4. Особливості і недоліки фінансового планування за командно-адміністративної економіки

Фінансове планування як предмет дослідження має певний зміст та різноманітні форми прояву, які суттєво змінюються зі зміною економічних умов господарювання та соціальних орієнтирів суспільства. Тому для обґрунтування необхідності застосування планування на підприємствах та розкриття його змісту в сучасних умовах необхідно проаналізувати всі факти, що в тій чи іншій мірі мають відношення до даного процесу як економічної категорії.

Довгий час планування являлося прерогативою командно-адміністративної системи, в умовах якої головною метою фінансового плану підприємства було виявлення невикористаних ресурсів і визначення суми платежів у бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Така надмірна централізація фінансових ресурсів послаблювала економічні стимули для розширення виробництва і негативно позначалась на результатах фінансово-господарської діяльності підприємств.

Невиконання керівництвом підприємств затверджених міністерствами фінансових планів (навіть якщо вони не були обґрунтованими) прирівнювалося до кримінального злочину. Процес планування мав жорстку вертикаль. При цьому керівники і головні фінансові спеціалісти часто не приймали участі в обговоренні планів. Інколи складання планів здійснювалося з врахуванням різноманітних політичних заходів (Наприклад, профінансувати і побудувати об’єкт до чергової річниці революції тощо). Часто такого роду “плани” були приречені на невиконання за об’єктивних причин з самого початку їх затвердження. Через це з’явилася ціла система “приписів”, інших методів фіктивного виконання планів.

Через суцільну централізацію розпорядження фінансовими ресурсами, майже стовідсоткову державну власність на засоби виробництва, сам процес фінансового планування був простим, відповідно спрощений вигляд мали і форми складання фінансових планів. Так, не складався плановий баланс або звіт про рух грошових коштів. Нечасто здійснювалося планування фінансових результатів. Здебільшого фінансовий план мав вигляд таблиці в якій з одного боку проставлялися доходи та надходження, а з іншого витрати та відрахування. Різниця або покривалася державним кредитом (у випадку дефіциту коштів), або підлягала відрахуванню до бюджету (у випадку профіциту). В таких умовах господарювання відбувалося викривлення руху грошових потоків. Фінансові плани часто були малоінформативними, а сам процес фінансового планування мав формальний вигляд.

5. Бюджетування як сучасний інструмент фінансового планування

Ефективність діяльності суб’єктів господарювання в значній мірі залежить від якості його фінансових планів. Розробка регулярних виробничих і фінансових планів є однією з найбільш важливих складових планово-аналітичної роботи компаній усіх без виключення галузей економіки.

Кожне підприємство має певну стратегічну мету (збільшення прибутку, утримання позицій на ринку, лідерство в певній галузі та ін.). Для досягнення цієї мети здійснюється стратегічне планування. Одним з сучасних методів деталізації довгострокового плану підприємства або компанії є бюджетування. Бюджетування представляє собою процес планування майбутніх операцій підприємства та оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів.

Бюджетування сприяє зменшенню нераціонального використання коштів підприємства завдяки своєчасному плануванню господарських операцій, товарно-матеріальних та фінансових потоків та контролю за їх реальним здійсненням. Слід зазначити, що попри доведену ефективність використання процесу бюджетування в управлінні фінансами західних корпорацій, бюджетне планування досі залишається слабкою ланкою керування бізнесом в українських підприємств промисловості, торгівлі, банківської сфери, страхування.

Саме слово “бюджет” походить від французького bougette (зменшувальне від bouge), що означає шкіряний мішок, але його застосування пов’язане з англійською традицією: коли в Палаті громад представляється бюджет правлячої партії, канцлер Скарбниці вносить до зали шкіряний мішок. Цей мішок символізує ресурси держави, які будуть використанні для досягнення поставлених нею цілей. Як в Англії, так і в Сполучених Штатах, під бюджетом прийнято розуміти систематизований план витрачання ресурсів. У тому значенні, в якому традиційно вживається термін “бюджет”, під ним переважно розуміють просто фінансовий план.

Слід вказати на значні відмінності в підходах до фінансового планування за адміністративної економіки. Високий рівень централізації в плануванні економіки часто призводив до викривлення економічних процесів, складання нереальних планів, відсутності належного контролю за їх виконанням та зворотного зв’язку.

На жаль, “вибуховий” перехід до ринкових відносин на початку 90-х років в Україні не супроводжувався адекватними змінами в стилі управління бізнесом компаній та підприємств, в тому числі і в питаннях застосування сучасних методик внутрішньофірмового планування (до таких методик безумовно належить бюджетування). На початку ринкових перетворень часто взагалі домінувала хибна думка про відсутність потреби у плануванні діяльності суб’єкта господарювання. Отже, і сьогодні, на багатьох українських підприємствах, відсутні базові елементи управлінського планування (бюджетування). Достатньо небагато і деталізованих наукових праць з даного напрямку (особливо з врахуванням галузевої специфіки).

Недооцінка планування, яка спостерігається останніми роками, значною мірою зумовлена неправильними підходами до цього інструменту управління, що застосовувалися в умовах адміністративної системи господарювання і скомпрометували саму ідею планування.

З іншого боку, як свідчить досвід економічно розвинутих країн та вітчизняна практика, відсутність планів (бюджетів) або прорахунки в їх складанні стали суттєвим чинником, який може зумовити фінансову кризу на підприємстві