Польська Республіка є 1918-1939 pp.

чиків. Головні напрями діяльності уряду передбачали фінансову реформу, збільшення і рівномірний розподіл податків, запровадження внутрішніх позик, ощадне господарювання. Сейм погодився з програмою нового уряду і надав йому надзвичайні повноваження строком на шість місяців.

Уряд В. Ґрабського. Прем'єр розпочав свою роботу з наведення порядку у фінансах. Було запроваджено ощадливий режим у державних структурах, рішучим чином посилено контроль за збиранням податків, підвищено тарифи на залізниці, загальмовано розпочаті інвестиції. Усі ці заходи повинні були привести до рівноваги державного бюджету. В квітні 1924 р. прем'єр утворив акціонерний Банк Польський, якому було доручено провести емісію та обмін грошових знаків. Замість польської марки до обігу запроваджено польський злотий, який забезпечувався золотим еквівалентом (9,3 г золота за 1 злотий). Обмін проводився по курсу 1 злотий за 1,8 млн. польських марок. До липня обмін грошових знаків було завершено.

Вжиті урядом заходи поліпшили соціально-економічну ситуацію. Це дало змогу розпочати реалізацію нових проектів. Уряд одержав від Франції позику в розмірі 100 млн. франків на модернізацію озброєння армії; ще 27 млн. доларів надав американський банк Діллона. Польсько-французький консорціум опікувався будівництвом порту в Ґдині (став до дії 1925 p.). Уряд В. Ґрабського домігся схвалення сеймом закону про земельну реформу (грудень 1925 p.). Він передбачав добровільне відчуження і парцеляцію великих земельних маєтків, які перевищували 180 га, а на східних кресах - 300 га. Відшкодування відбувалося за ринковими цінами. Якщо річна квота відчужених земель не досягала встановленого мінімуму 200 тис. га, то уряд мав право застосовувати примусове відчуження. Реформа була результатом компромісу правих і центристів й не розв'язувала земельної проблеми: за наступні роки велика земельна власність зменшилася лише на 16%, а селянська зросла на 13 %. Уряд В. Ґрабського в лютому 1925 р. підписав Конкордат (угоду) з Ватіканом. Вона надавала католицькій церкві значні свободи і привілеї, зберігала в її руках нерухоме майно, за виключенням земель, які підпадали під положення земельної реформи, звільняла від податків, а священиків -від цивільного судочинства, ранг кількох єпископств було піднесено до архієпископств. Апостольська столиця могла призначати ієрархів тільки за згодою польського уряду.

Уряд вживав рішучих заходів для припинення будь-якого опозиційного руху, насамперед радикального. У першу чергу було застосовано репресії до комуністів. Компартія Польщі (у 1925 р. взяла назву Комуністична партія Польщі, КПП) тісно співпрацювала з радикальними організаціями національних меншин з метою повалення легального устрою. Комуністи не цуралися терористичних методів. У 1924 р. суд засудив молодого комуніста С. Енгля до смертної кари, 1925 р. перед судом стали комуністи В. Кнєвський, В. Гібнер і Г. Рутковський у Варшаві і Н. Ботвин -у Львові. Усі вони були засуджені до розстрілу. У східних районах Польщі активізували діяльність українські та білоруські радикальні націоналістичні організації, які чинили замахи на польських урядовців, протестуючи проти політики уряду в галузі освіти, польського осадництва. У 1924 р. У ВО організувала замах на президента С Войцєховського під час його приїзду до Львова, який однак не вдався; того ж року білоруські комуністичні боївки захопили потяг на станції Лупинець. Білоруські партизанські загони в серпні 1924 р. зуміли опанувати повітове місто Столпце. Комуністичні сили отримували постійну допомогу з радянських республік, звідки скеровувалися на терен Польщі спеціальні диверсійні загони. У західному регіоні активну діяльність проводили німецькі націоналісти, об'єднані в організації Фольксбунд (Народне об'єднання). Маючи у своєму розпорядженні значні кошти, вони поширювали ворожу щодо Польщі пропаганду. Напруженого характеру набули стосунки з т.зв. німецькими "оптантами" - особами, які

467