Збудники аспергілотоксикозів

Аспергілотоксикози – надзвичайно поширена група мікотоксикозів, зумовлених токсинами грибів з роду Aspergillus. Захворювання супроводжується пригніченням, салівацією, м’язовим тремтінням, гіперемією слизових оболонок. У корів і свиней можливі аборти, у овець – ознаки ураження центральної нервової системи.

Аспергіли виділяють декілька токсинів. Афлотоксини, нагромаджуються у зернових кормах при зберіганні у приміщеннях з відносною вологістю повітря 84% і вище. Охратоксини найчастіше нагромаджуються в овсяному сінажі, силосі, соняшниковому лушпинні, сінному борошні. Також виділяють рубратоксини та пітулінтоксини до яких найчутливіші свині, які при високій концентрації токсину можуть раптово загинути, без появи клінічних ознак. Також відмічають інтенсивне виділення слини, блювання, парези і паралічі.

Збудники фузаріотоксикозу

Фузаріотоксикоз – це отруєння тварин кормами, ураженими грибами із роду Fusarium. Нараховують близько 18 видів збудника, що продукують 10 різновидів токсинів. Найважливішими є Ф-2-токсин та Т-2-токсин. Ф-2-токсин у свинок зумовлює вульвовагініти, набряки молочної залози, а у кнурців набряк препуція. Це обумовлено естрогенною дією цього токсину (викликає охоту). Т-2-токсин уражує серцево-судинну і нервову системи, пригнічує функції Т- і В-лімфоцитів, викликає аборти. Найбільш чутливі до даного мікотоксину велика рогата худоба, свині, птиця, яким згодовували токсичний корм (зерно). Чутлива до отруєння і людина при поїданні так званого “п’яного хліба”, випеченого з зерна, ураженого токсичним грибом. Зерно уражене збудником має наліт сірого або рожево-оранжевого кольору. На твердих живильних середовищах гриби утворюють колонії з добре розвинутим повітряним міцелієм білого, рожевого, лілового кольору. На кінцях спороносних гіфів утворюються макроконідії (спори) веретеновидної, серповидної, зігнутої, конічної форми.

Збудник стахіботріотоксикозу

Стахіботріотоксикоз – гостре або підгостре отруєння тварин, яке виникає внаслідок поїдання ними неякісних кормів, уражених грибом Stachybotrys alternans. До захворювання найчутливіші коні, велика рогата худоба, менш чутливі вівці, свині, птиця.

У коней захворювання починається появою кірочок і тріщин на губах, спостерігаються кон’юнктивіти, риніт, набряк морди, пізніше з’являються некрози слизової оболонки рота. У великої рогатої худоби можливий пронос з домішками крові, утворюються виразки на губах і носовому дзеркалі, втрачається секреція молока. Більшість тварин гине.

Для одержання культур гриба використовують рідке середовище Ван-Ітерсона. Стерильний фільтрувальний папір у чашці Петрі зволожують середовищем і культивують при температурі 18–25⁰С. Колонії гриба – від темно-сірого до чорного кольору, центр складчастий з радіальними борозенками.

Збудник дендродохіотоксикозу

Дендродохіотоксикоз – отруєння тварин неякісними кормами, особливо соломою і половою, в яких нагромаджується токсин гриба Dendrodochium toxicum. Вказаний гриб типовий сапрофіт і розвивається на зволоженій соломі, полові, сіні при температурі – 20–25⁰С. Слід зауважити, що корма мають нормальний вигляд, бо гриб розвивається в середині соломинок.

До дендродохіотоксину чутливі коні, вівці, свині, кури, у яких отруєння може клінічно не проявитись, загибель тварин буде раптовою. Тварини гинуть протягом 3–4 діб.

На агарі Чапека утворюються круглі колонії з пухнастим міцелієм білого кольору на периферії та оливково-чорним у центрі.

Дендродохіотоксини – найбільш сильні отрути із відомих мікотоксинів. 350–450 г ураженої соломи, з’їденої конем, викликає отруєння, яке через декілька годин закінчується смертю.

58