Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МВ БДСГ самост 2008.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
451.07 Кб
Скачать

2. Типи центрів фінансової відповідальності підприємства

Залежно від того, що саме з фінансової точки зору несе підприємству той або інший центр і за що саме він відповідає, виділяється три (простий розподіл) або п'ять (складний розподіл) основних типів ЦФВ. За простого розподілу виділяють такі ЦФВ: центри інвестицій; центри доходу; центри витрат.

За складного розподілу виділяють такі ЦФВ: центри інвестицій; центри прибутку; центри маржинального доходу; центри доходу; центри витрат.

Вибір того чи іншого розподілу залежить від організаційної структури підприємства, масштабів його діяльності та складності виробництва.

Центри витрат утворюють підрозділи, які для виконання своїх функціональних обов'язків споживають різні ресурси й у такий спосіб впливають на витрати. Відповідно, вони відповідають за їхню величину. Прикладом Центрів витрат є різні виробничі підрозділи й функціональні служби (цех, склад, бухгалтерія, реклама, охорона).

Центри доходу відповідають за дохід, що вони приносять фірмі в ході своєї діяльності. Для того щоб відповідати за дохід, підрозділ повинні мати можливість впливати на його рівень.

Тому центром доходу може виступати підрозділ компанії, що займається реалізацією готової продукції, товарів і послуг, тобто функціонально призначене для одержання доходу (відділ продажів, склад - магазин, оптова база, мережа агентів, фірмових магазинів і т.д. ).

Центри маржинального доходу відповідають за величину одержуваного маржинального доходу (інші назви - маржинальная прибуток, прибуток, чистий дохід, націнка). Створюються на тих підприємствах, де є досить складні по своїй структурі й, головне, діяльності підрозділу, що є по суті бізнес-напрямками. Такі підрозділи здійснюють не одне виробництво (як центри витрат) і не одну торгівлю (як центри доходу), а повний або майже повний цикл виробництва й реалізації продукції певної номенклатури. Тим самим вони контролюють доходи й витрати свого напрямку й можуть відповідати за ефективність своєї діяльності в цілому. Мірою ефективності служать уже не доходи й витрати бізнес-напрямку в окремості, а різниця між ними.

Центри прибутку відповідають перед керівництвом за суму отриманого прибутку. Вони, як і центри маржинального доходу, контролюють і дохідну, і видаткову сторону своєї діяльності. Але мова йде вже про доходи й витрати не окремого напрямку, а всього підприємства в цілому. Відповідно, центром прибутку виступає самостійне підприємство - як узяте особисто, так і в складі багаторівневої структури, наприклад холдингу,

Центри інвестицій є вершиною всієї фінансової структури. Вони мають право управляти не тільки оборотним капіталом, тобто відповідати за обсяг заробленого прибутку (як попередні 4 типи центрів), але й необоротними активами (основними засобами й нематеріальними активами), наприклад побудувати новий цех, поміняти застаріле обладнання, придбати нове програмне забезпечення, а в більших масштабах - купити або продати бізнес і т.д. Це означає, що центр може здійснювати інвестиції й дезінвестиції. У цьому випадку центр інвестицій зобов'язаний забезпечити ефективне використання цих інвестицій, що припускає відповідальність за рентабельність всіх активів компанії. Як можна зрозуміти, під інвестиціями в цьому випадку розуміється не сукупність проектів довгострокових вкладень, а весь інвестований у підприємство капітал. Центр інвестицій - це, як правило, підприємство або самостійне, або в складі багаторівневої структури. Однак на практиці Центром інвестицій може бути й підрозділ у складі підприємства, наприклад регіональна філія, що сам визначає, яким складом основних засобів він збирається оперувати, виконуючи свою господарську діяльність.