Тема 1. Фінансове планування в діяльності підприємства

1. Фінансове планування як елемент управління підприємством

Ринкова економіка передбачає роботу підприємства в умовах жорсткої конкуренції. Невизначеність, властива ринковим умовам господарювання, породжує необхідність подальшого удосконалення системи фінансового планування на рівні суб'єктів господарювання та визначає його необхідною умовою ефективного управління фінансами підприємств, важливою передумовою вільного підприємництва, розподілу і споживання ресурсів і товарів.

Саме тому фінансове планування як предмет дослідження продовжує залишатись актуальним для зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів.

За І.А.Бланком фінансове планування являє собою процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників по забезпеченню розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищенню ефективності його фінансової діяльності в плановому періоді.

В.П.Савчук при визначенні фінансового планування звертає увагу на те, що - «це управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів на підприємстві, яке реалізується в деталізованих фінансових планах».

Згідно визначення Р.Брейлі і С.Майєрса, фінансове планування - це процес, що включає аналіз інвестиційних можливостей і можливостей поточного фінансування, які має корпорація; прогнозування наслідків прийнятих рішень з метою уникнення несподіванок в майбутньому; обґрунтування обраного варіанту та оцінку результатів, досягнутих корпорацією у відповідності з параметрами, встановленими у фінансовому плані.

Отже, майже всі автори, розглядаючи сутність фінансового планування, сходяться на думці, що це певний процес, основним об'єктом якого виступають фінансові ресурси. Суперечливість виникає при наповненні процесу планування. Одні автори розглядають фінансове планування як процес надходження і використання фінансових ресурсів, другі - як процес утворення, розподілу і використання, треті - як сукупність методів і засобів визначення джерел одержання фінансових ресурсів тощо.

Враховуючи вищевикладене, на нашу думку, доцільно визначити фінансове планування як управлінський процес, пов'язаний із використанням різних методичних підходів щодо оптимізації руху фінансових ресурсів, які забезпечують безперервність процесу виробничо-господарської діяльності підприємства та досягнення поставлених перед ним цілей.

Недооцінка планування, яка спостерігається останніми роками, значною мірою зумовлена неправильними підходами до цього інструменту управління, що проявилися в умовах адміністративної системи господарювання і скомпрометували саму ідею планування. Хибні принципи, які домінували за централізованого планування, стали одним із основних чинників низької ефективності народного господарства в цілому і окремих суб'єктів господарювання зокрема. З іншого боку, як переконує досвід економічно розвинутих країн і вітчизняна практика, відсутність планів або прорахунки в їхньому складанні є суттєвим чинником, який може зумовити фінансову кризу на підприємстві.

Поряд з факторами, які потребують широкого впровадження фінансового планування в сучасних економічних умовах, діють фактори, що стримують його застосування, а саме:

- високий рівень невизначеності на ринку, пов'язаний з тривалими глобальними змінами в усіх сферах суспільного життя;

- брак ефективної нормативно-правової бази у сфері внутрішньофірмового фінансового планування.

- обмеженість фінансових можливостей підприємств для залучення висококваліфікованих спеціалістів, здатних виконувати складні фінансові розрахунки;

- недостатній рівень розвитку інформаційних технологій на підприємствах;

- недоліки існуючої системи управлінського обліку;

- застарілі методи оперативного управління;

- відсутність зрозумілих стратегічних цілей у підприємств тощо.

Отже, в умовах ринкової економіки значення фінансового планування зростає. В економічній літературі не має єдиного підходу до тлумачення цієї фінансової категорії. В цілому фінансове планування можна визначити як управлінський процес, пов'язаний із використанням різних методичних підходів щодо руху фінансових ресурсів, які забезпечують достатній рівень виробничо-господарської діяльності підприємства. Характерними особливостями фінансового планування є наявність певного об'єкту, мети, завдань, сфери діяльності, науково обґрунтованих принципів та етапів його організації.

2. Мета та завдання фінансового планування

Об'єктом фінансового планування завжди виступає фінансова діяльність підприємства, основу якої складають рух фінансових ресурсів, фінансові відносини, що виникають в процесі їх формування, розподілу і використання, а також вартісні пропорції, отримані в результаті їх розподілу.

Сфера його діяльності охоплює в основному перерозподільні процеси, які здійснюються за допомогою фінансів при утворенні, розподілі та використанні фондів грошових коштів.

Фінансове планування звернене до вартісної сторони відтворення, задачами якої є обґрунтування фінансових можливостей забезпечення майбутніх проектів та їх ефективності, визначення раціональних співвідношень між власним і позиковим капіталом, оборотними і необоротними активами, обсягами фінансування розширеного виробництва та інших витрат тощо. Ці пропорції повинні бути економічно обґрунтованими, оскільки мають безпосередній вплив на ефективність діяльності суб'єкта підприємництва.

Метою фінансового планування на підприємстві є забезпечення оптимального розміру коштів, необхідних для успішної операційної та інвестиційної діяльності, а в кінцевому підсумку - досягнення прибутковості підприємства. Тобто, з одного боку, планування спрямоване на усунення помилкових дій у сфері фінансів, а з другого - на зменшення невикористаних внутрішніх резервів.

Слід відзначити, що фінансове планування не ставить за мету обов'язково звести до мінімуму ризики, які виникають в процесі діяльності підприємства. Навпаки, його зміст передбачає аналіз і вибір ризиків, які можливо прийняти, і тих, яких можливо було б уникнути.

