Лабораторна діагностика збудників злоякісного набряку

Злояісний набряк (газова гангрена) – гостре неконтагіозне токсико-інфекційне захворювання, що виникає в наслідок інфікування травмованих тканин або ран і характеризується набряками, змертвінням уражених тканин, інтоксикацією організму та високою летальністю. Хворіють тварини всіх видів і людина. Хвороба виникає після глибоких поранень, інколи після хірургічних втручань та акушерсько-гінекологічних маніпуляцій. Захворювання має полімікробну етіологію. З патматеріалу від хворих тварин найчастіше виділяють Cl. perfringens, Cl. septicum, Cl. novyі (oedematiens), Cl. histolyticum. Кожний з них або в асоціації може викликати захворювання.

Патологічний матеріал. В лабораторію надсилають шматочки ураженої тканини, запальний ексудат. Перед дослідженням матеріал розтирають у ступці, додавши ізотонічний розчин.

Мікроскопія. Мазки фарбують за Грамом. Усі, вище названі збудники, грампозитивні, спороутворюючі, поліморфні палички з заокругленими кінцями, довжиною 2–10 мкм, що розміщуються поодиноко, іноді коротенькими ланцюжками.

Сl. perfringens спору утворює тільки у зовнішньому середовищі та у живильних середовищах при довготривалому культивуванні. Один із усіх даної групи анаеробів в організмі тварин та у середовищах багатих білком – утворює капсули, а також нерухливий.

Сl. septicum спору утворює у трупах та у зовнішньому середовищі. Спора розміщується центрально. Рухливий (перитрих). В мазках з патматеріалу має вигляд довгих ниток до 500 мкм.

Сl. novyi та Cl. histolyticum спору утворюють тільки у зовнішньому середовищі, яка розміщується центрально або субтермінально, рухливі.

Таким чином, мікроскопія дає змогу лише зорієнтуватись відносно наявності патогенних анаеробів у матеріалі. Визначити видову належність збудника можна тільки ізолювавши його у чистій культурі. Крім клостридій при мікроскопії досить часто можна виявити стафілококи, стрептококи.

Культуральні властивості. Суспензію, одержану з патматеріалу, висівають на середовище Кітта-Тароцці. Інкубують в анаеробних умовах і, як правило, спостерігають ріст змішаної культури. Для одержання чистих культур роблять пересів на кров’яний МПА за методом Дригальського, отримують ізольовані колонії і роблять з них відсіви для ідентифікації збудників.

Cl. perfringens зумовлює помутніння бульйону та газоутворення через 16–24 год. Через 2–3 дні мікробна маса осідає на дно, а бульйон стає прозорим. На кров’яному агарі збудник утворює випуклі, з рівними краями колонії, навколо колоній – зону альфа-гемолізу з зеленуватим відтінком.

Сl. septicum також зумовлює помутніння середовища Кітта-Тароцці та газоутворення. Через 48 год бульйон стає прозорим, на дні утворюється осад. На глюкозокров’яному агарі утворюються ніжні блискучі з нерівними бахромчатими краями колонії, навколо яких – зона бета-гемолізу.

Сl. novyi зумовлює слабке помутніння рідкого середовища з незначним газоутворенням. Через 18–24 год бульйон стає прозорим, на дні з’являється осад у вигляді пластівців. На твердому живильному середовищі утворюються великі, соковиті, з нерівними краями колонії з зоною бета-гемолізу.

Сl. histolyticum викликає значне помутніння середовища Кітта-Тароцці без газоутворення. Пізніше воно стає прозорим, утворюється осад. На глюкозокров’яному агарі спостерігаються колонії-росинки. Зона гемолізу відсутня.

Біохімічні властивості.

Сl. perfringens – інтенсивно проявляються цукролітичні властивості, а саме, ферментує з утворенням кислоти та газу лактозу, сахарозу, мальтозу. Типовим для цього мікроба є характер звертання молока – утворюється губчатий згусток казеїну, який завдяки пухирцям газу піднімається нагору.

