4. Емоції, їх вплив в діяльності особистості

Будь-яка людина знає, що таке емоції, проте описати і пояснити їх не завжди здатна. І це не дивно, оскільки й дотепер проблема емоцій в науці залишається загадковою й багато в чому незрозумілою, хоча їхня роль у керуванні поведінкою людини велика.

Емоції й почуття, виконуючи різні функції, беруть участь у керуванні поведінкою людини як невимушений компонент, втручаючись у нього як на стадії усвідомлення потреби й оцінки ситуації, так і на стадії ухвалення рішення та оцінки досягнутого результату. Тому розуміння механізмів керування поведінкою вимагає розуміння й емоційної та почуттєвої сфери людини.

Найчастіше емоції визначають як переживання людиною в цей момент свого ставлення до чогось або до когось (до наявної чи майбутньої ситуації, до інших людей, до самої себе тощо).

Емоції (від лат. emoveo — хвилюю, збуджую) — особливий клас психічних процесів і станів, пов 'язаних з інстинктами, потребами й мотивами, що відображають у формі безпосереднього тимчасового переживання (задоволення, радості, страху тощо) значущість для життєдіяльності індивіда явищ і ситуацій, які діють на нього. Супроводжуючи практично будь-які вияви активності суб'єкта, емоції є одним із головних механізмів внутрішньої регуляції психіч­ної діяльності й поведінки, спрямованих на задоволення актуальних потреб.

Емоції погано піддаються вольовій регуляції, їх важко викликати за своїм бажанням. Сучасних учених, які розглядають зіставлення почуттів і емоцій, можна поділити на чотири групи. Перша група ототожнює почуття й емоції або дає почуттям таке ж визначення, яке інші психологи дають емоціям; друга вважає почуття є одним із видів емоцій (емоційних явищ); третя група визначає почуття як родове поняття, що поєднує різні види емоцій як форми переживання почуттів (емоції, афекти, настрої, пристрасті й власне почуття); четверта — розмежовує почуття й емоції.

Усе це призводить до того, що виникає не тільки термінологічна плутанина, а й суцільна плутанина в описі того чи іншого явища.

Виникає закономірне питання, що є тим компонентом, на основі якого виникають і виявляються емоції та почуття? Таким компонентом, на наш погляд, є переживання.

Найчастіше емоції визначають як переживання людиною в цей момент свого ставлення до чогось або до когось (до наявної чи майбутньої ситуації, до інших людей, до самої себе тощо).

Емоції та почуття відносно незалежні й самостійні явища.

ЕМОЦІЇ - це переживання людиною ситуативного чи дійового значення предметів та явищ минулого, теперішнього або майбутнього. їхній психоенергетичний потенціал, на відміну від почуттів, виникаючи, може швидко збільшуватися, а потім так само легко об'єктивуватися в інше психічне.(Слайд №29)

ПОЧУТТЯ - це переживання людиною життєвого сенсу пред­метів та явищ.

Почуття розвиваються поступово, їхній психоенергетичний потенціал, на відміну від емоцій, перебуває у психіці відносно тривалий час і навіть усе життя (патріотизм, дружба, кохання, гордість, гідність, ревнощі тощо). Почуття - це таке внутрішнє психічне, яке постійно наявне в психіці людини, прямо й опосередковано впливає на її поведінку і діяльність. Власне переживання є основою будь-якої емоції та почуття.

Керуючись цим, ми пропонуємо страто-диференційну психоенергетичну концепцію сфери переживань людини, до якої входять: і) емоційний тон відчуттів; 2) емоційні стани; з) емоційні властивості особистості; 4) різні емоційні явища та почуття. Отже, йдеться про сферу переживань людини як більш об'ємне поняття, ніж емоції та почуття.

Слід розрізняти два етапи сильного емо­ційного збудження: афекти (страх, гнів, радість), за яких ще зберіга­ються орієнтація і контроль; і крайнє збудження (паніка, жах, екстаз, повний відчай), коли орієнтація і контроль практично не­можливі. Емоції розрізняються за тривалістю: короткочасні емоційні стани (хвилювання, афекти) і більш тривалі, стійкі настрої(Слайд № 30).

