2.7.3 Діяльність Фонду народонаселення оон (фн) в Україні

Фонд народонаселення ООН має три основні програмні сфери діяльності:

1.Репродуктивне здоров’я, включаючи планування сім’ї та статеве здоров’я

ФН ООН підтримує надання допомоги в галузі репродуктивного здоров’я, яка включає в себе широкий вибір методів та інформації у галузі планування сім’ї. Послуги в галузі репродуктивного здоров’я включають в себе: безпечне материнство; профілактику безпліддя та консультування з цього питання; профілактику та лікування інфекцій органів системи репродуктивного здоров’я та інфекцій, які передаються статевим шляхом; ВІЛ/СНІД; та вирішення проблеми ускладнень після небезпечних абортів.

2.Стратегія народонаселення та розвитку

ФН ООН допомагає країнам формулювати, впроваджувати та оцінювати політику народонаселення як основну частину стратегії розвитку. Це також включає в себе збір даних, аналіз та дослідження.

3.Пропаганда

ФН ООН є прибічником цілей МКНР та МКНР+5, які включають: репродуктивне здоров’я та права; покращення статусу жінок; довшу тривалість життя; зменшення материнської смертності та смертності немовлят; подолання гендерної нерівності в галузі освіти; зміцнення національних можливостей з метою формулювання та впровадження стратегій розвитку; збільшення поінформованості та ресурсів для населення та розвитку. ФН ООН допомагає країнам лише за їх запитом. У зв’язку з тим, що існує міжнародна угода з питань народонаселення та розвитку, кожна країна має вибрати свій підхід.

У глобальному сенсі, робота ФН ООН сфокусована на ключових питаннях, пов’язаних з народонаселенням:

 Виконання цілей розвитку

 Покращення репродуктивного здоров’я

 Підтримка молоді та дорослого населення

 Профілактика ВІЛ-інфекції

 Заохочення до гендерної рівності

 Забезпечення необхідного постачання

 Допомога в критичних ситуаціях

 Сталий розвиток

 Розбудова підтримки

В Україні ФН ООН, спрямовує свою діяльність на вирішення проблем народонаселення відповідно до пріоритетних потреб країни та цілей МКНР:

 Розвиток послуг у галузі репродуктивного та статевого здоров’я

 Підтримка репродуктивних прав

 Стратегії народонаселення та розвитку

 Підтримка гендерної рівності

 Попередження насильства по відношенню до дівчат та жінок

 Попередження торгівлі людьми

 Підтримка безпечної поведінки серед молоді та дорослого населення

 Боротьба з розповсюдженням ВІЛ-інфекції

 Профілактика ВІЛ/ЗПСШ серед збройних сил України, прикордонних військ, МВС та ін.

 Забезпечення необхідних потреб людей, що живуть на територіях, уражених внаслідок Чорнобильської аварії, та в Криму.

 Покращення стану репродуктивного здоров’я емігрантів

Допомога ФН ООН Україні здійснюється шляхом впровадження проектів у партнерстві з національною стороною, іншими агенціями ООН, неурядовими та міжнародними донорськими організаціями.

2.7.4 Місія Управління Верховного комісара оон у справах біженців (увкб оон) в Україні

Головна мета УВКБ ООН в Україні зараз – радити, допомагати та відслідковувати виконання країною власних зобов’язань щодо захисту біженців. Працюючи з урядом, парламентом, центральними та регіональними органами влади, а також з НУО, УВКБ ООН підтримує розвиток сучасної системи притулку.

УВКБ ООН також допомагає Україні у запобіганні та скороченні без громадянства. Воно сприяє покращенню законодавства з питань громадянства, а також приєднанню України до двох конвенцій ООН з питань без громадянства.

Україна прийняла перший Закон „Про біженців” у 1993 році та почала його виконання у 1996 році. До 2001 року близько 5 100 шукачів притулку отримали статус біженця, з них близько 2 500 продовжували проживати в Україні станом на січень 2005 року. Більш ніж половина (1 290) походять з Афганістану, 709 – з нових незалежних країн (у тому числі 188 – з Чечні, Російська Федерація), 318 – з країн Африки та 120 – з Близького Сходу. Більшість визнаних біженців мешкають у містах Київ, Харків та Одеса.

