1. Суть та етапи психологічного дослідження. Загальнонаукові методи психологічного дослідження.

У всіх науках існують поняття метод дослідження, методика дослідження. Ці поняття необхідно розрізня­ти, диференціювати, хоч вони і пов'язані між собою.

Метод (від грец. methodos) — спосіб пізнання, дослідження або практичного виконання чого-небудь. У нашому випадку — спосіб пізнання психічних явищ. Метод є спосіб, знаряддя, що сприяє роз'ясненню теоретичних і практичних проблем. Цей термін вико­ристовується і для позначення прийому або системи прийомів, що застосовуються в певній діяльності.

Метод дослідження будується із загальних теоретичних уявлень про суть об'єкта вивчення, дослідження та загальних принципів, які лежать в основі пізнання.

Методика (від грец. methodike) — сукупність прийомів виконан­ня будь-якої роботи. Методика означає і конкретне втілення мето­ду, вироблений спосіб взаємодії людини і об'єкта дослідження на базі конкретного матеріалу і конкретної процедури. Саме в такому розумінні вжито термін методика у даному розділі.

Термін методологія використовується неоднозначно. В одних випадках — як учення про науковий метод пізнання, в інших — як сукупність методів, що їх застосовують у будь-якій науці відповідно до специфіки об'єкта її пізнання. Виділяють методологію загально-наукову і конкретно-наукову. В загальнонауковій методології роз­робляються універсальні принципи, засоби і форми наукового пізнання щодо широкого кола наук. Конкретно-наукова методо­логія пов'язана із науковими школами, які розрізняються своїми поясненнями досліджень і їх впровадженням у практичну роботу.

Психологічне дослідження повинне мати завершений цикл, що передбачає здійснення таких етапів.

• Вибір предмета дослідження. На цьому етапі дослідник узагальнює наукові дослідження, спрямовані на пізнання того чи іншого пси­хологічного явища, а потім виділяє свій предмет вивчення. Пер­винне формулювання предмета дослідження залежить від ступеня осягнення та проникнення в його сутність. На цьому етапі відбу­вається формулювання цілей та вибір дій, спрямованих на пред­мет дослідження. Отже, на першому етапі продумується цикл психологічного дослідження, завершеність якого досягається єдністю сутності предмета дослідження та дій, спрямованих на нього ме­тою пізнання або зміни його.

• Теоретизація предмета дослідження. Полягає у багатомірному та багаторівневому розгляді предмета дослідження, осмисленні його зв'язків з іншими явищами. На цьому етапі дослідник обирає принципи, провідні методологічні положення, на які опирати­меться для досягнення поставлених цілей. Вони визначають вектор дослідження та характер пізнавальних дій з предметом вивчення. На цьому етапі дослідник вибирає методи дослідження. Отже, здійснюється побудова теоретичної моделі дослідження.

• Емпіричне дослідження сутності предмета вивчення. Діяльність дослідника полягає у визначенні показників, критеріїв пізнання, виборі та побудові адекватних методів і процедури дослідження.

• Аналіз інтерпретації та обгрунтування даних, отриманих дослід­ником.

Вивчаючи психічні явища, дослідник мусить дотримуватись пев­них принципів. Йдеться про загальні вихідні правила, положення, які зумовлюють усі аспекти наукової взаємодії дослідника з предме­том свого дослідження.

1. Принцип об'єктивності. Психічне у психологічному дослід­ женні постає як об'єктивне пізнання існуючого явища. Результати дослідження не можуть змінити сутність та закономірність того яви­ ща, яке вивчають. Об'єктивність існування його не залежить від взаємодій з предметом дослідження.

Суб'єктивний компонент теж може мати місце у побудові пси­хологічного дослідження. Він може виявлятися в ініціюванні дос­лідження як такого, у свободі вибору організаційних елементів дослідження — від змістових до технічних, у професійній компе­тентності дослідника. Проте об'єктивність у пізнанні явища збері­гається.

2. Принцип багатомірного та багаторівневого існування предмета. Вивчення та визначення сутності предмета можуть стосуватися різних його сторін, характеристик та рівнів. Отже, предмет психо­логічного дослідження постає як багатомірне та багаторівневе явище.

3. Принцип дослідження психічних явищ у розвитку вимагає ро­зуміння їх такими, що перебувають у стані руху, зміни або очіку­вання цієї зміни і в кожний момент існування поєднують у собі елементи минулого, теперішнього та майбутнього.

4. Принцип творчої самодіяльності передбачає розуміння дослід­ником того, що суб'єкт у своїх діяннях, в актах творчої самодіяль­ності не тільки виявляє себе, а й формується та визначається в них.

5. Принцип організації формувальних та розвивальних впливів у процесі взаємодії дослідника з предметом дослідження. Перетворю­вальна діяльність психолога полягає у наданні предмету досліджен­ня інтенції зміни, розвитку, перетворення.

Загальнонаукові методи

Кожна наука застосовує певні методи дослідження, їх поділяють на загальні, характерні для більшості наук, і конкретні, які використовуються окремими науками. До методів, які застосо­вуються майже в усіх науках, належать:

аналіз — розкладання певного явища на окремі властивості чи відношення; синтез — поєднання різних елементів, сторін, властивос­тей об'єкта в єдине ціле, пізнання явища у єдності і взаємозв'язку його частин;

індукція (від лат. inductio — проведення, представлен­ня) — логічний умовивід від часткового до загального, від окремих фактів до узагальнень;

дедукція (від лат. deductio — відведення) — логічний умовивід від загального до часткового, від загальних суд­жень до часткових висновків;

гіпотетичний метод — висування на основі дедукції наукового припущення для пояснення певного яви­ща;

системний метод — пов'язаний із побудовою системи взаємозв'язків елементів, складових об'єкта;

теоретичні загальнона­укові методи. Останні включають: узагальнення — мисленнєвий пе­рехід від емпіричного аналізу окремих об'єктів на вищий ступінь абстракції шляхом виділення спільних ознак у розглянутих об'єктах; формалізацію (від лат. formalis — складений за формою) — метод відбиття результатів мислення в точних поняттях, виражених у фор­мулах чи знаковій формі; абстрагування — метод наукового пізнан­ня, базований на формуванні образу реального об'єкта за допомо­гою уявного виділення ознаки, яка цікавить дослідника.

Починаючи із середини XX ст. загальнонаукові методи все частіше включають статистичний метод.

Статистичний метод належить до прикладної математичної статистики і використовується у більшості випадків для обробки експериментальних даних. Проникнення математичних методів у будь-яку науку є прогресивним явищем, на що вказували І. Кант, В. І. Вернадський та інші мислителі.