Позитивний і негативний характер емоцій. У багатьох працях із психології підкреслюється властива емоціям "полярність". Під по­зитивними чи негативними емоційними переживаннями в сучасній психології розуміють певне ставлення людини до дійсності, до нав­колишнього середовища, до результатів своєї діяльності. Це суб'єк­тивне, особистісне ставлення. Виникнення приємних чи неприєм­них переживань залежить не тільки від характеру зовнішніх впливів, а й від потреб конкретної людини, від її індивідуальних здібностей, інтересів, звичок, стану організму.

У житті людини значення позитивних і негативних емоцій одна­ково важливе. І ті й інші пов'язані з усвідомленням своїх потреб і з їх задоволенням. Те, що створює насолоду, часто змушує нас праг­нути цього об'єкта і намагатися виконати діяльність так, щоб здобу­ти задоволення. Те, що пов'язане з неприємними переживаннями, також змушує певним чином організувати свою поведінку, боротися проти того, що викликає незадоволення.

Усі емоції — радість, любов, тривога, страх, сум, сором тощо — завжди виникають під впливом дії на нервову систему людини зовнішніх і внутрішніх подразнень.

Вплив емоцій на людину

Емоції впливають на людей різними шляхами. Одна й та сама емоція неоднаково переживається різними людьми, а також певною людиною в різних ситуаціях. Емоції можуть вплива­ти на всі системи індивіда, на суб'єкта загалом.

Емоції і сприймання. Давно відомо, що емоція, як і інші моти­ваційні стани, впливає на сприймання. Радісна людина сприймає світ з оптимізмом. Той, хто страждає, сумує, інтерпретує зауважен­ня інших як критичні.

Емоції і пізнавальні процеси. Емоції впливають на пам'ять, мис­лення та уяву людини. Ефект "звуженого зору" в сприйманні має свій аналог у пізнавальній сфері. Зляканій людині важко оцінити альтернативні рішення. У розгніваної людини з'являються лише "сердиті думки". У стані підвищеного інтересу або збудження ок­ремі суб'єкти бувають настільки захоплені, що не здатні до навчан­ня і діяльності.

Емоції і дії. Емоції чи комплекси емоцій, які переживає люди­на в певний час, впливають на її навчання, гру, працю. Коли вона реально зацікавлена в предметі, то має бажання вивчити його гли­боко. Відчуваючи відразу до якого-небудь предмета, вона намага­ється його уникнути.

Елюції і свідомість. Твердження про те, що емоція може розгля­датися як окремий або особливий стан свідомості, не є новим.

Важливою характеристикою емоційних станів є їх регулятивна функція. Переживання, що виникли в людини, виступають у ролі сигналів, які інформують її про перебіг процесу задоволення пот­реб, на який різновид перешкод вона натрапляє, на що слід зверну­ти увагу, над чим необхідно замислитися, що потрібно змінити. Емоція сигналізує про благополучний або неблагополучний розви­ток подій, про більшу або меншу визначеність становища суб'єкта в системі його предметних і міжособистісних взаємин і забезпечує тим самим регулювання, корекцію його поведінки в умовах спілку­вання та діяльності.

Почуття — одна зі специфічних форм відображення дійсності. Якщо в пізнавальних процесах відображаються предмети і явища дійсності, то в почуттях відбивається ставлення суб'єкта з притаман­ними йому потребами до предметів і явищ дійсності, що пізнають­ся і перетворюються ним.

Емоції і почуття виникають у процесі взаємодії особистості із зовнішнім світом. Емоції і почуття — це різноманітні переживання людини, в яких відображаються її життєві відносини із зовнішнім світом та стосунки з іншими людьми. Своєрідність відображення по­лягає в тому, що і як у переживаннях відображається. Емоції і почут­тя становлять певний процес, що відбувається в часі, й водночас психічний стан особистості. На цей стан ми вказуємо, говорячи про ту чи іншу людину, що вона спокійна, схвильована, зворушена, збен­тежена, весела, пригнічена тощо. Почуття виступає і як властивість людини, що виявляється в її більш чи менш стійкому позитивному або негативному ставленні до певних об'єктів, людей, царин діяль­ності. Емоції і почуття мають велике значення в житті людини.Вищi емоцiї (почуття) виникають при задоволеннi або незадоволеннi духовних потреб i мають яскраво виражений суспiльний характер, що свiдчить про вiдношення людини як суспiльної iстоти до рiзних сторiн i явищ життя.