Сl. septicum – інтенсивно виражені цукролітичні властивості – ферментує глюкозу, лактозу з утворенням кислоти та газу. Протеолітичні властивості виражені слабо.

Сl. novyi володіє цукролітичними властивостями не однаково, в залежності від сероваріантів, але усі ферментують гліцерин. Протеолітична активність збудника також незначна.

Сl. histolyticum – цукри не ферментує. Збудник має виражені протеолітичні властивості: розріджує желатину, коагулює сироватку крові, пептонізує молоко.

Біопроба. Суспензію патологчного матеріалу морським свин-кам вводять підшкірно або внутрішньом’язево. При наявності збудників злоякісного набряку тварини гинуть протягом 16–48 год. На місці ін’єкції у них – кров’яний набряк, крапкові крововиливи. Підшкірна клітковина набрякла й геморагічно інфільтрована, м’язи темно-червоного кольору, присутні ознаки газоутворення. Трупи розтинають, роблять мазки-відбитки з місця ін’єкції та поверхні печінки. Інколи біопробу ставлять з метою оцінки вірулентності збудника. Добову бульйонну культуру морським свинкам вводять підшкірно чи внутрішньом’язево в дозі 0,5–1 мл. Свинки гинуть з вищеназваними ознаками.

Серологічна ідентифікація збудників. З метою ідентифікації збудників використовують реакцію нейтралізації (за Ерліхом) зі специфічною антитоксичною сироваткою. Мінімальну, смертельну для морських свинок дозу культури або її фільтрату змішують з 0,2–0,5мл відповідної типоспецифічної сироватки й витримують у термостаті протягом 45 хв. Після чого вводять гризунам підшкірно або внутрішньочеревно. Для контролю одночасно вводять культуру або фільтрат, не оброблені специфічною сироваткою. Вид збудника визначають за сироваткою, яка “захищає” морських свинок від загибелі, тобто нейтралізує його токсини. Усі інші та контрольні тварини гинуть.

Збудники брадзоту – Cl. septicum, Cl. novyi

– викликають гостре, неконтагіозне захворювання овець і кіз, що характеризується геморагічним запаленням сичуга й дванадцятипалої кишки, судомами, високою летальністю. Для бактеріологічної діагностики у лабораторію надсилають сичуг та дванадцятипалу кишку з вмістом, ексудат з грудної та черевної порожнини, некротичні ділянки печінки. Матеріал повинен бути абсолютно свіжим, відібраним зразу ж після загибелі тварини. Порядок дослідження такий, як і при діагностиці злоякісного набряку.

Збудник анаеробної ентеротоксемії овець – Cl. perfringens типів D і C. Викликає брадзотоподібне неконтагіозне захворювання овець усіх вікових груп, що характеризується геморагічним ентеритом, нервовими явищами, ураженням нирок, загальною інтоксикацією. У практиці нерідко захворювання називають “розм’якшена нирка”. У лабораторію надсилають уражені нирки та відрізки уражених кишок з вмістом, ексудат з черевної порожнини. Порядок дослідження такий же.

Збудник анаеробної дизентерії ягнят – Cl. perfringens типу В викликає гостру токсикоінфекцію новонароджених ягнят, яка характеризується геморагічним запаленням кишечника, діареєю. У лабораторію надсилають труп або кишечник з вмістом. Мазки фарбують за Грамом, висівають на середовище Кітта-Тароцці (роблять пересів два-три рази для виділення чистої культури анаеробів). З вмісту кишечника безпосередньо виділяють токсин. Для цього вміст змішують з подвійною кількістю ізотонічного розчину, екстрагують, фільтрують або осаджують на центифузі. Специфічність отриманого токсину визначають за допомогою типоспецифічних сироваток в реакції нейтралізації за Ерліхом.