошена програма ББВР, яка містила традиційні для правлячого табору положення: критику Конституції 1921 р. і парламентської демократії, зміцнення влади позапартійних сил у державі ("санація" політичного устрою), солідарність і взаємодію усіх політичних сил на засадах зміцнення держави, поліпшення соціального становища працюючих мас. ББВР приймав до своїх лав усіх, хто поділяв погляди пілсудчиків на державу і способи її зміцнення, визнавав авторитет Ю. Пілсудського. Таким чином, у ББВР опинилися різнорідні елементи - від соціалістів до консерваторів, від лібералів до прихильників "твердої руки" і монархістів.

Передвиборча кампанія ББВР проходила з великим розмахом, спираючися на чималі кошти, отримані пілсудчиками від підприємців і земельних магнатів. Вибори до парламенту відбулись 4 березня 1928 р. У них взяло участь 78,3 % виборців; до виборчих урн прийшли також галицькі українці. ББВР здобув 25,1 % голосів, що давало йому найбільше місць у парламенті (29,3 %), ліві партії (ППС і ПСЛ "Визволене") разом

472