Тема 10. Збудник пастерельозу

Пастерельоз, геморагічна септицемія, холера птиці – інфекційне захворювання тварин багатьох видів. Характеризується септицемією, ураженням легень, запальногеморагічними процесами на серозних і слизових оболонках. Перебіг захворювання може бути надгострим, гострим, хронічним; у курей і кролів – приймати характер епізоотій, щодо інших тварин – частіше має місце ензоотичний перебіг.

Збудник захворювання – Pasteurella multocida.

Патологічний матеріал. У лабораторію надсилають шматочки печінки, селезінки, легень, нирку, серце з лігатурою, трубчасту кістку.

Мікроскопія. Роблять мазки з крові, внутрішніх органів. Фарбують за Грамом, синькою Леффлера, фарбою Романовського-Гімзи. При мікроскопії пастерели мають вигляд грамнегативних, кокоподібних, нерухливих, розміщених поодиноко паличок. Синькою Лефлера, фарбою Романовського-Гімзи забарвлюються біполярно (середина залишається непофарбованою). Утворюють капсули, не утворюють спор.

Культуральні властивості. Пастерела може рости на звичайних живильних середовищах, проте інтенсивніше росте на середовищах з додаванням сироватки крові або дефібринованої крові. Культивують протягом 24–48 год. При відсутності ознак росту збудника посіви витримують у термостаті до чотирьох-п’яти діб. На МПБ пастерела зумовлює рівномірне помутніння й утворення на дні пробірки слизистого осаду, який при струшуванні пробірки піднімається угору у вигляді “кіски” (S-форма). R-форми помутніння не викликають. Вони утворюють дрібнозернистий або у вигляді пластівців осад. На МПА пастерели утворюють дрібні, випуклі, округлі, прозорі колонії, які при боковому освітленні помітно флуоресціюють. Інколи збудник формує більш крупні слизисті (М-форма) або шорсткі колонії (R-форма). Гемолітичною властивістю пастерели не володіють.

Біологічну пробу ставлять з метою виділення чистої культури та визначення її вірулентності. Матеріалом від птиці заражають голубів, курей, качок, від великої рогатої худоби, свиней та овець – білих мишей і кролів. При наявності вірулентних пастерел заражені тварини гинуть через 18–36 год. Враховуючи поширене пастерелоносійство у кролів, перед постановкою біопроби на пастерельоз їх необхідно дослідити. По дві краплі 0,5% водного розчину діамантового зеленого кролям вводять протягом трьох днів у ніздрі. У пастерелоносіїв з’являються гнійні виділення з носової порожнини. Для біопроби їх не використовують.

Збудник туляремії

Туляремія – гостре інфекційне захворювання тварин, для якого характерні явища септицемії, збільшення лімфатичних вузлів, ураження центральної нервової системи, у корів розвиваються мастити, кобили абортують. Туляремією хворіють також люди. Збудник хвороби – Francisella tularensis, найчастіше уражує поросят, ягнят, кроленят, курчат. Носіями збудника є дикі та домашні гризуни.

Патологічний матеріал. Від хворих тварин відбирають пунктат уражених лімфатичних вузлів, фекалії, сечу, абортовані плоди. Після загибелі тварин відбирають шматочки паренхіматозних органів, збільшені лімфатичні вузли. Трупи гризунів надсилають у лабораторію цілими.

Мікроскопія. Збудник туляремії має форму коковидних паличок, що розміщуються поодиноко. За Грамом фарбується негативно, нерухомий, спор не утворює, має слабку капсулу. Слід зауважити, що мікроскопією можна виявити збудника лише за умови значного обсіменіння ним досліджуваного матеріалу.

Культивування. На простих середовищах збудник не культивується. Для культивування використовують жовткове середовиже Мак-Коя, кров’яний агар Френсиса з цистіном та глюкозою.

Методом прямих посівів збудник можна виділити тільки від гризунів (миші, щурі). При проведенні посіву на тверді середовища з кров’ю з глибин паренхіматозних органів асептично вирізають невеликий шматок тканини, яку прикладають до поверхні живильного середовища. Через 24–48 год після посіву на твердих середовищах з’являються дрібні, білуваті з блакитним відтінком колонії S-типу правильної, округлої форми з гладкою і блискучою поверхнею. На рідких середовищах збудник росте погано.

Біологічна проба є проміжним етапом дослідження тому, що виділення чистої культури із патологічного матеріалу у більшості випадків не можливе. Доказати наявність збудника у первинних матеріалах можна лише за умови постановки спеціальної біопроби. Суспензією патматеріалу заражають морських свинок і білих мишей підшкірно або у черевну порожнину. При достатній кількості збудника в матеріалі тварини гинуть протягом 10 днів. При розтині трупа звертають увагу на характерне запалення та збільшення лімфатичних вузлів, наявність у печінці, селезінці, легенях дрібних сірувато-білих вогнищ некрозу.

У більшості випадків виникає необхідність у проведенні двох-трьох сліпих пасажів збудника туляремії через організм лабораторних тварин.

Усі роботи по виділенню та ідентифікації збудника туляремії можна проводити тільки в лабораторіях із спеціальним режимом для особливо небезпечних інфекцій.

Із серологічних методів діагностики певне значення мають РА (пробірковим методом) та РЗК, які дають можливість виявити специфічні антитіла в сироватці крові досліджуваних тварин.

Для швидкого доказу туляремійного антигена в патологічному матеріалі ставлять реакцію преципітації методом Асколі.