Близько 1 200-1 400 осіб щороку звертаються по притулок в Україні, деякі – через зв’язки з країною у минулому, деякі – на шляху міграції через Україну до Європейського Союзу. Це пояснює, чому більшість звернень про надання статусу біженця подаються у місті Києві та Закарпатті. Зараз близько 2 300 шукачів притулку чекають рішень виконавчих органів чи судів у своїх справах.

У червні 2001 року Україна прийняла новий Закон „Про біженців”, котрий у багатьох аспектах був значно кращим за попередній. У той же час, ним також була запроваджена низка нових обмежень, особливо суворе обмеження терміну подачі звернення про статус біженця, котре досі не відповідає міжнародним нормам та практиці. Пов’язані з імплементацією закону структурні реформи також призвели до призупинення усіх процедур надання притулку до осені 2002 року.

У січні 2002 року Україна приєдналася до Конвенції 1951 року та Протоколу 1967 року без будь-яких застережень. Таким чином вона стала 143 державою-учасницею Конвенції щодо біженців.

Першим важливим кроком у збільшенні державної підтримки біженцям стало ухвалення у лютому 2004 року Кабінетом Міністрів плану дій щодо сприяння адаптації біженців в Україні. Планом передбачені різноманітні законодавчі поправки та дії із створення середовища, сприятливого для інтеграції біженців.

УВКБ ООН розпочало свою діяльність в Україні у березні 1994 року. У 1995 році його бюджет в Україні складав 100 000 доларів США. Для підтримки інтеграції раніше депортованих осіб у Криму його річні бюджети знано зростали, до близько 4 мільйонів доларів США у 1998 році. Протягом 2002-2003 років, УВКБ ООН вклало 2,5 мільйони доларів США у розвиток системи притулку та захисту біженців в Україні. У 2005 році бюджет Представництва УВКБ ООН у Києві становив 2,1 мільйонів доларів США, з них 390 тисяч профінансувала Європейська Комісія. Насьогодні організація вклала в Україну близько 20 млн дол. США.

УВКБ ООН здійснює свою діяльність через 16 партнерських державних органів та НУО. Основними партнерами серед органів виконавчої влади є Державний комітет у справах національностей та міграції, місцеві міграційні служби Закарпатської, Одеської, Київської областей та міста Києва. Основними партнерами серед НУО є Програма юридичної допомоги ХІАС та благодійний фонд „Рокада” у Києві, Фонд допомоги біженцям „Співчуття” у Одесі, фонд „Сприяння” у Криму, NEEKA у Закарпатті, а також шість інших партнерських НУО.

Сьогодні УВКБ ООН через своїх виконавчих партнерів надає шукачам притулку, біженцям та іншим категоріям осіб, котрими опікується організація, послуги юридичного консультування та представлення інтересів у 16 з 27 регіонів України. Воно розширює освітню та матеріальну підтримку для зміцнення спроможності органів надання притулку. УВКБ ООН надає юридичні поради та організовує навчання парламентарів, суддів, працівників прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції, Державної прикордонної служби, Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства освіти, а також численних регіональних та місцевих органів влади.

УВКБ ООН, через партнерські НУО та у координації з державними структурами, здійснює програми з розширення можливостей для місцевої інтеграції у регіонах, де проживає найбільша кількість біженців. Вони включають соціальне дорадництво та матеріальну підтримку, медичний догляд, початкову та середню освіту, вивчення мови, психологічну підтримку, професійне навчання, працевлаштування, мікрокредитування, профілактику ВІЛ/СНІД та заходи з підвищення громадської обізнаності. Оскільки державні структури досі адекватно не допомагають біженцям, УВКБ ООН за рахунок власних коштів надає матеріальну та фінансову допомогу найбільш вразливим категоріям біженців. Крім того, УВКБ ООН проводить діяльність із забезпечення особливих потреб жінок та дітей-біженців. Для подолання пробілів, що залишаються у законодавстві про притулок, розширення можливостей його реалізації та місцевої інтеграції, УВКБ ООН здійснює прямі заходи із захисту, у тому числі процедури визначення статусу біженців, переселення біженців, що не можуть отримати адекватний захист в Україні, а також підтримку добровільної репатріації біженців.