В процесі фінансового планування передбачається вирішення наступних завдань:

- визначення джерел та обсягів фінансових ресурсів відповідно до потреб підприємства;

- виявлення резервів збільшення фінансових ресурсів;

- раціональний розподіл отримуваних прибутків і заощаджень по каналах їх використання;

- здійснення фінансового контролю за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства;

- дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

- забезпечення посилення ролі фінансового планування в управлінні виробництвом і підвищення його ефективності.

Фінансове планування, як і будь-який з інструментів управління фінансовою діяльністю підприємства базується на науково обґрунтованих принципах, практичне застосування яких є необхідною умовою ефективності цього процесу.

3. Ретроспективний аналіз фінансового планування

Фінансове планування розвивалося разом з розвитком бухгалтерського обліку та фінансового менеджменту. В останні десятиріччя фінансове планування і бюджетування розглядається як складова фінансового менеджменту підприємства. Етапи становлення фінансового менеджменту відображені в таблиці.

№	Вікові границі	Зміст
1	XII сторіччя	У сільськогосподарських маєтках феодальної Британії застосовуються перші форми бухгалтерського обліку і контролю (Майновий звіт керуючого маєтком та Звіт про річні витрати)
2	XVII сторіччя	француз Жак Саварі вводить у бухгалтерську справу нові категорії – “синтетичний і аналітичний облік”, що є по суті прототипами управлінського обліку. Італієць Бастіано Вен турі будує і аналізує динамічні ряди господарської діяльності підприємства
3	XІХ сторіччя	Італійський бухгалтер Джузеппе Червоні розробляє вчення про синтетичне складання й аналітичне розкладання бухгалтерських рахунків. Формування оригінального напрямку в обліку – балансознавство
4	XІХ - ХХ сторіччя	Представники німецької школи Шер, Герстнер і Ляйтнер розвивають економічну складову балансознавство (взаємозв’язок фінансового стану і ліквідності, співвідношення активів і зобов’язань фірми, порогові значення запозичених коштів у структурі авансованого капіталу тощо). Бейгель, Ремер і Порциг розробляють методики юридичного аналізу балансу, які стали основою бухгалтерської ревізії, що згодом трансформувалася у аудит
5	ХХ сторіччя (1910 рік)	Російський бухгалтер Рощаховський встановлює взаємозв’язок між мікроекономічним аналізом і обліком. Трохи пізніше його співвітчизники Рудановський, Блатов і Ніколаєв формують методологічні принципи побудови й аналізу балансу, а основоположник російської школи фінансів Н. Лунський ставить балансознавство на математичні рейки. Ця ж російська школа досліджує можливості встановлення на перспективу фінансових орієнтирів в діяльності господарства.
6	ХХ сторіччя (1910 – 1980 роки)	На Заході активно розвивається фінансова наука. Управлінський облік та фінансовий менеджмент остаточно відокремлено як самостійні наукові напрямки. Розповсюджується застосування в практиці планових систем “стандарт”, “директ” костинг”, відокремлюється бюджетування як інструмент внутрішньофірмового фінансового планування. В цей же час в СРСР домінує адміністративно-командний підхід до управління економікою цілому і фінансами зокрема. Складання і виконання фінансових планів мають жорстку управлінську вертикаль. Підходи до фінансового управління є спрощеними і негнучкими. Бюджетний підхід застосовується на рівні державних фінансів (при тому, що дані про склад доходів і видатків державного бюджету є державною таємницею)
7	ХХ сторіччя (90 роки)	Після набуття незалежності в Україні швидко починає відроджуватися фінансова наука. Особлива увага приділяється податковому плануванню.
7	ХХ – ХХІ сторіччя	Перед лідерами провідних фінансово-промислових груп постає необхідність грамотного управління грошовими потоками підконтрольних підприємств. Швидко розбудовується фінансова інфраструктура, з’являється потреба в управлінні інвестиційними проектами. В Україні відроджується і стає популярною професія “фінансовий менеджер”. Поступово здійснюється відокремлення управління фінансами від обліку і аудиту, як це має місце в розвинених країнах світу.

В цілому можна казати про “втрачений час” щодо розвитку фінансової науки на теренах колишнього СРСР. В організаційному та методологічному плані негативні наслідки такого стану речей можна відчути і зараз (не вистачає як кваліфікованих працівників, так і спостерігається неосвіченість власників щодо фінансового планування і нерозуміння ними технології і значення процесу).

З 2001 року фінансове планування на державних підприємствах є обов'язковим. Для недержавних підприємств це положення має рекомендаційний характер, але його дотримання є необхідною умовою для отримання кредитів та розробки бізнес-планів. Чинним законодавством не передбачено адміністративної (а тим більше кримінальної ) відповідальності у разі відсутності фінансового плану, але може бути застосована дисциплінарна відповідальність, якщо це передбачено контрактом з керівником підприємства чи посадовою інструкцією.

Крім того, правовий статус окремих напрямків діяльності підприємств додатково визначається спеціальними нормативними актами. Державним комітетом промислової політики України та відділом методології бухгалтерського обліку та аналізу було розроблено Методичні матеріали з формування показників фінансових планів підприємств. Під час складання річного фінансового плану підприємство при визначенні окремих надходжень і витрат звертається до діючих національних стандартів бухгалтерського обліку тощо.