Види емоцій

Переживання людини дуже різноманітні, їх поділяють на види за змістом, характером ставлен­ня до об'єктивної дійсності, яке в них виявляється, за ступенем їх розвитку, силою й особливостями їх вияву. Відповідно до цього всю різноманітність людських переживань можна поділити на дві групи. До першої належать ті, що є відображенням ситуативного ставлен­ня людини до певних об'єктів, до другої — ті, в яких виявляється стійке й узагальнене ставлення до них. Перша група переживань, як зазначалося, називається емоціями, друга — почуттями.

Емоції поділяються на прості, що є безпосереднім відображенням взаємовідношень людини з тими чи іншими об'єктами, і складні, в яких це відображення має опосередкований характер. За силою, характером вияву і стійкістю серед емоцій вирізняються афекти і настрої.

1. За змістом.(Слайд №31)

Прості емоції.Викликаються безпосередньо дією на організм тих чи інших об'єктів, пов'язаних із задоволенням його первинних пот­реб. Кольори, запахи, смаки тощо бувають приємні чи неприємні, можуть викликати задоволення чи незадоволення. Емоції, безпосе­редньо пов'язані з відчуттями, називаються емоційним тоном відчуттів. Він виникає, зокрема, під час сприймання об'єктів, пов'язаних із задоволенням первинних потреб людини. Переживан­ня задоволення і незадоволення, приємного й неприємного є ос­новними якостями елементарних емоцій. Будучи полярними, вони проявляються у житті людини як єдність протилежностей. Емо­ційний тон відчуттів і сприймань відіграє важливу роль у діяльності людини. Він регулює її дії, спонукаючи шукати одні об'єкти й уни­кати, відмовлятися, захищатися від інших.

Складні емоції.У процесі життя і діяльності людини елементарні переживання її перетворюються на складні емоції, пов'язані з ро­зумінням їх об'єктів, усвідомленням їх життєвого значення.

До складних емоцій належать інтерес, здивування, радість, страждання, горе, депресія, гнів, відраза, зневага, ворожість, страх, тривога, сором тощо. К. Ізард називає їх "фундаментальними емоціями", які мають свій спектр психологічних характеристик і зовнішніх виявів.

2.За силою, характером вияву і стійкістю серед емоцій вирізняються.

1. Настрiй - це вiдносно слабкий емоцiйний стан, що захоплює на деякий час всю особистiсть i вiдображається на дiяльностi, поведiнцi людини. Настрiй може бути довготривалим, стiйким, продовжуватись днями, тижднями, мiсяцями i захоплювати цiлий перiод життя людини. Вiн може бути стенiчним або астенiчним, реактивним чи вiтальним, радiсним чи сумним, гнiвним чи добродушним i викликатися рiзними обставинами, а також фiзичним самопочуттям. Причини настрою часто не усвiдомлюються, i у людини виникає думка про його безпричиннiсть. Негативний настрiй можна i потрiбно скеровувати зусиллям волi.

2. Афект - це короткочасна, бурхливо протiкаюча емоцiйна реакцiя на зразок «емоцiйного вибуху». Звичайно супроводжується рухливим перезбудженням, але може, навпаки, викликати зацiпенiння руху i загальмованiсть мови (вiдчай, страх).

а) фiзiологiчний афект: викликається сильними подразниками (словами, поведiнкою iнших людей, деякими обставинами), частiше у представникiв неурiвноваженого типу нервової системи з переважанням процесiв збудження. Часто афективнi реакцiї є наслiдком недостатньої вихованостi людини, слабкої волi, невмiння контролювати свою поведiнку.

б) патологiчний афект: виникає на грунтi органiчної патологiї головного мозку: це бурхлива емоцiя, що поєднується з сутiнковим розладом свiдомостi i супроводжується агресивними, руйнiвними дiями. Виникає у вiдповiдь на будь-який зовнiшньо незначний чинник. В подальшому афективнi подiї амнезуються.

Багато причин гніву можна віднести до до факторів, що викликають фрустрацію. Фрустрацiя (вiд латинського «frustracio» - обман, порушення планiв) - одна iз форм стресу: це емоцiйний стан переживання невдачi, яка виникла внаслiдок нездоланої перешкоди на шляху задоволення будь-яких потреб. Фрустрацiя призводить до змiни настрою i поведiнки людини. Розрiзняють фрустратор - причину, ситуацiю яка привела до такого стану, i фрустрацiйну реакцiю. Фрустрацiя супроводжується гамою негативних емоцiй: гнiвом, подразливiстю, вiдчуттям провини i т.iн. Найбiльш частими реакцiями людини на фрустрацiю є агресiя, депресiя.