У 2003 році УВКБ ООН почало реалізувати проект “Укріплення системи притулку в Україні”, що фінансується Європейською Комісією. З бюджетом у 1,4 мільйони євро, цей проект передбачає укріплення потенціалу українських органів влади, що займаються проблемами притулку, підтримку юридичних НУО, допомогу найбільш вразливим категоріям біженців та підвищення рівня громадської обізнаності з проблемами біженців. Він також передбачає розширення можливостей України з розміщення шукачів притулку. У 2004 році за рахунок спільного фінансування ЄС, України та УВКБ ООН, було створено 280 додаткових місць для шукачів притулку в Одесі та Закарпатті. На даний момент, Україна може прийняти лише до 330 осіб (центри в Одесі та Мукачевому), у той час як сусідні країни (Польща, Словаччина, Чеська Республіка, Угорщина) можуть розмістити 2000-2500 шукачів притулку кожна. Ще більше додаткових місць, у тому числі у Київській області, будуть створені протягом 2005 року.

Адекватному захисту біженців можуть загрожувати неповні заходи з контролю за міграцією. Для сприяння всебічному управлінню міграцією, УВКБ ООН також активно підтримує впровадження допоміжних форм захисту в Україні. З цією метою, спільно з Радою Європи, воно здійснює серію семінарів та публікацій.

Представництво УВКБ ООН у Києві бере активну участь у діяльності ООН в Україні з профілактики ВІЛ/СНІД та в рамках Робочої групи ООН з запобігання торгівлі людьми. Через роботу з біженцями, УВКБ ООН робить свій внесок у досягнення Цілей розвитку тисячоліття ООН.

Діяльність у Криму

У 1996 році УВКБ ООН розпочало роботу в Криму та здійснило проект вартістю у 5,1 мільйонів доларів, спрямований на інтеграцію понад 250 000 раніше депортованих осіб, котрі повернулися у великій кількості з різних країн колишнього Радянського Союзу. На кінець 2001 року 95% раніше депортованих осіб отримали українське громадянство. На додаток до кампанії з набуття громадянства, УВКБ ООН здійснювало програми підтримки малого бізнесу, будівництва житла та навчання для зміцнення толерантності.

Ця вельми успішна операція та співпраця між УВКБ ООН, органами державної влади, НУО та громадою раніше депортованих осіб у Криму здобули високі оцінки української та міжнародної спільноти. УВКБ ООН продовжує фінансувати НУО, котра допомагає з правовою інтеграцією раніше депортованих осіб у Криму, таким чином усуваючи причини для конфліктів, а також безгромадянства.

Регіональна діяльність

На початку 2001 року УВКБ ООН та Шведська міграційна служба (ШМС) започаткували спільну ініціативу для сприяння діалогу з проблем притулку та міграції серед країн, що розміщені вздовж майбутнього східного кордону ЄС. Спочатку процес розпочався із співпраці між службовцями із Швеції, Бєларусі, Литви, Польщі та України. За допомогою фінансування ЄК, 20 травня 2003 року був створений Секретаріат з питань прикордонного співробітництва для координації діяльності у рамках процесу. Сьогодні процес покриває Бєларусь, Естонію, Латвію, Литву, Молдову, Польщу, Румунію, Словаччину, Угорщину та Україну. Секретаріат базований у Києві, у приміщенні Представництва УВКБ ООН. За його роботою наглядає Керівний комітет, що складається з представників УВКБ ООН, ЄК, ШМС та МОМ.

У січні 2004 року Представництво УВКБ ООН у Києві отримало статус Регіонального Представництва в Україні, Молдові та Бєларусі.