- •Розділ 2. Система Об'єднаних Націй та міжнародне економічне співробітництво
- •2.1. Історія створення, цілі та принципи діяльності Організації Об’єднаних націй (оон)
- •2.2 Формування бюджету оон
- •Країни, які позбавлені права голосу
- •Країни, які сплачують основну частину внесків в 2012 році
- •2.3 Організаційно-функціональна структура оон
- •Організаційна структура оон
- •Розглянемо основні функції головних органів.
- •2.3.1 Структура та діяльність Генеральної Асамблеї оон
- •Форми та методи роботи Генеральної Асамблеї
- •Регулярні сесії Генеральної Асамблеї
- •Теми та розклад спеціальних сесій Генеральної Асамблеї оон
- •Розклад надзвичайних спеціальних сесій оон
- •2.3.2 Рада Безпеки оон.
- •Хронологія застосування «Права вето» членами Ради Безпеки
- •2.3.3 Рада з Опіки оон
- •2.3.4 Міжнародний Суд
- •Склад Міжнародного Суду оон (станом на 2012 рік)
- •2.3.5 Секретаріат оон
- •Генеральні Секретарі оон
- •2.3.6 Економічна і Соціальна Рада (екосор)
- •Країни-члени екосор на 2012 рік та строк закінчення їх повноважень
- •2.4.2 Економічна і соціальна комісія для Азії й Тихого океану (ескато)
- •2.4.3 Економічна комісія для Латинської Америки і Карибського басейну (еклак)
- •2.4.4 Економічна комісія для Африки (ека)
- •2.4.5 Економічну і соціальну комісію оон для Західної Азії (ескза)
- •2.6 Фонди, програми і робочі органи оон
- •2.7 Участь України в діяльності оон
- •2.7.1. Основні аспекти діяльності проон в Україні:
- •1. Eнергетика та навколишнє природне середовище
- •3. Демократичне врядування та доступ до правосуддя
- •4. Місцевий розвиток та безпечне середовище для людського розвитку
- •5. Подолання бідності, досягнення процвітання та українських Цілей Розвитку Тисячоліття
- •6. Проект "Аграрна політика для людського розвитку" (аплр)
- •2.7.2 Діяльність Дитячого Фонду оон (юнісеф) в Україні
- •2.7.3 Діяльність Фонду народонаселення оон (фн) в Україні
- •2.7.4 Місія Управління Верховного комісара оон у справах біженців (увкб оон) в Україні
- •Проблемні питання та питання для дискусії
- •Теми рефератів
- •Тестові вправи
- •Термінологічний словник ключових понять
- •Рекомендована література до теми
2.3.2 Рада Безпеки оон.
Рада Безпеки (РБ) є тим головним органом ООН, який несе відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки. Специфіка цього органу полягає у тому, що він не тільки дає рекомендації, а й має право приймати рішення обов'язкові для виконання усіма членами ООН. Таким чином створюється надійний механізм вирішення проблемних питань, які розглядає РБ.
Згідно зі Статутом ООН, Рада Безпеки організується таким чином, щоб могла функціонувати безупинно, для цього кожний з її членів повинен бути завжди представлений у Центральних установах ООН.
У 1965 р. кількість членів Ради було збільшено з 11 до 15 (перша поправка до Статуту ООН). Зараз до її складу входять 15 членів:
5 є постійними (США, Росія (як правонаступниця СРСР), Китай, Велика Британія, Франція). Інші 10 членів є непостійними ї обираються Генеральною Асамблеєю на 2 роки за географічним принципом: Азії та Африці належить 5 місць, Латинській Америці - 2, Східній Європі - 1, Західній Європі - 2. Причому кожного року переобираються п'ять держав.
Таблиця 2.7
Непостійні члени Ради Безпеки та рік завершення членства
|
||||||||||||
|
Місце держав, що вибувають, займають держави-члени ООН з того ж регіону. В 1999 р. непостійним членом була обрана Україна.
Статут ООН визначає наступи і функції та повноваження Ради Безпеки:
• підтримувати міжнародний мир та безпеку відповідно до принципів та цілей ООН;
• розслідувати будь-яку суперечку, що може викликати міжнародні непорозуміння, а також надавати рекомендації щодо методів розв'язання таких суперечок;
• визначати наявність будь-якої загрози миру або зробити висновок про акт агресії та рекомендувати заходи, які слід ужити для попередження чи припинення акту агресії. Тільки РБ може ухвалити рішення про колективні примусові заходи по врегулюванню конфлікту. Це можуть бути санкції, що не пов'язані із застосуванням сили. Наприклад, повне або часткове припинення економічних відносин, дії залізничних. морських, повітряних, поштових, радіо та інших засобів сполучень, розрив дипломатичних взаємин тощо;
• застосовувати військові дії проти агресора у разі, якщо згадані вище заходи виявляться недостатніми;
• формувати на базі військового потенціалу держав-членів ООН збройні сили, необхідні для підтримання міжнародного миру та безпеки. При цьому члени ООН повинні надавати всіляку допомогу та відповідні засоби обслуговування, включаючи право проходу.
Головна функція Ради Безпеки — запобігання збройним конфліктам між країнами або їх приборкання. Для цього розроблено особливий механізм, систему заходів, яка складається з різного рівня дій, в залежності від стадії розвитку конфлікту. До них належить превентивна дипломатія, осуд агресивних дій, посередництво по врегулюванню конфлікту; направлення спостерігачів ООH в зону конфлікту; введення миротворчих сил для роз'єднання сторін, що воюють, або для приборкання агресора; економічні санкції.
Головним внутрішніми функціями Ради Безпеки є участь у виборах нових членів та Генерального Секретаря ООН. За обрання суддів до Міжнародного Суду повинна проголосувати більшість як Генеральної Асамблеї, так і Ради Безпеки.
Кожен член Ради має один голос. Для ухвалення рішення з процедурного питання достатньо принаймні 9 з 15 будь-яких голосів (тобто чи постійних, чи непостійних членів).
На практиці утримання при голосуванні, відсутність якогось члена розглядається як голос на підтримку або співпадіння голосів. Головне для прийняття рішення - щоб жоден з постійних членів РБ не голосував "проти''. Якщо постійний член РБ не згоден з рішенням, він може проголосувати проти нього, і цей акт матиме силу вето. Це і є так зване правило одностайності великих держав, або право вето.
У разі обговорення Радою конфліктної ситуації, в якій задіяний один із постійних членів РБ, він повинен утриматися від голосування. Якщо мова йде про таку ж ситуацію, але при цьому визріває рішення про застосування сили — то він має право брати участь у голосуванні.
Всього до 1990р. постійні держави-члени Ради Безпеки вдавалися до застосування "права вето" 279 разів. Після 1990р. наступив період утримання від використання "права вето". За період 1993 - 1997pp. "право вето" застосовувалося всього 7 разів.
Таблиця 2.8