Тема 6. Патогенні анаероби

Патогенні анаероби – це збудники багатьох захворювань: злоякісного набряку, дизентерії ягнят, брадзоту, ентеротоксемії овець, емфізематозного карбункула, правця, ботулізму, некробактеріозу. Усі вони, за винятком останнього, належать до роду Clostridium, представники якого – паличкоподібні (частіше рухливі), утворюючі спори, діаметр яких перевищує товщину вегетативної клітини. У молодих культурах – грампозитивні, у старих – грамнегативні. Більшість штамів облігатні (суворі) анаероби.

Лабораторна діагностика емфізематозного карбункула (емкару)

Збудник емкару – Cl. сhauvoei викликає гостре неконтаґіозне інфекційне захворювання великої рогатої худоби, яке характеризуєть-ся лихоманкою, розвитком в окремих групах м’язів (підгрудка та стегна) крепітуючих карбункулів (набряків). Крепітація (потріскування) виникає внаслідок лопання пухирців газу, який утворився при розкладенні м’язевої тканини ферментами бактерій.

Патологічний матеріал. В лабораторію надсилають шматочки ураженої м’язевої тканини. Матеріал для дослідження відбирають відразу ж після смерті тварини, але не пізніше 4-х годин. При необ-хідності (тепла пора року, тривале транспортування) матеріал консервують 40% розчином гліцерину або висушують на повітрі.

При мікроскопії мазки фарбують за Грамом. Це прямі або трохи зігнуті, товсті, крупні палички розміром 2–8 мкм з заокругленими кінцями. Рухливі, у молодих культурах – грампозитивні, у старих – грамнегативні. Спори утворюють у трупах та у зовнішньому середовищі. Останні розміщуються центрально або субтермінально, тому збудник може мати веретено-, шаро- та грушеподібну форму. Палички розміщено поодиноко, попарно, інколи – у вигляді коротеньких ланцюжків. Капсул збудник не утворює.

Культуральні властивості. Збудник культивують на спеціа-льних живильних середовищах (Кітта-Тароцці, глюкозокров’яному агарі) в анаеробних умовах. Несвіжий матеріал перед посівом прогрівають протягом 15–20 хв при температурі 80⁰С (гине неспоро-утворююча мікрофлора).У рідких середовищах через 16-24 год росту зумовлює помутніння та газоутворення. Згодом бактерії осідають на дно і бульйон стає прозорим. На агарі утворює колонії S – форми, що нагадують перламутровий ґудзик та R – форми у вигляді виноградного листка.

Ферментує з утворенням кислоти і газу глюкозу, лактозу, мальтозу, розріджує желатин, коагулює молоко.

Біопроба. Морських свинок заражають підшкірно або внутрі-шньом’язево суспензією з патматеріалу, до якого додають пісок чи бите скло, що зумовлює травмування тканин й полегшує розвиток інфекції. Тварини гинуть через 24–96 год після ін’єкції з характерним утворенням крепітуючого карбункула.

Діагноз на емфізематозний карбункул вважають встановленим у таких випадках: а) виділення з патологічного матеріалу культури з властивостями характерними для збудника цього захворювання, загибелі хоча б однієї морської свинки з типовою патологоанато-мічною картиною, виділенням з її органів культури збудника; б) загибелі хоча б однієї морської свинки з двох заражених вихідним матеріалом та виділенням з її органів культури збудника, навіть якщо у посівах із вихідного матеріалу культури збудника не було виділено.